ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"18" березня 2008 р. |
Справа № 9/11-197 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В., при секретарі Кулагіній Т.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Тернопільський центральний універмаг", б-р. Шевченка, 12, м. Тернопіль,46000
до відповідача: Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про усунення перешкод у користуванні майном шляхом його повернення
та зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”, м. Тернопіль,
про зобов'язання укласти новий договір оренди майна на умовах попереднього договору строком на три роки
з участю представників від:
ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”- Мужевич В.Я., довір.
СПД-ФО ОСОБА_1., паспорт; ОСОБА_2., довір. № 835 від 26.02.08 р.
роз'яснивши сторонам процесуальні права та обов'язки , передбачені ст. 22 ГПК України,
встановив:
Позивач за первісним позовом , ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”, м. Тернопіль, звернувся у січні 2008 р. (№ 0145 (н) від 15.01.2008 р. ) , з позовом до Відповідача за первісним позовом , СПД-ФО ОСОБА_1, і просить захистити цивільне право, яке порушене, та прийняття рішення про усунення перешкод у користуванні належним Позивачеві майном, торгової площі , розміром 38,0 кв м., на другому поверсі будівлі № 12 по бульвару Шевченка у м. Тернополі - шляхом зобов'язання Відповідача повернути майно ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”.
Під час розгляду справи Позивач уточнив позовні вимоги у частині способу захисту і просив зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, у семиденний строк із дня набрання рішенням суду законної сили усунути перешкоди у користуванні майном - частиною торгової площі, розміром 38,0 кв м., на другому поверсі будівлі № 12 по бульвару Шевченка у м. Тернополі - шляхом його повернення ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”.
Обґрунтовуючи позов, ЗАТ „Тернопільський центральний універмаг” (надалі -Товариство) , зазначав, що між ним, як орендодавцем, та СПД-ФО ОСОБА_1., як орендарем (надалі Підприємець, орендар) , 15 жовтня 2007 р. був укладений договір оренди № 104 , за яким на строк до 31 грудня 2007 р. орендодавець передав орендарю торгову площу, розміром 38,0 кв м., на другому поверсі будівлі № 12 по бульвару Шевченка у м. Тернополі.
Листами від 29 листопада 2007 р. та від 3 січня 2008 р. Товариство повідомляло орендаря про те, що не має наміру продовжувати із ним орендних відносин і просило звільнити торгову площу і передати її орендодавцю .
Зазначаючи, що орендар займаної ним торгової площі не повернув по закінченню дії договору оренди, орендні платежі не приймаються орендодавцем і повертаються ним платнику, Товариство стверджує, що немає наміру передавати об'єкт оренди іншому орендодавцю.
Підприємець позовних вимог не визнала, вказала, що належним чином виконувала умови договору оренди, але отримала від Товариства лист про те, що договір із нею переукладатися не буде. Посилаючись на те, що вона є акціонером ЗАТ „ Тернопільській центральний універмаг” і тому має переважне право на користування належним Товариству майном відповідно до Статуту Товариства, стверджувала, що 03.01.2008 р. з наміром продовжити відносини з оренди звернулася із письмовою заявою до Товариства надати два екземпляри договору оренди, адже отриманий підприємцем проект договору № 04 від 02.01.2008 р. не був підписаний керівником Товариства та скріплений його печаткою, але Товариство із нею відмовляється укладати договір.
У ході розгляду справи , 13 березня 2008 р., Підприємець подала зустрічний позов, у якому просила зобов'язати Товариство укласти з нею новий договір оренди частини торгової площі на умовах раніше укладеного договору, але строком на три роки, а 17 березня 2008 р. через канцелярію господарського суду направила два екземпляри проекту договору оренди, у редакції, яка нею запропонована. У зв'язку із чим просить суд зупинити розгляд справи до вирішення Товариством питання укладення із нею договору на умовах, які нею запропоновані.
Товариство наполягає на розгляді спору по суті заявлених ним вимог, а у клопотанні про зупинення розгляду справи заперечує, посилаючись на те, що не має наміру продовжувати орендні відносини з Підприємцем.
