ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. | № 25/222(12/77) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. –головуючого, |
Панченко Н.П., Самусенко С.С., |
розглянувши касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2006р. |
у справі | №25/222(12/77) господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Терра-З”, м. Верхньодніпровськ |
до | Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Київ |
третя особа, яка не заявляє | самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Закрите акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ |
про | стягнення 568 281,60 грн. |
за участю представників:
- Позивача: Черняк К.О. (дов. від 18.09.2006р. №185), Зінченко О.А. (дов.від 26.09.2005р. №222);
- Відповідача: Петрук В.П. (дов. від 05.10.2005р.)
- Третьої особи: не з’явилися;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006р. (суддя А.Є. Чередко) у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Терра-З”, м. Верхньодніпровськ про стягнення 568 281,60 грн. відмовлено у повному обсязі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2006р. (головуючий суддя –П.П. Павловський, судді: А.О. Логвиненко, О.В. Чус) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006р. скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Київ на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю “Союз-Терра-З”, м. Верхньодніпровськ 576 000,00 грн. страхового відшкодування, 42163,20 грн. пені, 15435,19 грн. 3% річних, 4459,58 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач у справі не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції оскаржив її до Вищого господарського суду України. В касаційній скарзі заявник просить, суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2006р. та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006р. у справі №25/222 (12/77).
В обґрунтування своїх вимог, Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС”, м. Київ посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Заслухавши суддю –доповідача у справі, представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Київ підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 11.11.2002р. між товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма “Земельний Союз” (страхувальник) правонаступником, якого є товариство з обмеженою відповідальністю “Союз-Терра-З”, м. Верхньодніпровськ та ЗАТ “Страхова група “ТАС” (страховик) було укладено договір добровільного страхування ризиків аграрного товаровиробника за №018-у/з (надалі по тексту - договір).
Відповідно до п.5.1, п.5.2. договору об'єктом страхування є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майбутнім врожаєм сільськогосподарських культур, згідно з п.2.1, п.2.4. Правил, а застрахованим майном є озима пшениця.
Пунктом 6.2. договору встановлена страхова сума, яка становить 720 000,00грн., п. 6.3. встановлена франшиза у 20% страхової суми за кожен страховий випадок.
Згідно з п.7.1 зазначеного договору, страховими випадками за вказаним вище договором є вимерзання і посуха.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем страховий внесок за договором сплачений у повному обсязі.
Позивач 11.12.2002р. звернувся до відповідача з листом за №87, згідно якого повідомив, що згідно довідки Дніпропетровського обласного центру з гідрометеорології від 11.12.2002р. № 02 65/164 на території Верхньодніпровського району в період з 07.12.2002р. по 15.12.2002р. склалися погодні умови, які сприяють вимерзанню посівів озимої пшениці на відкритому ґрунті, засіяної на площі 1600 га., яка застрахована за договором.
Позивач 04.02.2003р. звернувся до відповідача з листом за №104, яким повідомив, що згідно листів Дніпропетровського обласного центру з гідрометеорології від 13.01.2003р. №02-65/12 та від 13.01.2003р. №02-40-6/13 погодні умови, які склалися на території Верхньодніпровського району в період з 15.12.2002р. по 13.01.2003р. сприяли вимерзанню посівів озимої пшениці, яка застрахована за договором. Також, у листі повідомлено, що позивачем відібрані моноліти озимої пшениці у фазі кущення та результати відростання монолітів будуть відомі 07.02.2003р.
Працівниками позивача складено акт 17.02.2003р. перевірки стану посівів озимої пшениці за результатами відростання у монолітах, відібраних 01.02.2003р., яким зафіксована часткова загибель посівів озимої пшениці на полях загальною площею 1600 га у с. Водяне та Перше травня.
Позивач 19.02.2003р. надіслав відповідачу лист №109, яким повідомив про результати перевірки відростання у монолітах, необхідність пересіву 712,3 га. та зазначив, що причиною загибелі посівів є вимерзання, а також запропонував відповідачу направити представника для повторного відбору монолітів в порядку встановленому договором.
