КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2008 № 34/470
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Головко С.М. - представник за довіреністю № 199 від 22.11.2007 р.
від відповідача 1 не з'явилися
від відповідача 2 Стрілко О.В. - представник за довіреністю № 126 від 03.08.2008 р.
від третьої особи не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.01.2008
у справі № 34/470
за позовом Закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"
до 1. Громадської організації "Народна кредитна спілка "Добробут"
2. Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
третя особа відповідача ОСОБА_1
про стягнення 6954,05 грн.
ВСТАНОВИВ:
30.08.2007 р. ЗАТ “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ГО “Народна кредитна спілка “Добробут” витрат, понесених на виплату страхового відшкодування застрахованій особі, що зазнала збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 6954,05 грн., з яких 6674,55 грн. - сума страхового відшкодування, 279,50 грн. - вартість послуг експерта.
Ухвалою від 09.10.2007 р. господарським судом міста Києва залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1- водія, якого було визнано винним у ДТП.
Ухвалою від 23.10.2007 р. господарським судом міста Києва за усним клопотанням позивача та відповідача до участі у справі в якості другого відповідача залучене АТ „Українська пожежно-страхова компанія” (АТ „УПСК”) з тих підстав, що цивільно-правову відповідальність позивача як власника транспортного засобу, за участю якого відбулася ДТП, застраховано цією страховою організацією.
18.12.2007 р. господарським судом міста Києва отримано Заяву ЗАТ “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” від 09.10.2007 р. № 34/470 про уточнення та зміну позовних вимог, якою позивач, не змінюючи загальної суми заявлених майнових вимог (6954,05 грн.), просить розділити цю суму між відповідачами наступним чином: з ГО “Народна кредитна спілка “Добробут” - матеріальну шкоду в сумі 567,23 грн. (франшиза + сума, яка не підлягає відшкодуванню АТ „Українська пожежно-страхова компанія”), з АТ „Українська пожежно-страхова компанія” - матеріальну шкоду в сумі 6 107,32 грн. та вартість послуг експерта в сумі 279,5 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.01.2008 р., повний текст якого підписаний 11.01.2008 р., у справі № 34/470 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Українсько - російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” задоволено частково, до стягнення з відповідача 1 на користь позивача присуджено 567,23 грн. відшкодування збитків, 8,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 9,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні вимог до відповідача 2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ЗАТ “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2008 р. у справі № 34/470 в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оспорюване рішення господарського суду міста Києва прийняте з порушенням норм матеріального права та неповним дослідженням обставин справи, оскільки суд, визнавши достатніми підстави для залучення відповідачем АТ „УПСК”, безпідставно посилається як на підставу відмові у позові до цієї особи на невиконання позивачем вимог ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки статтею 37 цього Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Ухвалою від 19.02.2008 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.03.2008 р.
У судове засідання 05.03.2008 р. та 24.03.2008 р. відповідач 1 та третя особа представників не направили, про причини неявки представників суду не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 1 та третьої особи.
В судовому засіданні 24.03.2008 р. позивача надав усні пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2008 р. у справі № 34/470.
В судовому засіданні 24.03.2008 р. відповідач 2 надав усні пояснення, в яких просив Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2008 р. у справі № 34/470 без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
21.06.2005 р. позивач як страховик та ТОВ “Лайта” як страхувальник уклали договір страхування наземного транспорту № 2715/3 (далі Договір 1), предметом якого є страхування легкового автомобілю Лексус GS 300 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2(далі Автомобіль 1).
Договір 1 набуває чинності з 00:00 годин дня, наступного за днем надходження на розрахунковий рахунок позивача страхового платежу, та діє протягом одного року (п. 6.1).
24.01.2006 р о 10 год. 30 хв. на перехресті бул. Чоколівський - вул. Уманська сталося ДТП - зіткнення автомобілів за участю Автомобілю 1, яким керував гр. ОСОБА_2., та автомобілю Фольцваген Транспортер 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 (далі Автомобіль 2), яким керував гр. ОСОБА_1., якого було визнано винним у ДТП.
Вказані факти підтверджуються постановою відділу Державтоінспекції Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві та Постановою Солом'янського районного суду від 20.03.2006 р. у справі № 3 - 2433 2006 рік.
За замовленням позивача СПДФО ОСОБА_2 (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 3311/05 від 22.10.2005 р.) було проведено автотоварознавче дослідження з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові Лексус GS 300, державний номер НОМЕР_1, внаслідок спірного ДТП, за результатам якого 16.02.2006 р. СПДФО ОСОБА_2 складено Звіт № 185 про оцінку автомобіля Лексус GS 300, державний номер НОМЕР_1 (далі Звіт № 185).
Згідно п. 3.5. Звіту № 185 та Ремонтній калькуляції № 185 (додаток № 1 до Звіту № 185) вартість відновлювального ремонту Автомобіля 1 без урахування коефіцієнту фізичного зносу складає 7735,48 грн.
Згідно п. 5.3 Договору 1 відшкодування збитків здійснюється в межах страхової суми та розміру збитку з урахуванням:
- ступеню зносу деталей та вузлів, які полягають заміні, якщо транспортний засіб знаходиться в експлуатації більше двох років з дня випуску або пробіг перевищує нормативний більш ніж в два рази;
- розміру франшизи;
- попередній страхових виплат у термін дії договору страхування;
- відношення страхової суми до дійсної вартості ТЗ на день настання страхового випадку.
Згідно складеного позивачем Страхового акту № 14/ТР-2006 від 02.03.2006 р. з урахуванням додатку до Страхового акту (а.с. 17), розмір страхового відшкодування дорівнює сумі встановленої Звітом № 185 вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу (7735,48 грн.), зменшеній на суму франшизи (1032,00 грн.) та на суму знижки за попередні виплати (28,94 грн.).
7735,48 грн. - 1032,00 грн. - 28,94 грн. = 6674,54 грн.
Платіжними дорученнями № 781та № 782 від 02.03.2006 р. позивач перерахував зазначену суму СПД “ОСОБА_3” за ремонт Автомобілю (4453,50 грн. + 2221,05 грн.) і згідно позовної заяви вимагає стягнення цієї суми з відповідача 1.
Крім того, у позовній заяві позивач вимагає стягнути з відповідача 1 вартість проведення СПДФО ОСОБА_2 автотоварознавчого дослідження в сумі 279,50 грн., які він перерахував останньому платіжним дорученням № 692 від 24.02.2006 р.
Загальна сума майнових вимог позивача, заявлених до відповідача 1 у позовній заяві, дорівнює 6954,04 грн. (6674,55 грн. + 279,50 грн.)
В той же час, як свідчать матеріали справи, між відповідачем 1 та відповідачем 2 на момент ДТП діяв договір у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/8827517 (далі Договір 2), предметом якого є страхування Автомобіля 2.
Страховим випадком згідно Договору 2 є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю Автомобіля 2 як забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність відповідача 1, відповідальність якого застрахована за Договором 2.
З огляду на наявність Договору 2, позивач звернувся до суду із заявою про уточнення та зміну позовних вимог, згідно якій, не змінюючи загальної суми заявлених майнових вимог, просить суд стягнути 6386,82 грн. з відповідача 2, в тому числі, 6617,32 грн. вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу Автомобіля 1 (7735,48-1118,16) та 279,50 грн. вартості проведення СПДФО ОСОБА_2 автотоварознавчого дослідження.
Решту заявленої до стягнення суми, 567,23 грн. (6954,05 - 6386,82), позивач просить стягнути з відповідача 1.
Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача до відповідача 1 в сумі 567,23 грн. і відмовив у задоволенні вимог до відповідача 2 в сумі 6386,82 грн.
При цьому, в обґрунтування відмови у задоволенні вимог до відповідача 2 суд прийняв до уваги, що на момент подання позову до суду будь-яких звернень та заяв щодо виплати страхового відшкодування з передбаченими у статті 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (ЗУ „Про страхування відповідальності”) документами ані позивач, ані ГО „Добробут”, ані третя особа не подавали, в зв'язку з чим строк виплати страхового відшкодування на підставі Полісу № ВА/8827517 на момент порушення провадження у справі не настав і заявлені до АТ „УПСК” позовні вимоги задоволенню не підлягають як незаконні і необґрунтовані.
Тобто, суд першої інстанції, відмовивши у вимогах до відповідача 2 з підстав порушення порядку, встановленого ЗУ „Про страхування відповідальності”, фактично дійшов висновку, що відшкодувати регресні вимоги позивача за законом має відповідач 2, який застрахував цивільно-правову відповідальність відповідача 1 як власника Автомобіля 2.
З такою думкою суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
За чинним законодавством України потерпілий у ДТП має право одержати майнове відшкодування, окрім особи, винної у завданні шкоди, або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України (ЦК України) та Законом України „Про страхування”(ЗУ „Про страхуваня”), або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та ЗУ „Про страхування відповідальності”.
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежений.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - Автомобіль 1.
Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ „Про страхування”.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 27 ЗУ „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як слідує з матеріалів справи, власником автомобіля, яким керував визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді гр. ОСОБА_1, є відповідач 1, а тому саме він зобов'язаний відшкодувати в порядку регресу позивачу сплачену ним страхову суму та витрати.
ЗУ „Про страхування відповідальності”, виходячи з норм якого суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права звернутися з регресними вимогами до відповідача 2 і, відповідно, наявність в останнього зобов'язання за певних умов такі вимоги задовольнити, не регулюються правовідносини учасників спору про стягнення в порядку регресу з винної особи суми страхового відшкодування, вже виплаченої страховою організацією на підставі договору страхування майна своєму страхувальнику.
Зазначений Закон не містить посилань на умови, з настанням яких у страховика, що застрахував відповідальність, виникає зобов'язання відшкодовувати в порядку регресу страховій організації, що застрахувала майно, її витрати на виплату страхового відшкодування потерпілій застрахованій особі.
Отже, судом першої інстанції безпідставно застосовано до правовідносин сторін у спорі, що є предметом розгляду у цій справі, правові норми ЗУ „Про страхування відповідальності”, і помилково з огляду на норми цього Закону визначено відповідача 2 особою, за рахунок якої мають бути задоволені регресні вимоги позивача.
В той же час, позивач як страхова організація, що виплатила суму страхового відшкодування, має законне право на одержання відшкодування за рахунок винної особи, і з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, до яких згідно ст. 3 ЦК України відносяться справедливість, добросовісність та розумність, буде несправедливим відмовити позивачу у задоволенні його законних майнових прав з тих підстав, що потерпіла особа мала можливість відшкодувати завдані збитки у порядку, встановленому ЗУ „Про страхування відповідальності”, за рахунок іншого страховика.
Згідно ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, тобто саме на суд покладено обов'язок на підставі правових норм та наявних у справі документальних доказів встановити наявність чи відсутність вини особи і визначити обсяги відповідальності такої особи.
За обставин, що склалися, з урахуванням того, що позивачем невірно визначено особу відповідача, за рахунок якого мають бути задоволені його регресні вимоги, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 567,23 грн. з відповідача 1 підлягають зміні - стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягають позовні вимоги позивача в повному обсязі, 6954,05 грн., судові витрати позивача по справі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача 1.
Оскільки відповідач 2 не є особою, до якої можуть бути пред'явлені регресні вимоги позивача, відмова судом першої інстанції у задоволенні вимог до цієї особи, незалежно від підстав такої відмови, є правомірною, рішення в цій частині колегією суддів залишається без змін.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оспореного рішення мале місце неправильне застосування норм матеріального права, а тому рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2008 р. у справі № 34/470 підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Українсько - російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” на рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2008 р. у справі № 34/470 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2008 р. у справі № 34/470 змінити.
3. Викласти п. 1 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2008 р. у справі № 34/470 в наступній редакції:
“Позов задовольнити повністю за рахунок Громадської організації “Народна кредитна спілка “Добробут””.
4. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 09.01.2008 р. у справі № 34/470 в наступній редакції:
“Стягнути з Громадської організації “Народна кредитна спілка “Добробут”(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152-А, ідентифікаційний код 21655871, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка”(01054, м. Київ, вул. Воровського, 29-Б, ідентифікаційний код 21637150, п/р 26507010023651 у Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012) 6954 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 05 коп. витрат на виплату страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
5. В решті рішення господарського суду міста Києва від 08.01.2008 р. у справі № 34/470 залишити без змін.
6. Стягнути з Громадської організації “Народна кредитна спілка “Добробут”(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152-А, ідентифікаційний код 21655871, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка”(01054, м. Київ, вул. Воровського, 29-Б, ідентифікаційний код 21637150, п/р 26507010023651 у Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012) 35 (тридцять п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.
7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
8. Повернути до господарського суду міста Києва справу № 34/470.
Головуючий суддя
Судді
01.04.08 (відправлено)