Справа № 307/53/24

                                                       Провадження №1-кп/307/2/24

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

25 березня 2025 року                                                                м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

та його захисника         ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2020 року за № 12020070000000092 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дубове, Тячівського району, Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК  України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження № 12020070000000092 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190  КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 24 березня 2025 року через канцелярію суду подав клопотання про зміну запобіжного заходу в частині зменшення розміру застави до 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 816 800 грн.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу значно зменшилися ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, зокрема: зменшився ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обвинувачений є особою призовного віку, на яку поширюються обмеження, щодо виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану, а тому зазначена обставина беззаперечно вказує на те, що ризик втечі за межі України значно знизився; вважає, що оскільки, за тривалий час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_5 жодного разу не вжив спроб ініціювати спілкування зі свідками, тим більше, вчиняти на них тиск, то ризик можливого впливу на свідків на даний час неактуальний.

Крім цього зазначає, що на даний час судом досліджені письмові докази, які надала сторона обвинувачення, тому на його думку, жодної можливості сховати, спотворити чи знищити зібрані по справі докази у ОСОБА_5 немає.

Крім цього, враховуючи, що в кримінальному провадженні судом досліджені письмові докази та судовий розгляд перебуває на стадії допиту свідків, можливість перешкодити кримінальному провадженню у будь-який спосіб в обвинуваченого також відсутня.

У зв`язку із чим, просить суд прийняти до уваги зменшення ризиків, зразкову процесуальну поведінку, сімейний стан ОСОБА_5 та рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, стосовно заставодавця ОСОБА_7 (справа № 807/1863/16) про стягнення з нього податкового боргу у розмірі 211 259,60 грн.

Сторона захисту вважає, що прокурор не надав суду відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_5 намагався впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження чи впливав на них іншим чином, або вчиняв дії, спрямовані на переховування від органу досудового розслідування та суду або що його дії негативно впливали на досудове розслідування чи перешкоджали в його проведенні.

Вважає, що зменшення застави на 33% в цілому відповідає тим фактичним обставинам, які змінилися з моменту обрання запобіжного заходу, зокрема належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 та стадії судового розгляду, а тому застава у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 816 800 гривень буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та може забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього судом обов`язків.

Просить кошти у розмірі 800 000 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_7 , а кошти у розмірі 411 200 грн. - заставодавцю ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Прокурор ОСОБА_3 та представник потерпілого ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обставини вказаного клопотання та заперечень щодо задоволення вказаного клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України,  одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Статтею 194 КПК України визначено, що запобіжний захід може бути застосований до особи виключно у випадку, якщо буде доведено обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, зокрема, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції зі змінами,, внесеними Законами № 270-УІ від 15 квітня 2008 року та № 2617-УІІІ від 22 листопада 2018 року), шахрайство – заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах.

На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 січня 2025 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 26 березня 2025 року включно; визначено заставу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000,00? (три мільйони двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ; та у разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки: - прибувати до суду за кожною вимогою; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; - утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні; - носити електронний засіб контролю. Вказані обов`язки у разі внесення застави покладено на ОСОБА_5 на строк не більше двох місяців.

ОСОБА_5 01 травня 2024 року звільнений з УВП № 9, у зв`язку із внесенням застави.

На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року ОСОБА_5 продовжено строк дії покладених на нього ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 квітня 2024 року наступних процесуальних обов`язків: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Таким чином, на момент розгляду клопотання сторони захисту щодо обвинуваченого ОСОБА_5 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти процесуальні обов`язки, визначені ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Частиною 2 даної статті встановлено, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).

В обґрунтування необхідності зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави, застосованої до ОСОБА_5 , захисник посилається на обставини належної поведінки обвинуваченого протягом усього часу досудового розслідування та судового розгляду справи, зменшення ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу та на стадію судового розгляду, оскільки на даний час судом досліджені письмові докази та триває стадія допиту свідків, а також наявність рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року щодо одного із заставодавців – ОСОБА_7 у справі № 807/1863/16 про стягнення податкового боргу. В сукупності цих обставин, на думку захисника ОСОБА_6 , достатньо для зменшення розміру застави на 33 %.

Однак, зважаючи на конкретні обставин злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та те, що у разі доведення його вини і визнання винним у його вчиненні, обвинуваченому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування та продовження щодо нього запобіжного заходу, оскільки триває дослідження доказів і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави не підлягає до задоволення.

Щодо заявленої вимоги про повернення коштів у розмірі 800 000 грн. заставодавцю ОСОБА_7 та 411 200 грн. - заставодавцю ОСОБА_8 , то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Таким чином, зазначені законодавчі положення пов`язують можливість повернення застави виключно з припиненням дії цього запобіжного заходу.

Суд наголошує, що у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до положень ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, як у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді застави як основного запобіжного заходу, так і у випадку, коли заставу визначено в якості альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою.

Таким чином, внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом доброї волі такої особи.

Особа не може бути визнана заставодавцем всупереч її бажанню.

При цьому, відповідний статус заставодавця не вичерпується самим лише фактом внесення визначеної грошової суми, оскільки погоджуючись внести заставу, особа автоматично погоджується мати відповідні обов`язки заставодавця протягом дії цього запобіжного заходу. Водночас така особа несе і ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

З огляду на зазначене, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за обвинуваченого, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший термін за його бажанням до припинення дії цього запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного в частині зменшення розміру застави.

Копію ухвали після її оголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 31 березня 2025 року, о 16 год. 55 хв.

Суддя                                                                         ОСОБА_1