20.02.2003р. представниками позивача та відповідача був складений акт огляду посівів озимої пшениці, у якому зазначено, що оскільки посіви знаходяться під сніжним та льодовим покриттям, слід провести повторний огляд озимої пшениці не пізніше 28.03.2003р.
25.03.2003р. відповідач направив позивачу лист за № Р.2.01/458 про повторний огляд посівів озимої пшениці.
18.04.2003р. представниками обох сторін складено акт обстеження посівів озимої пшениці, в якому зазначено, що при огляді спостерігається часткова загибель озимої пшениці, а причини загибелі озимої пшениці на обстежених полях будуть з'ясовуватись незалежним експертом.
22.04.2003р. позивач звернувся до відповідача з заявою за №177 про направлення представника та експерта для проведення агротехнічної експертизи та фіксації страхового випадку.
25.04.2003р. комісією у складі головного агронома Верхньодніпровського управління с/г Соколова В.М та працівників позивача складено акт обстеження посівів озимої пшениці ТОВ агрофірма “Земельний Союз”, яким встановлено факт загибелі озимої пшениці від вимерзання та необхідність пересіву загиблі посівів на площі 867,9 га.
26.04.2003р. працівниками позивача за участю начальника сприяння розвитку галузі рослинництва управління сільського господарства Верхньодніпровської райдержадміністрації Соколова В.М. складено акт на списання посівів озимої пшениці де зазначено, що внаслідок низької температури у грудні місяці 2002р. повністю загинули посіви озимої пшениці на площі 1200 га. на полях с. Водяне та Перше травня, які підлягають списанню та пересіву яровими культурами.
Також, 19.05.2003р. комісією у складі начальника сприяння розвитку галузі рослинництва управління сільського господарства Верхньодніпровської райдержадміністрації Соколова В.М., начальника фінансового управління Панасюк О.М. та працівників позивача складено акт на списання посівів озимої пшениці де зазначено, що внаслідок низької температури у грудні місяці 2002р. та суцільної льодової кірки в лютому-березні 2003р., а також засухи у квітні-травні 2003р. повністю загинули посіви озимої пшениці на площі 378,5га. на полях с. Перше травня, які підлягають списанню та пересіву яровими культурами.
29.04.2003р. позивач звернувся до відповідача з заявою за №318 про настання страхового випадку внаслідок посухи, що підтверджується інформацією Дніпропетровського ЦГМ №02-40.6/165 від 29.04.2003р. та направлення представника для фіксації страхового випадку.
Відповідачем на лист позивача від 19.02.2003р. направлено 23.06.2003р. відповідь №Р.11.0.0/1563/1 про відмову у виплаті страхового відшкодування за договором, у зв'язку з не настанням страхового випадку, передбаченого договором, а саме вимерзання.
Позивач на підтвердження факту загибелі застрахованого за договором майбутнього врожаю озимої пшениці від вимерзання посилається на листи Дніпропетровського обласного центру з гідрометеорології від 11.12.2002р. №02-65/164, від 13.01.2003р. №02-65/12, від 13.01.2003р. №02-40-6/13 та від 04.12.2003р. №02-65/174, які містять інформацію про дані метеостанції Комісарівка щодо мінімальної температури ґрунту на глибині залягання вузла кущення озимої пшениці, а саме 140С морозу у грудні 2002р., що спричинило загибель озимої пшениці на 80-90%; акт перевірки стану посівів озимої пшениці за результатами відростання у монолітах від 17.02.2003р.; акт обстеження посівів озимої пшениці від 18.04.2003р.; акт обстеження посівів озимої пшениці від 25.04.2003р.; акт на списання посівів озимої пшениці від 26.04.2003р.; довідки Дніпропетровського обласного центру з гідрометеорології про метеорологічні особливості листопада-грудня 2002р., січня-квітня 2003р. та довідку за №02-40/12 від 16.01.2004р. на запит господарського суду у справі №12/77.
Відповідач в касаційній скарзі наголошує, що загибель застрахованих за договором посівів озимої пшениці відбулася внаслідок удушення посівів під притертою льодовою кіркою, що не є страховим випадком за договором, а не внаслідок вимерзання, які є різними явищами загибелі сільськогосподарських культур. При цьому для сортів озимої пшениці, яка була застрахована, критична температура замерзання становить 17-190С морозу на глибині залягання вузлів, а з наданих позивачем доказів вбачається, що мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущення озимої пшениці становила 140С морозу у грудні 2002р., отже низька температура не була передумовою загибелі озимої пшениці. Також для території Верхньодніпровського району репрезентативними є дані метеостанції Губініха, а не Комісарівка, довідки якої надані позивачем. До того-ж, позивачем були порушені агротехнічні вимоги щодо посівів озимих рослин, а саме порушено строки висівання та здійснено висівання по стернових попередниках.
На підтвердження вищезазначених обставин відповідач посилається на листи Українського гідрометеорологічного центру №13-20/669 від 05.08.2003р., №13-20/662 від 01.08.2003р., № 13-20/905 від 04.11.2003р. та № 13-20/67 від 22.01.2004р.; лист Українського інституту експертизи сортів рослин від 05.06.2003р. № 424; агрометеорологічні бюлетені Українського гідрометеорологічного центру по території України за період з листопада 2002р. по березень 2003р.; лист Української академії аграрних, наук № 5-01/111 від 06.08.2003р.; листи Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук № 332 від 30.05.2003р. та № 358 від 09.06.2003р.; лист Національного аграрного університету № 74-6 від 05.08.2003р.
Як встановлено судом першої інстанції, Інститутом землеробства Української академії аграрних наук була проведена судова експертиза та наданий експертний висновок від 12.07.2004р. №01-13/487, згідно якого вбачається, що повна загибель посівів озимої пшениці урожаю 2002-2003р.р. позивача відбулася у лютому-березні 2003р. від тривалого залягання на полях більше 6-ти декад притертої льодової кірки, а домінуючою причиною загибелі посівів озимої пшениці позивача є тривала дія притертої льодової кірки. Голоморози, які мали місце в грудні 2002р. призвели до ослабления посівів застрахованої озимої пшениці.
Разом з тим у висновку зазначено, що з матеріалів справи не вбачається, що загибель посівів відбулася внаслідок вимерзання, оскільки температура на глибині вузла кущення не опускалася до критичних для озимої пшениці температур та підтверджено попередній висновок щодо того, що причиною загибелі посівів відбулася через наявність притертої льодової кірки.
Виходячи із висновків Інституту землеробства Української академії аграрних наук від 12.07.2004р. №01-13/487 та ННІ виробництва та переробки продукції рослинництва Національного аграрного університету від 21.03.2006р. № 61 загибель врожаю озимої пшениці позивача викликано удушенням від притертої льодової кірки.
При цьому суд враховує, що згідно з ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оскільки призначена у справі експертиза не належить до тих експертиз, що згідно з ч. 3 ст. 7 Закону проводиться виключно державними спеціалізованими установами, у яких до того-ж відсутні фахівці в галузі судово-агрономічної експертизи, проведення судової експертизи у справі доручено іншим фахівцям з відповідних галузей знань, що передбачено ч. 2 ст. 9 Закону України “Про судову експертизу”.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, також вважає необґрунтованим висновок апеляційного господарського суду стосовно того, що суд першої інстанції спираючись тільки на суперечливі висновки експертного висновку №61 від 21.03.2006р. Національного аграрного університету припустився помилки.
Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 41 ГПК України сторони мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у ч. 5, 6 ст. 31 ГПК України, тобто якщо експерт прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, а також з мотивів його некомпетентності.
Проведення експертизи суд може доручити експертам спеціального експертного закладу, іншим особам, які володіють спеціальними знаннями, необхідними і достатніми для дачі висновку.
Таким чином, здійснені у справі експертні висновки можуть бути використані як висновки судових експертів та є належними доказами, що підтверджують обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Оцінюючи подані в матеріали справи докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем належним чином не підтверджено загибель посівів озимої пшениці саме внаслідок вимерзання, що є страховим випадком у відповідності до п. 7.1. зазначеного договору, оскільки підтверджені документально.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 Закону України “Про страхування”).
Також, акт перевірки стану посівів озимої пшениці за результатами відростання монолітах від 17.02.2003р., який складено працівниками позивача фіксує лише факт загибелі озимої пшениці та не встановлює причин її загибелі. При чому у акті зазначено, що перевірка здійснена по результатах відростання в монолітах відібраних 01.02.2003 р., однак докази щодо відібрання монолітів у матеріалах справи відсутні.
Акт обстеження посівів озимої пшениці від 18.04.2003 р. містить висновок про неможливість встановлення причин загибелі посівів озимої пшениці та необхідність з'ясування цих причин незалежним експертом.
Акти обстеження посівів озимої пшениці від 25.04.2003 р. та акт на списання посівів озимої пшениці від 26.04.2003 р. також не містять обґрунтованих висновків щодо загибелі посівів озимої пшениці від вимерзання та інформації щодо обсягу досліджень, які б підтверджували саме їх загибель від вимерзання, що унеможливлює його застосування в якості належного доказу загибелі застрахованої озимої пшениці від вимерзання. До того-ж, вони складені без участі представників відповідача, а позивачем не надано доказів вчасного повідомлення відповідача про направлення представників. З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав повідомлення позивача від 22.04.2003 р. лише 06.05.2003 р.
Дніпропетровським апеляційним судом необґрунтовано зроблено висновок, стосовно безпідставності врахування судом першої інстанції листів Українського гідрометеорологічного центру №13-20/669 від 05.08.2003р., №13-20/662 від 01.08.2003р., № 13-20/905 від 04.11.2003р. та № 13-20/67 від 22.01.2004р.; Українського інституту експертизи сортів рослин від 05.06.2003р. №424; Агрометеорологічні бюлетені Українського гідрометеорологічного центру на території України за період з листопада 2002р. по березень 2003р.; лист Української академії аграрних наук №5-01/111 від 06.08.2003р.; Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук №332 від 30.05.2003р. та №358 від 09.06.2003р.; Національного аграрного університету №74-6 від 05.08.2003р.
Позивачем не надано суду належних доказів, які б безперечно свідчили про факт загибелі застрахованої озимої пшениці від вимерзання.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Окрім того, твердження позивача щодо загибелі врожаю озимої пшениці від вимерзання спростовуються іншими матеріалами справи, які підтверджують її загибель внаслідок перебування під притертою льодовою кіркою.
Вищезазначені обставини, також підтверджуються висновками Інституту землеробства Української академії аграрних наук від 12.07.2004р. №01-13/487 та ННІ виробництва та переробки продукції рослинництва Національного аграрного університету від 21.03.2006р. №61.
Таким чином, сукупність наданих доказів не дає підстав для ствердження, що загибель посівів застрахованої озимої пшениці відбулася внаслідок їх вимерзання, що саме і є страховим випадком згідно п. 7.1. договору страхування.
Не надано позивачем і належних доказів загибелі посівів озимої пшениці від посухи, оскільки надані позивачем в обґрунтування настання цього страхового випадку докази, а саме: довідки Дніпропетровського обласного центру з гідрометеорології № 02/65/194 від 22.05.2003р. та №02-65/175 від 04.12.2003р., а також акт на списання посівів озимої пшениці від 19,05.2003р.. складений працівниками позивача за участю начальника сприяння розвитку галузі рослинництва управління сільського господарства Верхньодніпровської райдержадміністрації Соколова В.М. не встановлюють причинного зв'язку між посухою та загибеллю посівів озимої пшениці саме на полях позивача та не містять обґрунтованих висновків щодо загибелі посівів озимої пшениці від вимерзання.
Законом України “Про страхування” встановлено, що підставою для відмови у сплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення, страхувальником про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п. 5 ч. 1 ст. 26).
Позивачем на надано належних доказів своєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку - посухи в порядку, передбаченому договором, а згідно з п. 12.1. договору підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування, зокрема є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України „Про страхування”, страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, тоді як рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає залишенню без змін.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” задовольнити.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.08.2006р. скасувати.
3.Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2006р. у справі №25/222(12/77) залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні | І. Плюшко |
Судді: | Н. Панченко |
С. Самусенко |