АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2729/2006 Категорія - 33/34

Головуючий в 1 інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач   - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

15 серпня 2006 року                           Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    - Глущенко Н.Г.

суддів                - Григорченка Е.І., Михайловської СЮ.

при секретарі   - Білоконь Н.В.

з участю адвоката -ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

 на рішення Індустріального районного суду м. Дншропетровська від 3 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2006 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначеним рішенням суду в позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано /а. с. 33 /.

Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_3. посилається на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим. Крім того, як вважає представник відповідача, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи /ас. 55-57 /.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.10.1999 року між сторонами було укладено шлюб, дітей від якого вони не мають / а. с. 5 /. З травня 2005 року сторони припинили шлюбні відносини, не ведуть спільного господарства, проживають нарізно. Однією з причин розпаду сім'ї є подружня зрада. Позивачка втратила до відповідача почуття взаємної любові та поваги, збереження шлюбу вважає неможливим.

Дані обставини підтверджені, як матеріалами справи, так і поясненнями самих сторін, а також свідками / а. с. 19-22, 28-32 /.

За таких обставин, суд першої -інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_2 підлягають задоволенню у відповідності зі ст. ст. 104,110 СК України.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.

При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу неможливе, оскільки позивачка втратила до відповідача почуття взаємної любові та поваги, що є моральною стороною шлюбу а,вона втрачене в сім'ї сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи представника відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те що суд порушив вимоги ст. 111 СК України, оскільки не вжив заходів щодо примирення подружжя, шляхом надання строку на примирення є безпідставними, оскільки надання такого строку не є обов'язком суду, а сам відповідач та його представник не заявляли такого клопотання, а лише заперечували проти позову та просили відмовити в позові позивачці.

Згідно ст. 111 СК України до заходів щодо примирення подружжя відносяться не лише строк для примирення, але і ті бесіди та розмови, які були проведені судом з подружжям ОСОБА_2 під час розгляду даної справи в період з грудня 2005 року по лютий 2006 року.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання. Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2  - ОСОБА_3  - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 3 лютого 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.