Заслухавши доводи представників сторін , у тому числі щодо зупинення провадження у справі, проаналізувавши подані сторонами докази, суд прийшов до переконання , що первісний позов підлягає до задоволення, а у зустрічному позові Підприємцю слід відмовити, як і у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі , з огляду на таке.
Укладення цивільно-правового договору відбувається на умовах вільного волевиявлення сторін, крім випадків, коли укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування ( частина 3 статті 179 ГК України).
Договір оренди майна - торгової площі, розміром 38,0 кв м., на другому поверсі будівлі № 12 по бульвару Шевченка у м. Тернополі - був укладений між сторонами 15 жовтня 2007 р. строком дії до 31 грудня 2007 р.
Орендодавець 3 січня 2008 р. у письмовому порядку повідомив орендаря про те, що договір із ним продовжуватися не буде.
Відповідно до частини статті 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.
Договір оренди не містить застережень на те, що на регулювання відносин сторін не поширюються положення вказаного Закону.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України , статтею 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону про оренду, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Як вбачаться з положень ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 1 ст. 27 Закону про оренду та п. 8.5 договору оренди, саме із припиненням договору у орендаря виникає обов'язок повернути об'єкт оренди орендодавцю, а у орендодавця, у свою чергу, - право вимагати від орендаря належного виконання ним цього обов'язку.
Між тим, обов'язок з повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору, Підприємець не виконав, і продовжує користуватися належним Товариству майном.
У цьому зв'язку хибними є твердження Підприємця стосовно того, що акціонери, до яких належить Підприємець, користується власним , а не Товариства , майном, і про те, що статус акціонера надає йому переважне право на укладення щодо цього майна договорів оренди.
Відхиляючи доводи Підприємця з цього приводу, суд виходить з того, що учасники Товариств не мають відокремленого права на майно утвореного ним Товариства, якщо тільки це майно не передане товариству у користування, що не має місця у даному випадку, а також з того, що права учасників товариства визначені статтею 10 Закону України «Про господарські товариства», статтею 116 УК України та статутом Товариства, але серед них відсутній обов'язок Товариства перед акціонером в обов'язковому порядку укладати договори оренди .
До того ж переважне право на укладення договору оренди матиме юридичне значення лише при доведенні того, що такий самий договір буде укладено з іншими особами, що випливає із частини 1 статті 777 ЦК України.
Підприємець не довів , що Товариство уклало договір оренди з іншою особою, відтак, підстави для твердження про його переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди відсутні.
Відповідно до статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Так само господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Так як договір оренди не є договором, укладення якого є обов'язковим у розумінні частини 3 статті 179 ГК України, і , як свідчать матеріали справи , відсутня взаємно погоджена воля сторін на укладення договору оренди стосовно торгової площі , розміром 38 кв.м. на другому поверсі будівлі Універмагу, а про інші , передбачені частиною другою статті 79 ГПК України випадки зупинення провадження у справі, не йдеться, у клопотанні Підприємця про зупинення провадження у справі слід відмовити.
При таких обставинах справи , первісний позов підлягає до задоволення ,а судові витрати , понесені Товариством , стягненню з Підприємця. Водночас, оскільки строк для повернення орендованого майна сторонами не встановлено, а Позивач просить , щоби орендар повернув об'єкт оренди впродовж семи днів із дня набрання рішенням суду законної сили, суд задовольняє таку вимогу, оскільки вона не суперечить закону, правам позивача та іншої сторони.
У задоволенні зустрічного позову з наведених вище мотивів слід відмовити, поклавши судові витрати на Підприємця.
З огляду на викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України”, ст. ст.12, 33, 34, 43, 60, 85, 116, 117 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Задовольнити Позов ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”, м. Тернопіль, до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 , та зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1, у семиденний строк із дня набрання рішенням суду законної сили усунути перешкоди у користуванні майном - частиною торгової плащі, розміром 38,0 кв м., на другому поверсі будівлі № 12 по бульвару Шевченка у м. Тернополі - шляхом його повернення ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”.
Судові витрати у розмірі 203 грн. стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, на користь ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”, м. Тернопіль.
2. Відмовити у задоволенні зустрічного позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача ЗАТ „Тернопільській центральний універмаг”, м. Тернопіль.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна