АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -2584 / 2006 Головуючий у 1 й інстанції -Бондаренко Р.В.
Категорія - 3 Доповідач-Григорченко Е.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І, Михайловської С.Ю.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Національної металургійної академії України , на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національної металургійної академії України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, в якому просила поновити її на роботі на посаді асистента кафедри загальної і органічної хімії Національної металургійної академії України, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за' час вимушеного прогулу та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що вона працювала у відповідача за контрактом з 01.09.2003 року та була звільнена 30.06.2005 року по закінченню строку дії контракту по п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Позивачка вважає, що її звільнення з роботи було незаконним, оскільки її не попередили заздалегідь про розірвання контракту, як це передбачено останнім.
Крім того, вона є одинока мати, а тому відповідач повинен був її працевлаштувати по закінченню строку контракту.
Відповідач позовні вимоги не визнав.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, позивачка поновлена на роботі та з відповідача на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6251,56 грн., 2000грн. у відшкодування моральної шкоди і судові витрати в сумі 79,52грн.
Відповідач, не погодившись з зазначеним рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, де ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, відмовивши позивачці в позові в повному обсязі, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 68-71/.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення згідно п.п. 3,4 ч.І ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 була прийнята на роботу по контракту за НОМЕР_1 на посаду асистента кафедри загальної і органічної хімії Національної металургійної академії України з 01.09.2003 року по 30.06.2005 року.
Наказом проректора Національної металургійної академії України за НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнена з посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України в зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Дані обставини підтверджуються - контрактом за НОМЕР_1 про призначення на посаду позивачки; наказом про її звільнення./а.с. 3-5, 6/.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, районний суд прийшов висновку про поновлення на роботі позивачки згідно ч. З ст. 184 КЗпП України, оскільки позивачка є одинока мати.
Між тим погодитись з такими висновками суду неможливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи та діючому закону.
Так, згідно ст.ст. 18-1, 18-2 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а також п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06.11.1992 / з змінами та доповненнями/, в якому роз'яснено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька останньої або цей запис зроблений в установленому порядку за вказівкою матері, а також вдову, іншу жінку, яка виховує та утримує дитину сама. В останньому разі йдеться про жінку, яка не має можливості отримувати кошти від батька дитини або ці кошти є мізерними.
Позивачка повинна була у відповідності до ст. 10 ЦПК України довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені нею обставини, тобто, що вона є одинокою матір'ю, або вона не має можливості отримувати кошти від батька дитини, або ці кошти мізерні.
Проте позивачка не надала суду доказів, які б підтверджували в установленому законному порядку зазначені обставини.
Крім того, поновивши позивачку на роботу, районний суд залишив поза увагою, що з нею був укладений контракт, строк дії якого закінчився 30.06.2005 року, а також те, що в даному випадку в разі невиконання вимог про працевлаштування, як це передбачено ч. З ст. 184 КЗпП України, може йтися про примушення виконати цей обов'язок, а не про поновлення на роботі.
За таких обставин колегія судців вважає, що рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в позовних вимогах.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Національної металургійної академії України -задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2006 року скасувати, відмовивши ОСОБА_1 в позовних вимогах.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.