Справа № 2-470/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"21" липня 2011 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Сільченко В.  Є.

при секретарі Красіцька М. В.,   за участю представника позивача                               ОСОБА_1.

за участю  представника відповідача                        ОСОБА_2

за участю представника третьої особи                       ОСОБА_3

                розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за  позовом  

ОСОБА_4 до   Криворізької філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Інгулецької  районної  у місті ради міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Управляння праці  та соціального захисту  населення  виконкому  Інгулецького районної  у місті ради ,  про  визнання незаконними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнення матеріальної та моральної шкоди., суд –

ВСТАНОВИВ:

  Позивачка  звернулася  до суду з позовом про стягнення матеріальної  та моральної шкоди.

          В обґрунтування своїх позовних  вимог  позивачка зазначила, що 31 січня 2010 року у неї народилась донька ОСОБА_5 (дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5, серії І-КИ  № 273628, копію якого я долучаю до матеріалів справи).

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», встановлює  гарантований  державою  рівень  матеріальної підтримки сімей з  дітьми  шляхом  надання  державної  грошової  допомоги  з урахуванням  складу сім'ї,  її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з  дітьми  у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до ст.ст. 12,13 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради мені було призначено та виплачується  державна допомога на дитину, у вигляді допомоги при народженні дитини і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку (надалі іменується – допомога).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», розмір допомоги при народженні другої дитини становить 25000 гривень (ОСОБА_5 є другою моєю дитиною).

Згідно ст. 15 Закону України «Про  державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Оскільки вищезазначена допомога сплачується у безготівковій формі,  у квітні 2010 року позивачка  відкрила у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» (надалі по тексту іменується – Відповідач) картковий рахунок з метою перерахування Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради мені грошової допомоги на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (договір про відкриття рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк» надати не маю можливості, оскільки безпосередньо при відкритті рахунку даний договір мені не надавався, мої численні прохання щодо видачі договору про відкриття банківського рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» залишає без задоволення).

Таким чином за період з лютого 2010 року по липень 2010 року УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради на картковий рахунок № 4627085821697436, що відкритий на ім’я позивачки було перераховано 10219,68 гривень, з яких 9880 грн. – щомісячна одноразова допомога при народження першої дитини, 339,68 грн. – допомога по догляду за однією дитиною до досягнення нею трьохрічного віку (дана обставина підтверджується довідками №1938,1939 УПСЗН від 23.07.2010 року, копії яких я долучаю до матеріалів справи).

15 липня 2010 року у позивачки  виникла потреба у придбанні товарів, необхідних для життя і розвитку її малолітньої доньки ОСОБА_5. Нею було перевірено баланс карткового рахунку № 4627085821697436 і встановлено відсутність грошових коштів у розмірі 10219,68 грн., що були перераховані УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради.

Того ж дня позивачка звернулась до відділення Відповідача, що за адресою: 50026, м. Кривий Ріг, пр. Південний, з метою з’ясування даної ситуації. Спеціаліст Відповідача пояснив відсутність даних грошових коштів, тим, що 13 липня 2010 року грошові кошти, що містились на рахунку № 4627085821697436 у сумі 10219,68 гривень були переведені на рахунок іншого банку, а саме Закритого акціонерного товариства «А-Банк», в якості погашення існуючої у неї в ЗАТ «А-Банк» кредитної заборгованості (дана обставина підтверджується випискою з особового рахунку, копію якого я долучаю до матеріалів справи).

Так дійсно, 26.02.2008 року вона отримала в ЗАТ «А-Банку» строковий кредит у розмірі 19880,81 грн. на строк 36 місяців з 26.02.2008 по 25.02.2011 рік. Кожного місяця позивачка  повинна була сплачувати ЗАТ «А-Банк» грошові кошти у сумі 1019,76 гривень для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат..

Так на виконання умов Кредитного договору, вона сумлінно щомісяця сплачувала кредитні платежі. Проте, у 2009 році, у зв’язку з світовою економічною кризою і погіршенням економічного сектору України  у позивачки виникли фінансові проблеми, згодом вона  завагітніла, припинила працювати, а тому не могла сплачувати кредит у встановленому кредитним договором розмірі, в результаті чого у неї  виникла заборгованість по кредиту.

Позивачка також зазначила, що вона не надавала Відповідачу ні дозволу, ні розпорядження щодо перерахування грошових коштів, що містились на картковому рахунку останнього під        № 4627085821697436 на рахунок ЗАТ «А-Банку», оскільки дані кошти є власністю її малолітньої доньки і згідно з положеннями ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» мають витрачатися її батьками  виключно на потреби дитини.

Таким чином, операція по перерахуванню коштів з рахунку № 4627085821697436 на рахунок ЗАТ «А-Банку» виконана на власний розсуд Відповідача, що суперечить ст.1071 ЦК України, оскільки Банк може списати  грошові  кошти  з  рахунка клієнта на підставі його розпорядження, позивачка ж в свою чергу не надавала Відповідачу жодних розпорядження щодо перерахування даних грошових з коштів з мого рахунку   № 4627085821697436.

Списання Відповідачем грошових коштів з карткового рахунку  № 4627085821697436 відкритого на ім’я позивачки в ПАТ КБ «Приватбанк» вважаю незаконним, оскільки дані кошти особисто їй не належали, а відповідно до положень Закону України «Про держану допомогу сім’ям з дітьми» були власністю її малолітньої доньки ОСОБА_5,  вона  в даному випадку має право тільки розпоряджатися даними коштами   виключно на потреби дитини.

Відповідно ст. 1074 ЦК України,  обмеження  прав  клієнта  щодо   розпоряджання   грошовими коштами,  що  знаходяться на його рахунку,  не допускається,  крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у
випадках, встановлених законом.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у  разі  несвоєчасного  зарахування  на  рахунок  грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з
рахунка клієнта або порушення  банком  розпорядження  клієнта  про перерахування  грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну  суму  на  рахунок клієнта   або   належного   отримувача, сплатити   проценти  та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

В результаті незаконних дій Відповідача позивачці спричинено матеріальну шкоду у розмірі 10219,68 грн.

З метою досудового врегулювання спору, що виник між нею та Відповідачем вона 25.07.2010 року звернулась до останнього з письмовим прохання повернути їй грошові кошти у розмірі 10219,68 грн.

20.08.2010 року Відповідач надав відповідь на її звернення, яким відмовив мені у повернення вищевказаних грошових коштів, оскільки вважає свої дії законними.

Крім матеріальної шкоди Відповідач своїми незаконними діями спричинив позивачці моральну шкоду, розмір якої вона  оцінюю у 20000 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди позивачка  керувала наступним: грошову допомогу від УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради у розмірі 10219,68 грн. вона очікувала 6 місяців. Ці півроку позивачка не могла забезпечити свою доньку найнеобхіднішими для її життя і розвитку речами. Так очікуючи на отримання грошової допомоги вона  мріяла купити доньці дитяче ліжко, дві коляски (зимову і літню), новий одяг та почати годувати доньку якісним штучним дитячим годуванням, а не таким, що було їй «по кишені» та яким вона  годувала доньку півроку. Позивачка  ходила по магазина обирала товари, які думала, що придбаю за рахунок отриманої держаної допомоги. Дізнавшись, що УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради були перераховані на їй  картковий рахунок довгоочікувані гроші вона  неймовірно зраділа і уявляла як змінитися життя своїй дитини на краще. Однак усі мої мрії і бажання 15 липня 2010 року були зниженні незаконними діями Відповідача.

Так до сьогоднішнього дня, у зв’язку з незаконними списання Відповідачем з карткового рахунку позивачки грошової державної допомоги, вона  так і не змогла придбати для доньки дитяче ліжко, вона продовжує користувалась дитячою коляскою б/у, яка є досить незручною, як для неї, так і для її доньки ОСОБА_5, коляска дуже важка і коли вона з донькою повертається з прогулянки додому, їй фізично важко її заносити в будинок, коляска часто ламається і позивачка вимушена її постійно ремонтувати. Доньку вона  одягає у речі, які їй віддають її подружки після своїх дітей.

Зазначені обставини завдають позивачці сильного душевного болю, оскільки її дитина з вини Відповідача тривалий позбавлена найнеобхідніших речей на даному етапі її розвитку.

15 липня 2010 року позивачка  відчула сильний емоційний стрес, дізнавшись про списання Відповідачем державної грошової допомоги з її рахунку. Дане призвело до тривалого поганого самопочуття, постійного головного болю, втрати сну, підвищеної нервовості, що безпосередньо негативно позначилось і на емоційному стану її доньки.

Тому позивачка змушена звернутися з позовною заявою до суду та просить суд визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» щодо перерахування з карткового рахунку № 4627085821697436 відкритого в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» на ім’я ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 10219,68 гривень на рахунок Закритого акціонерного товариства  «А-Банк», визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» щодо відкриття Закритому акціонерному товариству «А-Банк» інформації, що є банківською таємницею, а саме наявність в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» рахунку на ім’я ОСОБА_4 та відомості про його стан.,стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  10219,68 гривень, в якості відшкодування матеріальної шкоди, стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  20000 гривень, в якості відшкодування моральної шкоди, стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  110,70 гривень, витрати на сплату судового збору, стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  120 гривень, витрати пов’язані зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  1900 гривень, витрати на правову допомогу.

Присутня у судовому засіданні представник позивачки підтвердила обставини які зазначені у позовній заяві позивачкою, а також зазначила, що  позивачка  зазнала ще й душевних стражданнях, у зв’язку із  протиправною поведінкою Відповідача відносно неї, що полягає у наступному : перед тим, як відкрити рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», позивачка ретельно обирала банки. Так як, подій, що відбулись на прикінці  2009 року в банківській сфері, значно підірвано довіру людей до банківській установ. З десятка різних банків вона  обрала саме ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки останній рекламує себе першим найбільшим і надійним банком в України.   

Однак, її довіру Відповідач не справдив, по-перше Відповідач порушив норми  ст.ст. 1066,1068 ЦК України, в частині самовільного перерахування грошових коштів з мого рахунку на рахунок ЗАТ «А-Банк» без її на те розпорядження, що призвело до неможливості розпоряджатися грошовими коштами, що містились на даному рахунку, по-друге, перераховуючи вищевказані кошти на рахунок іншого банку Відповідач допустив порушення норм ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме розголошення банківської таємниці.

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;  фінансово-економічний стан клієнтів та інше.

Так чином, Відповідачем було повідомлено ЗАТ «А-Банк» про наявність у Відповідача рахунку відкритого на ім’я позивачки  рахунку та надано інформацію щодо наявності грошових коштів на даному рахунку.

Крім того позивачку  постійно хвилює і не покидає думка про те, що  УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради може позбавити її грошової допомоги, яку вона  отримує на доньку ОСОБА_5, оскільки відповідно до Постанови КМУ № 57 від 22.02.2008 року, однією з підстав припинення виплати допомоги є нецільове використання коштів. Оскільки допомога у розмірі 10219,68 грн., хоча і без її відома і дозволу Відповідачем була списана на погашення кредитної заборгованості ЗАТ «А-Банк» та все ж використана не за її цільовим призначенням.    

Таким чином, з вини Відповідача, що полягає у незаконному списанні з її рахунку державної грошової допомоги на її доньку ОСОБА_5 у розмірі 10219,68 грн. та розкритті інформації, яка є банківською таємницею, вона тривалий час поганого себе почуває, у неї постійно поганий настрій, що призводить до непорозумінь з родиною,  постійні головні болі, підвищена нервовість.

