Справа № 2-826/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р.          

           Красноперекопський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого  судді                       -                 Романової  Л.В.                                            

при секретарі                                                     -                 Григоренко В.М.

за участю представника позивача                    -                ОСОБА_1,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноперекопськ АРК цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до  селянського фермерського господарства «Агріс» про стягнення орендної плати,  відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

          Позивач 15.08.2011 р. звернувся до суду з позовом до селянського фермерського господарства «Агріс»про стягнення суми  орендної плати,  збільшеної  на індекс інфляції за час затримки виплати, стягнення трьох процентів річних за весь час невиплати до цього часу, відшкодування моральної шкоди, вказуючи, що є спадкоємцем  орендодавця ОСОБА_3, яка  укладала з 2001 р.  договір оренди землі з відповідачем. За договором  оренди землі  від 13.12.2005 р. спадкоємець має ті самі права, які були у орендодавця ОСОБА_3  У права спадкоємця позивач  вступив 12.11.2009 р., у зв’язку  із чим просить за 2010 р. стягнути недоплачену орендну плату у розмірі 3800 грн., неустойку у розмірі 200 грн., три проценти річних у розмірі 110 грн.,  відшкодувати моральну  шкоду у розмірі 1000 грн.

          В ході розгляду справи позивач збільшив та уточнив заявлені вимоги (а.с.43, 62) та оскільки  відповідач не вніс зміни до договору оренди, автоматично не  встановив  орендну плату у розмірі  3% від вартості земельної ділянки згідно з  Указом Президента України від 19 серпня  2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», просить за 2008, 2009, 2010 р. р. стягнути недоплачену орендну плату у розмірі 4957-20 грн., три проценти річних у розмірі 333 грн.,  без змін залишились вимоги відшкодування моральної  шкоди у розмірі 1000 грн. на підставі ст. 1167 ЦК України.

Ухвалою суду від  18.10.2011 р. провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 333 грн. закрито у зв’язку із відмовою позивача від цих позовних вимог.

В судовому засіданні  позивач та його представник  підтримали позовні вимоги  про стягнення суми  недоплаченої  орендної плати  у розмірі 4957-20 грн., відшкодування моральної  шкоди у розмірі 1000 грн.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином. В ході розгляду справи  представник відповідача ОСОБА_4  позов не визнав повністю, вважає його безпідставним, оскільки  умови укладеного договору оренди землі  виконані по термін його дійсності, на даний  час договірні відносини з позивачем відсутні. Також позивачеві після  пред’явлення свідоцтва про право на спадщину були  сплачені  суми за договором оренди за весь попередній період.

Суд, вислухавши позивача, його представника, дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Судом встановлено  такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 та СФГ «Агріс» 13.12.2005 р. уклали договір  оренди землі № 701 строком  до 2010 року, з орендною платою 820 грн., яка  сплачується  у вигляді  будь-якої сільськогосподарської продукції чи у грошовій формі за рішенням орендаря (а.с.9). Пунктом 5.3  цього договору  передбачено, що  у разі  переходу  права власності до інших осіб  договір оренди зберігає свою дію для нового власника.  Орендодавець ОСОБА_3 померла 09.07.2008 р. (а.с.11). Позивач як спадкоємець  за свідоцтвом про право на  спадщину за законом від  12.11.2009 р. став власником  майна  ОСОБА_3 (а.с.10).

Сторонами  у спорі визнані ті обставини, що позивач  після набуття права  на спадщину  самостійно договір оренди землі як новий власник земельних ділянок  з відповідачем не укладав, з клопотанням переглянути умови договору, укладеного з ОСОБА_3 у 2005 р. до відповідача не звертався, отримав орендну плату за 2008 р. 900 грн.,  за 2009 р. 900 грн.,  за 2010  р. 900 грн. Земельні ділянки використовувались відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства.  На даний час договірні відносини між сторонами відсутні, позивач після закінчення дії  договору не подовжив його з відповідачем.

Відповідно до ст.61ч.1  ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає необхідним відмовити у позові  з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13   Закону України  від 6 жовтня  1998 року  № 161-XIV “Про оренду землі”  договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким  орендодавець зобов'язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов'язаний   використовувати земельну ділянку відповідно до  умов  договору  та вимог земельного законодавства.    Згідно зі ст.  21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю -  це  платіж,  який  орендар  вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і  строки  внесення  орендної  плати  за  землю встановлюються  за  згодою  сторін у договорі оренди.  

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.

Сторони, підписавши договір оренди землі, погодились із умовами договору. Згідно до ч. 2 ст. 23 Закону № 161-XIV орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних осіб, переглядається за згодою сторін.   

Указом Президента України № 725/2008 від 19.08.2008 р. внесено зміни до Указу Президента № 92/2002, яким визначені пріоритетні завдання, зокрема  шляхом запровадження  плати за  оренду земельних ділянок  не менше  3  відсотків визначеної   відповідно  до законодавства  вартості  земельної ділянки.

За правилами ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Указ Президента № 725/2008 від 19.08.2008 набрав чинності з дня його опублікування –01.09.2008 р.  В його тексті відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.    Виходячи з наведенного, Указ Президента № 92/2002 у редакції зі змінами, внесеними Указом  Президента № 725/2008, має рекомендаційний характер і є підставою для перегляду розміру орендної плати, установленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення розміру орендної плати до 3 відсотків.   

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Під способом захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Частіше  за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який  регламентує конкретні цивільні правовідносини.

          Проте суду не представлено доказів порушення прав позивача оскільки  підстав для зміни умов договору не було та посилання  на Указ Президента № 725/2008  є  помилковим.

Заявляючи вимоги  про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1167 ЦК України позивач обґрунтовує тим, що він не зміг  своєчасно оплатити в травні 2009 р.  зроблений на замовлення пам’ятник для померлої дружини,  гроші на його  оплату взяв у борг, мав намір їх повернути з отриманої орендної плати, але так його й не повернув. Від цього відчуває душевний  дискомфорт,  залежність  від  інших осіб (а.с. 33).

Відповідно до загальних положень про відшкодування  шкоди (ст. 1167 ЦК України), на яку посилається позивач, останній повинен довести, що шкода йому заподіяна неправомірними діями, бездіяльністю, рішенням відповідача, безпосередній причинний зв’язок між порушенням та заподіянням шкоди при наявності вини відповідача, обгрунтувати  розмір відшкодування моральної шкоди.  

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, позивач не навів факти (обставини), з посиланням на докази,  за наявності яких закон  пов’язує настання  певних юридичних наслідків, зокрема право на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, а ні спеціальний закон - Закон України “Про оренду землі”,  який  регламентує  цивільні правовідносини сторін у спорі, а ні Указ Президента № 725/2008 не передбачає  такий вид захисту цивільних прав як відшкодування моральної шкоди.

Виходячи із встановлених обставин, суд прийшов до переконання про відсутність порушень прав позивача з боку відповідача, тому  для задоволення  позову  правові  підстави відсутні.

Судові витрати відшкодуванню та розподілу не підлягають, залишаються на рахунку позивача.

Керуючись ст. ст. 10,  11, 60, 61, 209 , 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 5, 16, 627, 1225 ЦК України,  ст. ст. 13, 21, 23   Закону України   № 161-XIV “Про оренду землі”,  суд

                                                            В И Р І Ш И В:

          У позові  ОСОБА_2 до  селянського фермерського господарства «Агріс» про стягнення орендної плати,  відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красноперекопський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

          Суддя: