КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2006 № 30/238
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Брайка А.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі: Вакуленко А.В.
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_2
від відповідача - Смородіна В. І., Гриньковського С. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГБК "Схід"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2006
у справі № 30/238 (Ващенко Т.М.)
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
до ГБК "Схід"
про стягнення 14911,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2006р. у справі № 30/238 позов задоволено повністю.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з огляду на те, що судом невірно встановлено дійсні обставини справи; неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на ст. ст. 509, 525, 610-612 ЦК України, зазначивши, що до укладання спірного договору між відповідачем та ТзОВ “Деберс автосервіс”, директором якого був ОСОБА_1., було також укладено договір найма частини споруди від 03.06.2002р.; вказаний договір діяв до 21.11.2002р.; свої зобов'язання за договором від 03.06.2002р. щодо внесення плати за найм ОСОБА_1. не виконував; таким чином позивач з 03.06.2002р. користувався спірним приміщенням, проте плату за найм вносив не регулярно та не в повному обсязі.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив спірне рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що договір найму від 03.06.2002р. був розірваний за згодою сторін; таким чином правовідносини сторін за договором від 03.06.2002р. не пов'язанні із правовідносинами за спірним договором від 21.11.2002р.; акти звірки взаємних розрахунків, надані відповідачем, не є належним доказом по справі, оскільки вони не підписані позивачем; доводи апеляційної скарги ідентичні доводам письмових пояснень відповідача, а тому досліджувались судом першої інстанції при винесенні спірного рішення по справі.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 21.11.2002р. між гаражно-будівельним кооперативом “Схід” (наймодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1(наймач) укладено договір найма частини споруди, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 4.1., 5.1., 5.2. якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове володіння об'єкт, а саме: частину будівлі (тимчасовий збірно-розбірний навіс для організації пункту діагностики автомашин) та частину прилеглої площадки перед вищезазначеною спорудою; адреса об'єкта: вул. Північна, 5; площа об'єкта: 232 кв. м; строк найма складає 50 років з моменту прийняття об'єкта, що береться в найм, за актом здачі-приймання; розмір плати за найм об'єкта, що береться в найм, 2 000 грн. 00 коп. в місяць; плата за найм сплачується не пізніше 5 числа кожного поточного місяця.
19.09.2005р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1звернувся з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів “Схід” про стягнення коштів, сплачених зверх узгоджених по договору сум, в розмірі 14 911 грн. 66 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору найму від 21.11.2002р. він повинен був сплатити відповідачу за листопад-грудень 2002 року та за 2003 рік 28 000 грн. 00 коп. плати за найм; станом на 31.12.2003р. позивач перерахував відповідачеві 41 471 грн. 66 коп.; таким чином переплата становить 13 471 грн. 66 коп.; крім того, позивач сплатив відповідачу 1 440 грн. 00 коп. за установку телефону, проте 20.05.2005р. телефон за вказівкою керівництва відповідача було відключено; таким чином відповідач повинен повернути позивачу 14 911 грн. 66 коп.
29.11.2005р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму переплати по договору найму в розмірі 13 471 грн. 66 коп. та збитки в розмірі 1 440 грн. 00 коп.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог, з огляду на те, що оплата за найм та за комунальні послуги за договором від 21.11.2002р. вносилась позивачем не регулярно; заборгованість позивача по найму становить 10 666 грн. 68 коп., а по комунальних послугах - 818 грн. 67 коп.; всю свою оплату за найм і за комунальні послуги позивач представляє як оплату за найм і неправомірно вимагає повернути переплату.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2006р. у справі № 30/238 позов задоволено повністю.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню повністю в зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю
Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується правомірність позовних вимог. Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.
Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на “платіжні документи по договору найма від 21.11.2002р.”, які, на думку позивача, підтверджують його переплату за договором.
Згідно із ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Додані до позовної заяви копії квитанцій до прибуткового касового ордера (а.с.9-12) не є належними доказами позовних вимог про повернення переплачених коштів, враховуючи таке.
Відповідно до п. 3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Пунктом 3.3. зазначеного Положення передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору, чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється (п. 3.10 Положення).
Наказом Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.1996 р. № 51 (зі змінами та доповненнями) затверджено Типову форму прибуткового касового ордера, з якої вбачається, що як в прибутковому касовому ордері, так і у відривній квитанції до нього зазначається особа, від якої прийнято кошти, та підстави їх сплати.
В даному випадку такою підставою є укладений між сторонами договір найма частини споруди від 21.11.2002р.
Однак ні в одній квитанції до прибуткового касового ордеру, копії яких надано позивачем, в графі “Підстава” немає посилання на договір найму від 21.11.2002р.
Більш того, майже у всіх вказаних квитанціях підставою сплати коштів зазначено: “Борг за договором”. Проте, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений не один договір, а тому неможливо дійти висновку, що кошти сплачувались позивачем саме на виконання договору від 21.11.2002р.
Позовні вимоги про повернення коштів в сумі 1 440 грн. 00 коп., сплачених за установку телефону, також не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
По-перше, договором найму частини споруди від 21.11.2002р. не передбачено ані установлення телефону, ані обов'язку відповідача повернути позивачу кошти, сплачені останнім за установку телефону.
По-друге, в квитанціях до прибуткового касового ордеру (а. с. 12), на які позивач посилається як на доказ сплати коштів за установку телефону, не зазначено номер прибуткового касового ордеру, що є обов'язковим реквізитом. Таким чином вказані квитанції не можна вважати належним доказом позовних вимог в розумінні ч. 1 ст. 32 ГПК України.
До того ж в заяві про уточнення позовних вимог (а. с. 63-64) позивач, суму в розмірі 1 440 грн. 00 коп., сплачену за установку телефону, оцінює як збитки.
Поняття збитків передбачено ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Проте сума 1 440 грн. 00 коп. не є ані реальними збитками позивача, ані його упущеною вигодою в розумінні ст. 22 ЦК України.
Крім того, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.
В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги позивач стверджував, що кошти в рахунок плати за найм за договором від 21.11.2002р. вносились ним на вимогу головного бухгалтера відповідача; вимоги були усні.
Проте таке твердження позивача не може бути прийнято апеляційним господарським судом до уваги.
Так з постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 25.03.2006р., вбачається, що співробітниками ДПІ у Оболонському районі м. Києва проводилась документальна перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум єдиного податку з юридичних осіб та вимог законодавства України з ведення касових операцій у національній валюті України кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів “Схід”. В ході вказаної перевірки було встановлено, що “грошові кошти, на суми яких були виписані прибутково-касові ордери, на ім'я СПД - фізичної особи ОСОБА_1., до рук головного бухгалтера не потрапляли...”.
Докази оскарження вказаної постанови від 25.03.2006р. в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин апеляційний господарський дійшов висновку, що позовні вимоги є декларативними і безпідставними, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для їх задоволення.
Місцевий господарський суд при вирішенні даного спору не визначив правову природу спірних відносин, не дав належної юридичної оцінки документам, що містяться в матеріалах справи, а тому дійшов хибного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита при відмові в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2006р. у справі № 30/238 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю по кожній із заявлених вимог.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 АДРЕСА_1) на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів “Схід” (ідентифікаційний код 22906422; 04214 м. Київ, вул. Північна, 5) 76 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Брайко А.І.
Судді Бившева Л.І.
Розваляєва Т.С.
10.07.06 (відправлено)