Тому представник позивача просить підтримує  позовні вимоги позивачки та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - ПАТ КБ  «ПиватБанк» проти позову заперечувала, та пояснила , що  за результатами розгляду позовних вимог ПриватБанк заперечує проти їх задоволення в повному обсязі. Виходячи за наступного :

Між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Позивачем дісно було укладено Договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку від 15.12.2009 р для отримання соціальних виплат, про який йдеться у позові., крім того , між нею та ЗАТ «Акцент- Банк» укладено ще й Договір № АВНОЯС07490007 від 26/02/2008 за програмою «Розстрочка» (Стандарт) відповідно до якого позивачці було надано кредит на придбання споживчих товарів (двох

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що телевізорів) на сумму 19880,81 грн на 36 місяців до 25.02.2011 р. Копію зазначеного договору надано позивачем у якості додатку до позовної заяви.

При укладанні першого та другого Договорів позивачка зазначила , що Договори становлять сукупність документів, а саме, складаються з заяви позичальника. Умов та правил надання банківських послуг фізичним особам та Тарифів банків, що підтверджено її особистим підписом. Також вона затвердила , що вона на час підписання Договорів ознайомлена з ними та згодна їх виконувати.

Відповідно до п. 2 Пам'ятки клієнту до Договору, про надання кредиту . яку розміщено на першій (рекламній) сторінці заяви позичальника та згідно п. 5.2. Правил користування платіжною карткою, які є невід'ємною частиною Договору про відкриття карткового рахунку, визначено, що погашення кредиту може здійснюватится за безготівковим розрахунком з поточного рахунку в ПриватБанку за дорученням клієнта. Саме таким дорученням і є правило, що його встановлено п. 4.6. Умов та Правил надання банківських послуг , які є невід'ємною частиною Договору, відповаідно до якого клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів зі своїх рахунків при настання строків платежів, а також списання грошових коштів з карткового рахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в розмірах визначених цими договорами (договірне списання).Банк здійснює списання коштів з будь - якого рахунку клієнта в розмірі суми заборгованості у грошовій одиниці України.

Таким   чином,  з  огляду  на  викладене,     та  приймаючи  до   уваги   наявність заборгованості за кредитом у Акцент-Банку, та те , що термін повернення запозичених клієнта, тобто грошові кошти було списано з зазначеного у позові рахунку для зарахування допомоги на дитину відповідно до умов , укладених Договорів між нею та  банками.

Таким чином представник відповідача  вважає, вина ПриватБанку в порушенні умов договору спростовується викладеним раніше, а відмова від позову грунтується на належному виконанні приписів законодавства щодо умов проведення банківських операцій та здійснення банківської діяльності взагалі.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то представник відповідача вважає ці вимоги безпідставним, адже моральні страждання , які зазначено у позові спричинено не діями банку, а нерозсудливою поведінкою позивача по справі, яка полягає у тому, що тривалий час нею не було виконано вимоги кредитного договору щодо здійснення регулярних щомісячних внесків в рахунок погашення заборгованості , що призвело до виникнення заборгованості яка дорівнює майже половині отриманого кредиту.

позов   підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, у даній справі відповідачем, зокрема, мають бути подані докази та  доведені факти щодо правомірності дій, вчинених ним щодо перерахування грошових коштів позивача з його рахунку іншому банку – а саме ЗАТ «АКЦЕНТ-БАНК» ( надалі – «А-Банк») в рахунок погашення  заборгованості позивача перед «А-Банком» за договором побутового кредиту.

Разом з тим, вислухавши сторони, дослідивши документи та докази, що маються в матеріалах справи, суд доходить до висновку про те, що відповідачем  вказані факти та обставини не доведено та належних доказів  суду не надано.

Так, діючи в інтересах іншої юридичної особи (ЗАТ «АКЦЕНТ-БАНК») відповідач фактично виступав у якості представника  «А-Банку». При цьому, жодних документів, що уповноважували б відповідача діяти в інтересах чи від імені «А-Банку» в матеріалах справи не міститься, в ході судового засідання відповідачем такі документи не долучені та клопотання про їх долучення не заявлялися.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, уповноваження відповідача – надання йому цивільних прав діяти в інтересах чи від імені «А-Банку» є правочином за юридичною суттю.

Згідно до ч.2 ст. 202 ЦК України, правочини  можуть   бути   односторонніми   та   дво-   чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Аналіз вказаних норм права дозволяє зробити висновок, що для вчинення будь-яких дій від імені чи в інтересах «А-Банку» між ПАТ КБ «Приватбанк» та ЗАТ «АКЦЕНТ-БАНК» повинен бути укладений відповідний письмовий договір.

Разом з тим, жодних договорів між вказаними юридичними особами в ході судового засідання суду надано не було.

Наданий суду в ході судового розгляду даної справи «Меморандум про співпрацю між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ЗАТ «АКЦЕНТ_БАНК» ( а.с.40-41) таким договором не є, оскільки не є договором взагалі.

Крім того, у вказаному документі не вказано право сторін діяти в інтересах іншої сторони, у т.ч. – щодо повернення заборгованостей за кредитами перед іншою стороною.

З наведеного суд робить висновок про те, що відповідачем не доведено правомірності вчинення ним дій в інтересах «А-Банку» щодо перерахування на його користь грошових коштів з рахунку позивача.

Представником відповідача у справі в ході судового засідання зазначено, що вказаний кредит позивача і боргові зобов’язання за ним, можливо, могли бути викуплені ПАТ КБ «ПриватБанк», і тому дії, спрямовані на погашення заборгованості, вчинялися банком на свою користь, а не на користь інших осіб.

Однак суд критично відноситься до вказаного, оскільки представником відповідача не надано жодних документів чи інших доказів викупу кредиту. Крім того, перерахування грошових коштів позивача здійснено відповідачем не на свої рахунки, а на рахунок «А-Банку».

Крім того, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, суд вважає недоведеним факт викупу кредиту відповідачем та факт того, що відповідач у даному випадку діяв у власних інтересах.

У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що перерахування грошових коштів позивача на рахунок «А-Банку» для погашення заборгованості за кредитом здійснено як «договірне списання», згоду на здійснення якого надав сам позивач згідно п.п. 5.2 та 4.6 Правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною Договору між позивачем та відповідачем про відкриття карткового рахунку, на який було зараховано грошову допомогу на народження дитини.

При цьому, аналіз документів, що мається в матеріалах справи не дозволяє суду погодитись з даним висновком з огляду на наступне:

Так, на а.с. 84 мається заява позивача до відповідача від 15.12.2009 року, згідно з якою позивач просить відкрити йому рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» та надати банківські послуги у вигляді видачі платіжної картки, вид картки (мовою оригіналу)– «Пособие на рождение ребенка», дебетова картка, без встановлення кредитного ліміту.

На вказаній заяві (зокрема) міститься текст, згідно з яким заявник (далі-мовою оригіналу) «…Ознакомился и согласен с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, Правилами оказания услуг (выполнения работ)… Своей подписью я подтверждаю факт получения полной информации об условиях кредитования…  Я выражаю согласие с тем, что настоящее заявление вместе с памяткой клиента, Условиями и Правилами предоставления банковских услуг а также Тарифами составляет договор о предоставлении банковских услуг».

Таким чином, суд вважає, що позивач був належним чином ознайомлений, зокрема,  з Умовами та Правилами надання банківських послуг, на які посилається позивач (зокрема – п.4.6 та 5.2).

«Условия и правила предоставления банковских услуг» та «Правила пользования платежной картой»(що є розділом II«Условий и правил предоставления банковских услуг» )долучені в ході судового засідання ( а.с.85-89).

Відповідно до п.1.1 вказаних «Условий и правил предоставления банковских услуг», (далі-мовою оригіналу) «Настоящие Условия и Правила... определяют условия, на которыхПриватБанк (далее-Банк) предлагает клиентам платежные карты…»

Відповідно до п.1.2 вказаних «Условий и правил предоставления банковских услуг», (далі-мовою оригіналу) «Данные условия регулируют отношения между Банком и Клиентом…»

Таким чином, вказане свідчить, що «Условия и правила предоставления банковских услуг» регулюють відносини виключно між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем та не стосуються будь-яких інших сторін, у т.ч. – «А-Банку».

Пунктом 5.2 «Правил пользования платежной картой» передбачено (зокрема, далі-мовою оригіналу): «Погашение Кредита - …осуществляется путем … договорного списания средств с других счетов Клиента на основании Договора».

