РІШЕННЯ

 Справа № 2-3353/09

Ім’ям України

09 жовтня 2009 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі: головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Севідовій Л.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки військовослужбовців та представників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - кредитної спілки військовослужбовців та представників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» про стягнення заборгованості з нарахованої але не виплаченої заробітної плати за січень-лютий 2009 року у сумі 1850 гривень, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 820 гривень, стягнення середнього заробітку за час затримки з виплати заробітної плати у сумі 1400 гривень та відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 гривень. У подальшому свої позовні вимоги змінив, прохаючи суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки з виплати заробітної плати на день винесення судом рішення по справі та відшкодувати заподіяну моральну шкоду у сумі 50000 гривень (а.с. 12-13). Далі також змінив свої позовні вимоги, прохаючи суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки з виплати заробітної плати у сумі 11200 гривень (а.с. 38).

Свої позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами. Він працював у кредитній спілці «Офіцерська кредитна спілка» з 03 березня 2006 року оператором, а з 08 грудня 2006 року по 09 лютого 2009 року - економістом. З червня 2008 року його посадовий оклад становив 1400 гривень. Звільнений з роботи 09 лютого 2009 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. На день звільнення відповідачем нараховано але не виплачено йому заробітну плату за січень-лютий 2009 року. Заборгованість за січень становить 1400 гривень, за лютий - приблизно 450 гривень. Також при звільненні їй не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 20 днів, що становить суму у 820 гривень. Не дивлячись на його письмове звернення до відповідача від 02 березня 2009 року з вимогою провести розрахунок при звільненні, гроші йому так і не виплачено. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу, звільненому ним працівникові усіх сум, які повинні бути йому виплачені на день його звільнення, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КзПП України, роботодавець повинен виплатити цьому працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КзПП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться у день його звільнення. Відмову виплатити йому усі кошти, які слід було виплатити на день звільнення з роботи, відповідач не обґрунтував, так як відповіді на своє письмове звернення він не отримав. Внаслідок невиплати йому заробітної плати та інших виплат, які слід було здійснити при звільненні, він не може розраховуватися із кредитом, який отримав у цій кредитній спілці. Діями відповідача йому заподіяно великих моральних страждань, так як він був позбавлений можливості нормального спілкування з батьком та близькими людьми, принижено його честь, гідність та ділову репутацію. Діями з невиплати заробітної плати відповідач продемонстрував зневажливе ставлення до нього та до Закону.

У судовому засіданні позивач позов підтримав. Прохав задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив, що після звільнення зі спілки взнав, що грошові кошти, які йому було слід виплатити при звільненні, привласнено спілкою, як погашення взятого ним кредиту. Розмір заподіяної моральної шкоди обґрунтовує розміром непогашеного ним кредиту, отриманого у кредитній спілці «Офіцерська кредитна спілка», який на день подачі позову до суду становив близько 10000 гривень. Збільшення розміру відшкодування моральної шкоди обґрунтовує тривалістю дій відповідача з невиплати йому зазначених грошових коштів.

Представник позивача позов підтримала, прохала задовольнити у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні поясненням позивача. Додатково пояснила, що відмову у виплаті позивачеві усіх грошових коштів, на день його звільнення, в.о. голови правління спілки ОСОБА_5 пояснила усним наказом голови спостережної ради спілки ОСОБА_4 про заборону виплати коштів. Позивач неодноразово і письмово, і усно, звертався до спілки з вимогою виплатити кошти, однак на письмові звернення відповіді не отримав, а усно йому пояснили, що його грошові кошти зараховано, як погашення заборгованості з отриманого ним кредиту, за рішенням спостережної ради спілки. Обґрунтувала заподіяння моральної шкоди іще і тим, що спілка, після звільнення позивача, письмово зверталася до ОСОБА_6 міського центру зайнятості, куди позивач звернувся у пошуках роботи, з листом про неприйняття та ненадання йому статусу безробітного.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі. Прохав відмовити у його задоволенні. Пояснив, що дійсно у період часу з 03 березня 2006 року по 09 лютого 2009 року позивач працював у кредитній спілці. На момент його звільнення зі спілки, гроші у касі, достатні для здійснення з ним усіх розрахунків, були. Його звільнено з порушенням низки вимог КзПП України колишньою в.о. голови правління спілки ОСОБА_5, а тому вважає, що відповідачем по справі повинна бути вона, а не спілка. Позивач письмово - 09 лютого 2009 року звернувся до спілки з проханням сплатити йому кошти при звільненні, однак у подальшому ухилився від виконання свого громадянського обов’язку отримати свої кошти, а скоріше за все, з метою дискредитації спілки, не з’являвся до спілки, щоб отримати свої гроші. Далі, рішеннями спостережної ради спілки від 11 лютого та 02 березня 2009 року грошові кошти, які належало виплатити позивачеві при його звільненні, у сумі 2137 гривень 90 копійок, зараховано у рахунок погашення заборгованості за кредитом. Також, погоджуючись із сумами заборгованості, наданими суду у зробленому позивачем розрахунку, не погодився з сумою заробітної плати за лютий 2009 року у 450 гривень, вважаючи вірним суму у 420 гривень.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав у повному обсязі. Прохав відмовити у його задоволенні. Пояснив, що дійсно у період часу з 03 березня 2006 року по 09 лютого 2009 року позивач працював у кредитній спілці. За час робити у кредитній спілці, позивачем, представником позивача та деякими іншими працівниками, зникло 5 комп’ютерів, 2 ноутбуки, усі офісні меблі, а усього ними викрадено майна спілки на загальну суму 5700000 гривень. Тому, йдучи назустріч побажанням людей - вкладників, рішенням спостережної ради спілки від 11 лютого та 02 березня 2009 року грошові кошти, які належало виплатити позивачеві при його звільненні, у сумі 2137 гривень 90 копійок, зараховано у рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Заслухавши сторони та перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований та підтверджений, підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно з наказом кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» № 7 від 03 березня 2006 року, ОСОБА_1 прийнято у спілку на посаду оператора, наказом № 22 від 07 грудня 2006 року переведено на посаду економіста, а наказом № 6-к від 09 лютого 2009 року звільнено з роботи на підставі ч. 1 ст. 36 КзПП України, за угодою сторін (а.с. 3-4). Згідно із довідкою кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» від 19 лютого 2009 року за № 63, середній денний заробіток ОСОБА_1 за час роботи у спілці становить 43 гривні 67 копійок (а.с. 7). Листами від 09 лютого та 02 березня 2009 року, адресованим голові правління та спостережній раді кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка», ОСОБА_1 прохав сплатити йому усі грошові кошти, які належали йому на час звільнення з роботи, інформуючи, що при несплаті буде звертатися до суду (а.с. 6, 50). ОСОБА_6 міського центру зайнятості від 13 березня 2009 року за № 2477 на ім’я ОСОБА_5 повідомлено, що прохання голови спостережної ради спілки, викладене у листі від 16 лютого 2009 року про відмову у реєстрації колишніх працівників спілки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не містить законних підстав для відмови, а ОСОБА_1 з 24 лютого 2009 року перебуває на обліку, як безробітний (а.с. 14). 20 травня 2009 року ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 звернулися з листом до територіальної державної інспекції праці у Полтавській області для надання допомоги у отриманні заробітної плати (а.с. 19). Згідно з відповіддю ОСОБА_1 від заступника Головного державного інспектора праці Полтавської області Куль 3. від 19 червня 2009 року за № 16-МЗ52/01-71, при його звільненні адміністрацією кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» порушено вимоги низки законів України, а саме: вимоги ст. 24 Закону України «Про оплату праці», вимоги ст.ст. 83, 116, 127, 128 КзПП України, внаслідок чого на керівника спілки складено адміністративний протокол про порушення ним вимог ч. 1 ст. 41 КпАП України, який направлено до суду; внесено припис про усунення порушень вимог законодавства про працю (а.с. 28). Згідно з довідкою голови правління кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» за № 936 від 25 вересня 2009 року, у зв’язку із заборгованістю за кредитом, 02 березня 2009 року заробітна плата ОСОБА_1 у сумі 2137 гривень 90 копійок перераховано у погашення заборгованості за кредитом (а.с. 40). Протоколами засідань спостережної ради кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» № 9 від 11 лютого та № 11 від 02 березня 2009 року, вирішено суму грошей, як не отриману заробітну плату та компенсацію при звільненні ОСОБА_1 направити на погашення заборгованості за кредитною угодою (а.с. 41-42). Зазначені рішення виконано наказом голови правління кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» за № 22 ЗД від 02 березня 2009 року (а.с. 45). Згідно з наказом № 13-к від 18 лютого 2009 року, розмір компенсації ОСОБА_1 за невикористану відпустку становить 859 гривень 10 копійок (а.с. 47). Відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 4 за лютий 2009 року, заборгованість спілки перед ОСОБА_1 становить 1089 гривень 80 копійок (а.с. 46). Згідно з табелем обліку робочого часу за лютий 2009 року, ОСОБА_1 відпрацював 6 днів (а.с. 48). Відповідно до наказу (розпорядження) про надання відпустки № 13 к від 18 лютого 2009 року, ОСОБА_1 слід видати компенсацію за 22 календарні дні невикористаної відпустки (а.с. 49).

