Справа № 11 - 47/06 р. Головуючий у І інстанції Воробей І.В.
Ст. 121 ч.І КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 26 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.
суддів Матвієнко Н.В., Силки Г.І.
з участю прокурора Черняк Л.Й. засудженого ОСОБА_2 захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Турійського районного суду від 30 червня 2006 року, -
встановила:
Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель м. Ковель Волинської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, працює вантажником, раніше не судимий, -
- засуджений за ч.І ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо протягом 3-річного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 7878 грн. 39 коп. моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 2 липня 2006 року о 1-ої год. на вул. Незалежності в АДРЕСА_1 Турійського району Волинської області, на грунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс ОСОБА_1, який їхав велосипедом, удар кулаком правої руки в правий бік тулубу, внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому 4-7 ребер справа. Від нанесеного удару потерпілий впав з велосипеда долілиць на дорожнє покриття, після чого ОСОБА_2 наніс останньому два удари в потилицю, від чого потерпілий вдарявся лобом об дорожнє покриття, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому лобної кістки та забиття лобної ділянки головного мозку зліва.
В апеляції потерпілий ОСОБА_1 посилається на те, що засуджений діяв із хуліганських спонукань і бив його не один, висновків суду не відповідають фактичним обставинам справи, з вироку не зрозуміло, від чого він отримав тілесні ушкодження, від ударів чи падінні з велосипеду, а за умисне заподіяння йому перелому ребер, засуджений взагалі не поніс покарання. Просить вирок скасувати за м'якістю призначеного ОСОБА_2 покарання.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляції, заслухавши засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які заперечували апеляцію потерпілого і просили вирок залишити без змін, прокурора, який просив апеляцію залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція потерпілого підлягає до задоволення частково.
На досудовому слідстві і в суді засуджений ОСОБА_2 визнавав свою вину у вчиненні злочину, пояснивши, що після того як його сестра ОСОБА_4 повідомила, що її намагались зґвалтувати, він побіг за ОСОБА_1, який сів на велосипед і став втікати. Наздогнавши його, наніс йому удар кулаком в правий бік, від чого той впав на дорогу обличчям, а коли він став підводитись, виражаючись нецензурно, він наніс йому два удари кулаком в потилицю. В цей момент до нього підбігли інші хлопці та дівчата і повідомили йому, що ОСОБА_4 намагався зґвалтувати не ОСОБА_1, а ОСОБА_5, який на той момент вже втік.
Показання засудженого в частині нанесення ударів під час руху на велосипеді підтвердив потерпілий ОСОБА_1 , який показав він разом з ОСОБА_5 приїхав в АДРЕСА_1 на дискотеку. Потім розпивали з ним і іншою молоддю села спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_5 десь подівся. Потім побачив ОСОБА_5 на дорозі з велосипедом, який сказав йому їхати з села, Али його почали бити місцеві хлопці, які зламали йому зуб і заподіяли сінець. Коли він сів на велосипед і почав рух, відчув удар справа в спину, внаслідок чого впав з велосипеду долілиць на дорогу. Після чого йому був нанесений ще один удар ззаду і він знов вдарився обличчям об дорожнє покриття. Втратив свідомість і опритомнив, коли місцеві хлопці та дівчата допомагали йому вмитися.
Показання засудженого і потерпілого підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6 та висновком судово-медичної експерти № 330 від 29 травня 2006 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_1 виявлені переломи 4-7 ребер справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості і могли виникнути від удару кулаком, а також садно на лобі, вдавлений перелом лобної кістки і забиття лобної ділянки головного мозку зліва, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і найвірогідніше утворились при падінні з велосипеда під час руху долілиць з прискоренням на тупий предмет з переважною плоскою поверхнею (дорожнє покриття, граню бордюрного каменю). Утворення черепно-мозкової травми від ударів кулаком в потилицю з послідуючим ударом потерпілого лобом об асфальт або бордюр малоймовірно. ( а.с.256-259)
Показання потерпілого ОСОБА_1 про те, що після падіння з велосипеда його били інші особи, спростовуються як показаннями самого засудженого ОСОБА_2, так і показаннями очевидців події - свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4 та об'єктивно спростовуються медичними даними, які зазначені в медичної документації при огляді потерпілого при поступленні в лікарню.
Посилання потерпілого в апеляції на те, що засуджений ОСОБА_2 діяв з хуліганських спонукань, безпідставне, тому що воно спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами щодо мотиву вчинення ОСОБА_2 злочинних дій.
Надавши оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_1 отримав від дій засудженого ОСОБА_2, проте невірно кваліфікував його дії за ст.. 121 ч.І КК України.
Як вбачається з вищенаведених показань засудженого, потерпілого, свідків і висновку судово-медичної експертизи, виявлені у потерпілого ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому ребер виникли від умисного удару засудженим ОСОБА_2 в правий бік тулубу потерпілого, а тяжкі тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми - від падіння його з велосипеду і ударі об тверду поверхню. Виходячи з встановленого, засуджений ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_1. тілесні ушкодження середньої тяжкості, а тяжкі тілесні ушкодження заподіяв з необережності, враховуючи те, що ударяючи кулаком по тулубу сидячого на велосипеді потерпілого під час його руху, ОСОБА_2 хоча й не передбачав, але повинен був і міг передбачити, що потерпілий може впасти і одержати травму внаслідок удару об дорожнє покриття чи бордюр.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії засудженого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за умисне заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ст. 122 ч.І КК України, та за необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за ст. 128 КК України та призначити йому покарання в межах санкції даних статей з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних, які характеризують його особу, та обставин, які пом'якшують покарання.
Враховуючи, що засуджений ОСОБА_2 вперше притягується до
кримінальної відповідальності, вину визнав повністю і щиро розкаявся, сприяв
розкриттю злочину, працює, характеризується позитивно, повністю відшкодував
матеріальні збитки потерпілому і частково моральні, колегія суддів у
відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України вважає, що виправлення засудженого можливе без ізоляції його від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Турійського районного суду від 30 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 змінити. Перекваліфікувати його дії з ст. 121 ч.І КК України на ч.І ст. 122 КК України та на ст. 128 КК України та призначити йому покарання за ст. 122 ч.І КК України 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі та за ст. 128 КК України 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань, перевівши обмеження волі в позбавлення волі за правилами, передбаченими ст.72 КК України, з розрахунку 1 день позбавлення волі дорівнює 2 дням обмеження волі, остаточно призначити покарання 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо протягом 3-річного іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий : /----- / Хлапук Л.І.
Судді: 1. / - / Матвієнко Н.В. 2 . / - / Силка Г.І.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду Волинської області
Н.В.Матвієнко