Крім того, п.5.6.«Правил пользования платежной картой»,  передбачено (зокрема, далі-мовою оригіналу): «Держатель поручает Банку списывать с любого счета Держателя, открытого в Банке … денежные средства для осуществления платежа  с целью … погашения Долговых обязательств…»

Разом з тим, визначенням понять що міститься у розділі 2 «Условий и правил предоставления банковских услуг», передбачено (далі-мовою оригіналу) :

Долговые обязательства – выполнение Держателем платежной карты перед Банком обязательств по Договору о предоставлении банковских услуг, а именно:

- обязательств по возврату кредитных средств ( в т.ч. просроченной задолженности по кредиту и Овердрафта)

– обязательств по выплате вознаграждения банку…

Кредит (кредитная линия, кредитный лимит) –размер денежных средств, предоставленных Банком Клиенту…»

Таким чином, враховуючи, що п.1.1 «Условий и правил предоставления банковских услуг» поняттям «Банк» чітко визначено саме «ПриватБанк», суд робить висновок, що п.п.5.2, 5.6 «Правил пользования платежной картой», яка є розділом ІІ «Условий и правил предоставления банковских услуг» передбачено можливість списання грошових коштів Клієнта Банку виключно за борговими зобов’язаннями Клієнта перед «ПриватБанком» за договором кредиту, отриманого Клієнтом у «ПриватБанку» і жодним чином не стосується боргових зобов’язань за кредитами, отриманими Клієнтом у інших банках.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що ніяких кредитів у «ПриватБанку» позивач (як «Клієнт») не отримувала, а тому не мала і не могла мати за ними жодних (мовою оригіналу) «Долговыхобязательств» перед «ПриватБанком».

Таким чином, суд доходить до висновку про відсутність підстав для списання грошових коштів відповідачем з рахунку позивача згідно з п.п. 5.2, 5.6  «Правил пользования платежной картой», яка є розділом ІІ «Условий и правил предоставления банковских услуг».

З аналогічних міркувань суд доходить до висновку про відсутність підстав для списання грошових коштів відповідачем з рахунку позивача згідно з п.4.6 «Условий и правил предоставления банковских услуг», оскільки з огляду на п.п.1.1, 1.2 вказаного документу та визначенням понять що міститься там же у розділі 2, вказані пункти регламентують виключно списання грошових коштів за борговими зобов’язаннями Клієнта перед «ПриватБанком», а не перед іншими особами, у т.ч. – «А-Банком».

Крім того, суд вважає, що «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам» ( а.с.47-50 ) також не можуть бути підставою для списання грошових коштів відповідачем з рахунку позивача, оскільки даний документ є внутрішнім документом ПАТ КБ «Приватбанк» і регламентує виключно умови видачі кредиту «ПриватБанком» клієнту, а позивач не отримувала у «ПриватБанку» жодних кредитів.

Зазначення можливості списання грошових коштів з пластикової картки шляхом зазначення її номеру у договорі отримання кредиту у «А-Банку» (на що також посилався представник відповідача та про що зазначено у «Пам’ятці клієнту «А-Банку», а.с.8) не є підставою для списання грошових коштів відповідачем з рахунку позивача на користь «А-Банку», оскільки у договорі кредиту номер платіжної картки не зазначено.

Крім того, «Пам’ятка» не є правочином за своєю юридичною суттю та не є частиною «Кредитно-заставного договору» між Клієнтом та «А-Банком».

Так, на а.с.8 (зворот), абз.4 вказано (зокрема): «Я згоден, що ця заява разом із запропонованими А-Банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам … Тарифами … складає між мною і банком кредитний договір…»

Отже, « Пам’ятку… » як частину кредитного договору не зазначено взагалі, а тому посилання на неї є безпідставним.

Таким чином, з огляду на викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для перерахування  ПАТ КБ «ПриватБанк»  грошових коштів у сумі 10219 грн 68 коп з рахунку (картки) позивача ОСОБА_4 на користь ЗАТ  «АКЦЕНТ-БАНК» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ЗАТ  «АКЦЕНТ-БАНК» за кредитом.