Згідно із вимогами п.п. 5, 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків. Нормами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; моральна шкода відшкодовується грішми; розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КзПП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення працівника видати працівникові належно оформлену ним трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу. Нормою ч. 1 ст. 83 КзПП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Згідно із вимогами ч. 5 ст. 95 КзПП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день його звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені ні пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунки. Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку. Згідно із вимогами ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

З наведених норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Позивач має право на отримання невиплаченої йому заробітної плати на день свого звільнення та стягнення збитків з урахуванням індексу інфляції. З вини відповідача - кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» він не отримав свою заробітну плату за період часу за січень-лютий 2009 року у сумі, яка, за підрахунками суду, виходячи з розміру середньої заробітної плати позивача за один день, згідно з довідкою кредитної спілки, яку не оскаржено позивачем, у 43 гривні 67 копійок, становить 1406 гривень 44 копійки. Також позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, які прохає стягнути з відповідача. Згідно з наданими суду позивачем розрахунками, не оскарженими представниками відповідача, розмір його середнього заробітку за час затримки заробітної плати становить 11200 гривень; розмір компенсації за невикористану відпустку становить 820 гривень. Право позивача на отримання заробітної плати у встановлені законом строки, на компенсації за затримку з виплати заробітної плати та за невикористану відпустку, порушено відповідачем, а тому підлягає захисту. З цих підстав суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача у частині стягнення на його користь заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати йому заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Також суд вважає, що діями відповідача з безпідставного невиконання вимог чинного законодавства України про працю, порушено право позивача на своєчасне та у повному обсязі отримання усіх належних для виплати при його звільненні грошових коштів, а томі йому завдано моральної шкоди. Разом з тим суд не вважає розмір завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, визначеної у 50000 гривень, ні підтвердженим наданими позивачем та дослідженими судом доказами, ні розумним, та справедливим, а тому приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині та визначає завдану йому моральну (немайнову) шкоди, як таку, що підлягає відшкодуванню, у сумі 800 гривень

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23 ЦК України, ст.ст. 47, 83, 95, 115-117 КЗпП України, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 15, 30, 61, 62, 75, 88, 208, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із кредитної спілки військовослужбовців та представників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 1406 гривень 44 копійки, компенсацію за невикористану ним щорічну відпустку у сумі 820 гривень, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 11200 гривень, грошові кошти на відшкодування завданої йому моральної шкоди у сумі 800 гривень, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 14226 гривень 44 копійки.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити.

Стягнути із кредитної спілки військовослужбовців та представників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» судовий збір у сумі 142 гривні 26 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень на користь Держави.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів зо дня його проголошення з наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.