Справа № 2-а-576/11                                      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.11.2011 року                                                      смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

                     головуючої – судді Лютянської М.С.

                       при секретарі Каналош М.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про перерахунок та стягнення недооплаченого грошового забезпечення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він проходив військову службу у лавах Збройних Сил України – Закарпатському обласному військовому комісаріаті м. Ужгород де служить по теперішній час. В жовтні 2011 року позивач дізнався, що за період 2005-2007 роки йому не в повному обсязі виплачувалося грошове забезпечення відповідачем. З цього приводу він звернувся до командування Закарпатського обласного військового комісаріату з проханням здійснити йому перерахунок грошового забезпечення у відповідності з діючим на той період законодавством України та виплати їм недоотримані кошти. Однак, в цьому проханні їм було відмовлено. З даною відмовою відповідач ОСОБА_1 не погоджуються з наступних підстав.

          Так, відповідно до п.2 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Також ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-12  встановлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Водночас цією ж статтею визначається склад грошового забезпечення, до якого входять і посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

          Розмір грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок його виплати – Міністром оборони України.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» затверджена схема посадових окладів за основними типовими посадами та надано право Міністру оборони України встановлювати посадові оклади за іншими посадами військовослужбовців відповідно до розмірів, затверджених зазначеною постановою.

          Статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі –  Закон № 108/95-ВР) встановлено, що мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. Пленумом Верховного Суду України у постанові  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 (п.5 ч.2) роз’яснено, що у будь-якому випадку оплата праці не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (ст.3 Закону № 108/95-ВР).

          Ст.10 Закону №108/95 ВР визначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.

          Постановою Кабінету Міністрів України “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіціентів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” від 30.08.2002 № 1298 (абз. 2 ч.1) передбачено встановлення мінімального посадового окладу на рівні мінімальної заробітної плати.

          П.2 ст.5 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 №3591-IV зобов'язано Кабінет Міністрів України  забезпечити прийняття нормативно-правових актів щодо підвищення грошового забезпечення військовослужбовцям (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років), починаючи з 2006 року, що не було реалізовано до січня 2008 року.

          З правової позиції Конституційного Суду України, яка викладена в Рішенні від 01.12.2004, вбачається, що обмеження гарантій військовослужбовців полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту та їхніх сімей зумовлений не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (ст.46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовних характер. Отже, як слідує з наведеного, Конституційний Суд України не погоджується з розміром оплати праці, який існував до звернення до Суду за захистом конституційних гарантій, власне – розміром посадового окладу.

Показники мінімальної заробітної плати, які були встановлені законами України про Державний бюджет на 2005,2006 та 2007 роки складають:

з 01.01.2005 – 262 грн.;

з 01.04.2005 – 290 грн.;

з 01.07.2005 – 310 грн.;

з 01.09.2005 – 332 грн. ;

з 01.01.2006 – 350 грн.(стаття 82 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”  від 20.12.2005 № 3235-IV) ;

з 01.07.2006 – 375 грн.;

з 01.12.2006 – 400 грн. (стаття 82 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”  від 20.12.2005 № 3235-IV);

з 01.04.2007 – 420 грн.(стаття 76 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 № 489-V).;

з 01.07.2007 – 440 грн.;

          З урахуванням цього, позивач вважає, що його посадовий оклад повинен був становити не менше ніж мінімальна заробітна плата, визначена зазначеними законами про державний бюджет на відповідний період, хоча з отриманих від відповідача довідок про суми нарахованого та  виплаченого грошового забезпечення за відповідний період їх служби в ЗСУ з 2005 по 2007 роки, вбачається, що сума його окладу, на підставі якого вираховуються і відповідні надбавки, була значно меншою ніж мінімальна заробітна плата.

          Так, з виданої ОСОБА_1 фінансово-економічною службою Закарпатського ОВК (далі ФЕС) довідки від 15.11.2011 № 1335 вбачається, що йому за період з січня  2005 року по грудень 2006 року нараховано і виплачено грошове забезпечення на загальну суму 71 491,77 грн. Однак, провівши розрахунок, наведений у «довідці № 2» із застосуванням посадового окладу в межах вищевказаної мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний період, виявилося, що ОСОБА_1 належало отримати грошове забезпечення в розмірі 129 657,54 грн. Таким чином, різниця між належним до виплати та реально виплаченим ОСОБА_1 грошовим забезпеченням складає:        129 657,54 – 71 491,77 = 58 165,64 грн.

          На підставі наведеного, позивач просить суд зобов'язати Закарпатський ОВК здійснити їм належний перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахування того, щоб розмір посадового окладу був не меншим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на відповідний період, а також провести нарахування та виплату компенсації втрати ними частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати їм недоотриманого грошового забезпечення  за період з січня 2005 року по грудень 2007 року.

