ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

21 червня 2006 р.

№ 25/11

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                  Дунаєвської Н.Г.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” -металургійний завод“, м. Донецьк

 

на рішення

від 14.03.2006

 

у справі господарського суду

№ 25/11  Донецької області

 

за  позовом

Відкритого акціонерного товариства “Міттал  Стіл Кривий Ріг” м. Кривий Ріг

 

до	Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” -металургійний завод”  м. Донецьк

 

про	стягнення 7267,92 грн.

 

за участю представників сторін:

 

від позивача  -            не з'явилися

від відповідача -       Поповський А.А., Животов О.А.

 

 

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2006 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Міттал Стіл Кривий Ріг” до Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” -металургійний завод” про стягнення 7 267,92 грн. вагової недостачі. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму вагової недостачі у розмірі 7 267,92 грн., державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

 

Суд мотивував своє рішення тим, що ЗАТ “Донецьксталь” -металургійний завод” неналежним чином виконало свої зобов'язання за договором щодо передачі у вагонах оплаченого вантажу коксу доменного. Наявність невиконаного зобов'язання на поставку оплаченого коксу є порушенням ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

 

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України ЗАТ “Донецьксталь” _ металургійний завод” має відшкодувати збитки, завдані неналежним виконанням договору.

 

Вантаж до позивача прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, без ознак втрати вантажу під час перевезення. Факт недостачі вантажу підтверджується наданими позивачем документами. Вартість недостачі вантажу обрахована з урахуванням норм природної втрати та перерахунку до сухої маси.

 

Приймання продукції здійснено позивачем без порушень вимог Інструкції П-6.

 

Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити посилаючись на те, що при винесенні рішення господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

 

Зокрема, скаржник зазначає, що в акті приймання продукції, який встановлює факт недостачі, вказано що комісією здійснено переважування порожніх вагонів після розвантаження продукції та визначення кількості загального вантажу вагона, але в акті зазначені дані, які члени комісії не бачили і бачити не могли, що є порушенням вимог п.п. 14, 23, 25 Інструкції П-6.

 

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

 

Між Відкритим акціонерним товариством “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” (правонаступник ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”) та Закритим акціонерним товариством “Донецьксталь” -металургійний завод” 01.02.2005 р. укладено договір № 4874дс/161 відповідно до умов якого Завод зобов'язався починаючи з 01.02.2005 р. поставляти Товариству кокс доменний паріями у кількості 20 000 т. (+ 10 000 в опціоні), а Товариство зобов'язалося його приймати та оплачувати.

 

Договором передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA, що означає -поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці -станція відправника.

 

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки.

 

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

 

Відповідно до ст.ст. 664, 712 Цивільного кодексу України та п. 3.1 договору № 4874дс/161 від 01.02.2005 р., зобов'язання по поставці вважаються виконаними в момент вручення товару перевізникові і доказом такого вручення, у випадку перевезення залізничним транспортом, є квитанція, в якій зазначаються дані про вантаж, зокрема маса вантажу (ст. 23 Статуту залізниць України, розділ 2 Правил оформлення перевізних документів).

 

Між тим, фактично спір у даній справі виник у зв'язку з фактом недостачі, який виявлений під час приймання ВАТ “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” вантажу -коксу доменного, що надійшов 24.05.2005 р. за залізничними накладними №№ 51751407, 51751405, 51751406, 51751403 і вантажовідправником якого був ЗАТ “Макіївкокс”.

 

Саме засобами ЗАТ “Макіївкокс” було здійснено навантаження з зазначенням відповідної маси в накладних.

 

Зазначені накладні підтверджують укладення договору перевезення вантажів (п.2 ст. 307 ГК України, п.2 ст. 909 ЦК України).

 

Уклавши такий договір сторони погодилися на здійснення перевезення на умовах визначених Статутом залізниць України.

 

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

 

Відповідно положень Господарського процесуального кодексу України судам слід було залучити до участі у справі відправника вантажу -Закрите акціонерне товариством “Макіївкокс” та перевізника -залізницю.

 

Задовольняючи позов господарський суд виходив з того, що факт нестачі вантажу підтверджується актом № 457 від 24.05.2005 р., який складений за участю громадськості,  актом № 457/1 від 25.05.2005 р., актом № 457/2 від 25.05.2005 р., актом №457/3 від 27.05.2005 та актом №457/4 від 27.05.2005 згідно яких була проведена перевірка ваги тари вагонів після вивантаження продукції.

 

Однак,  господарський суд першої інстанції не звернув уваги, що зазначені акти всупереч вимогам п.п. 23, 25 Інструкції П-6 підписані не по факту самого переважування, а по факту перенесення даних з одного акту до іншого, що позбавляє їх юридичної сили, оскільки згідно п. 23 Інструкції П-6, особи, здійснюючи приймання продукції по кількості вправі засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участю.

 

Приймаючи рішення господарський суд Донецької області  не надав належну юридичну оцінку відносинам сторін з огляду на положення Статуту залізниць України та неповно дослідив фактичні обставини справи, що призвело до неналежного з'ясування дійсних права і обов'язків учасників спірних відносин та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, а також порушення норм процесуального права.

 

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд, під час якого господарському суду  першої інстанції необхідно повно і всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін і в залежності від встановленого прийняти основане на законі рішення.

 

Керуючись ст. ст. 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу задовольнити частково.

 

Рішення господарського суду  Донецької області від 14.03.06  скасувати, справу  передати  на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

 

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

 

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

 

                                                                                                      Н.Дунаєвська