Отже, позовні вимоги щодо визнання незаконними вказаних дій ПАТ КБ «ПриватБанк» та відшкодування позивачу ОСОБА_4 заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 10219 грн 68 коп підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання незаконними дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо розголошення банківської таємниці суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( в редакції на момент перерахування  ПАТ КБ «ПриватБанк»  грошових коштів у сумі 10219 грн 68 коп з рахунку (картки) позивача ОСОБА_4 на користь ЗАТ  «АКЦЕНТ-БАНК» ), інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта,  яка стала  відомою  банку  у   процесі   обслуговування   клієнта   та взаємовідносин  з ним чи третім особам при наданні послуг банкуі розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківською таємницею, зокрема, є  відомості  про  банківські рахунки клієнтів.

Таким чином, відомості щодо банківського рахунку, відкритого ОСОБА_4 у ПАТ КБ «ПриватБанк» є банківською таємницею.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці.

Вимоги ч.3 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ( в діючій редакції) не можуть бути підставою для розкриття банківської таємниці у даному випадку, оскільки буди введені в дію 11.02.2011 року.

Вичерпний перелік випадків розкриття банківської таємниці зазначено у ст.62 вказаного Закону України.

При цьому, суд вважає, що вимоги ч.5 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якими Банк  має  право надавати інформацію, що становить банківську таємницю,  іншим  банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій не можуть бути підставою для розкриття банківської таємниці, оскільки на момент перерахування  ПАТ КБ «ПриватБанк»  грошових коштів у сумі 10219 грн 68 коп з рахунку (картки) позивача ОСОБА_4 на користь ЗАТ  «АКЦЕНТ-БАНК»  останнім не надавався кредит та не вирішувалося питання про банківські гарантії ОСОБА_4, а вчинялися дії з погашення заборгованості за вже раніше виданим кредитом.

Зазначення у якості підстави для розкриття  банківської таємниці п.3.3.9 «Умов надання споживчого кредиту фізичним особам» ( а.с.47-50 ), як про це зазначав представник відповідача,  також є безпідставним, оскільки вказані «Умови…» є внутрішнім документом ПАТ КБ «Приватбанк» і регламентують виключно умови видачі кредиту «ПриватБанком» клієнту, а позивач не отримувала у «ПриватБанку» жодних кредитів.

Таким чином, суд доходить до висновку про відсутність у ПАТ КБ «ПриватБанк» підстав для розкриття ЗАТ «АКЦЕНТ-БАНК» банківської таємниці стосовно банківського рахунку, відкритого ОСОБА_4 у ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв’язку з чим позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню у повному обсязі

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. . 8, 11, 203, 204, 525, 526, , 1054 Цивільного кодексу України, Конституцією України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про захист прав споживачів», Рішенням Конституційного суду України від 01.12.2004р., керуючись ст.ст.3, 5,  27, 38, 82, 88, 110, 128 Цивільного процесуального кодексу України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Визнати незаконними дії  Публічного акціонерного товариства Комерційний банк  «Приватбанк» щодо перерахування з карткового рахунку  № 4627085821697436 відкритого в публічному  акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на ім’я ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 10219,68 гривень на   рахунок  Закритого  акціонерного товариства «А-Банк».

Визнати незаконними  дії Публічного акціонерного товариства Комерційний  банк «ПриватБанк» щодо відкриття закритому  акціонерному товариству «А-Банк» інформації,  що є банківською таємницею, а саме наявність в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» рахунку на ім’я  ОСОБА_4 та  відомості про його стан.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 10219 грн. 68 коп., в  якості відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 5000 грн. 68 коп., в  якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на сплату судового збору у розмірі 110 грн. 70 коп.

 Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати  пов’язані зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу при розгляді справи у сумі 120 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на правову допомогу  в розмірі 1900 грн.

                      В іншій  частині позовних вимог відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення  суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області  через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу.

Суддя:ОСОБА_6