          Позивач в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позов підтримує в повному обсязі.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника у зв’язку із зайнятістю по роботі.

          Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Як встановлено по справі, позивач проходить військову службу у лавах Збройних Сил України –  Закарпатському обласному військовому комісаріаті м. Ужгород де служить по теперішній час.

В жовтні 2011 року позивач дізнався про порушення відповідачами його прав на отримання першими грошового забезпечення військовослужбовців, яке виплачувалось йому у меншому, ніж передбаченого законом розмірі.

За період 2005-2007 років відповідач не в повному обсязі нараховував позивачам суму окладу, яка була меншою за мінімальну зарплату та на підставі якої йому нараховувалось і виплачувалося усе грошове забезпечення. З цього приводу він звернувся до командування Закарпатського ОВК з проханням здійснити перерахунок грошового забезпечення у відповідності з діючим на зазначений період законодавством України та виплатити недоотримані ним коштів відповідно до  чинного законодавства – з прив’язкою до  розміру окладу, розмір якого повинен бути не меншим за розмір мінімальної заробітної плати; встановлений на відповідний період служби. Однак, відповідач, не зважаючи на порушення їх прав при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення, відмовив їм у цьому.

          Суд визнає дану відмову безпідставною з таких підстав.

          Відповідно до ст.17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Також ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-12  встановлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 № 829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» (чинної на час виникнення спірних правовідносин  –  втратила чинність на підставі постанови КМУ “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 07.11.2007 № 1294) затверджена схема посадових окладів за основними типовими посадами та надано право Міністру оборони України встановлювати посадові оклади за іншими посадами військовослужбовців відповідно до розмірів, затверджених зазначеною постановою.

          Статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі –  Закон № 108/95-ВР) встановлено, що мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. З роз’яснення, що міститься в п.5 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у будь-якому випадку оплата праці не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (ст.3 Закону                 № 108/95-ВР).

          Ст.10 Закону №108/95 ВР визначено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.

          Постановою Кабінету Міністрів України “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери” від 30.08.2002 № 1298 (абз. 2 ч.1) передбачено встановлення мінімального посадового окладу на рівні мінімальної заробітної плати.

    З рішення Конституційного Суду України, від 01.12.2004 № 20-рп/2004 вбачається, що обмеження гарантій військовослужбовців полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення їх соціального захисту та їхніх сімей зумовлений не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (ст.46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування із бюджету, а має безумовних характер.

Мінімальна заробітна плата, за 2005, 2006 та 2007 роки (період проходження позивачами служби у відповідача) була визначена законами про державний бюджет України в наступних розмірах:

з 01.01.2005 – 262 грн.;

з 01.04.2005 – 290 грн.;

з 01.07.2005 – 310 грн.;

з 01.09.2005 – 332 грн. (стаття 83 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”  від 23.12.2004 № 2285-IV);

з 01.01.2006 – 350 грн.;

з 01.07.2006 – 375 грн.;

з 01.12.2006 – 400 грн. (стаття 82 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”  від 20.12.2005 № 3235-IV);

з 01.04.2007 – 420 грн.;

з 01.07.2007 – 440 грн.;

з 01.10.2007 – 460 грн. (стаття 76 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 № 489-V).

          Отже, з урахуванням наведеного, суд визнає, що розмір посадового окладу позивачів повинен був складати не менше ніж мінімальна заробітна плата, визначена зазначеними законами про державний бюджет на відповідний період, хоча з отриманих від відповідача довідок про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за відповідний період служби останніх в ЗСУ з 2005 по 2007 роки, вбачається, що сума його окладу, на підставі якого нараховуються і відповідні надбавки, була значно меншою ніж мінімальна заробітна плата.

          Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.17 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-рп/2004, (п.6 ч.12), від 09.09.2010 № 19-рп/2010, ст.ст. 2,4-11,17,69-72,79,158-163,183-2 КАС України, ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-12, ст.3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995  № 108/95-ВР, суд  

 П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про перерахунок та стягнення недооплаченого грошового забезпечення - задовольнити.

Зобов'язати Закарпатський обласний військовий комісаріат здійснити  перерахунок та стягнути грошове забезпечення позивачау з урахуванням того, щоб розмір його посадового окладу був не меншим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством України на відповідний період, а також провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати йому недоотриманого грошового забезпечення за наступні періоди:

ОСОБА_1 за період з січня 2005 року по грудень 2007 року в розмірі  58 165 (п'ятдесят вісім  тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 77 коп.

          Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду  протягом десяти днів з дня її проголошення.

 Головуючий:                           “підпис”

Суддя Великоберезнянського районного суду М. С. Лютянська