ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 жовтня 2006 р.

№ 5/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді суддів

Козир Т.П. Кота О.В. Самусенко С.С.

розглянув касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю “Барва”

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 5/13

за позовом

Комунального підприємства по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради (далі –Підприємство)

до за участю 3-ої особи

Товариства з обмеженою відповідальністю “Барва” (далі - Товариство) Регіональної служби охорони і реставрації пам’яток містобудування і архітектури

про	розірвання договору оренди, звільнення приміщень

за участю представників:

позивача: Білого І.П.;

відповідача: Кисельова А.В.;

третьої особи: не з’явилися,

встановив:

Підприємством подано позов до господарського суду Кіровоградської області до Товариства про дострокове розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 40/149/1 від 1 травня 2003 року (далі - Договір) у зв’язку з невиконанням Товариством істотних умов Договору та зобов’язання звільнити орендоване приміщення.          

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13 квітня  2006 року в задоволенні позовних вимог Підприємства до Товариства відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 липня 2006 року рішення місцевого господарського суду скасовано, позов Підприємства задоволено, розірвано договір оренди № 40/149/1 від 1 травня 2003 року, укладений між Підприємством та Товариством; зобов’язано Товариство звільнити орендоване ним приміщення площею 341,8м2, яке розташоване за адресою: м. Кіровоград, вул. К. Маркса, 51, та передати його комунальному підприємству по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради по акту приймання-передачі; стягнуто судові витрати.

Товариство звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, оскільки ним порушені норми матеріального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки господарськими судами, колегія суддів встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом, між Підприємством і Товариством  1 травня 2003 року укладено договір оренди нежитлового приміщення № 40/149/1, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. К. Маркса, 51, загальною площею 341,8 кв.метрів.  Передача приміщення в оренду проведена за актом приймання-передачі.

Пунктом 10.7 Договору та ст.ст. 188, 291 Господарського кодексу України передбачені підстави припинення та розірвання договорів оренди.

Місцевим господарським судом встановлено відсутність правових підстав для розірвання Договору, оскільки не має жодної з умов, визначеної договором чи законом, при наявності якої наймодавець має право вимагати розірвання такого договору та відповідно звільнення приміщення переданого в оренду.

Апеляційним господарським судом обгрунтовано зазначено, що підставою для розірвання договору є укладення орендарем договору суборенди без згоди орендодавця.

Так, Товариство 20 січня 2004 року уклало договір суборенди приміщення з ТОВ “Міжнародна книга” без згоди орендодавця (Підприємства) по спірному Договору.

Проте, апеляційним господарським судом не враховано та не спростовано наступні висновки місцевого господарського суду.

Розпорядженням № 123-р від 14 березня 2003 року голови Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до ст. 19 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” вирішено передати з балансу Регіональної служби охорони і реставрації пам’яток містобудування і архітектури на баланс Підприємства будинок, розташований по вул. К. Маркса, 51 у м. Кіровограді.

Розпорядженням № 282-р від 20 травня 2005 року голови Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідно до ст. 19 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” вирішено передати з балансу Підприємства на баланс Регіональної служби охорони і реставрації пам’яток містобудування       і архітектури будівлю по вул. К. Маркса, 51. Факт передачі будівлі підтверджений актом приймання-передачі та авізо № 1 від 1 жовтня 2005 року.

У зв’язку з вищенаведеним між Регіональною службою охорони і реставрації пам’яток містобудування і архітектури облдержадміністрації та Товариством 1 жовтня 2005 року укладено додаткову угоду про зміни та доповнення до Договору.

Отже, на день подання Підприємством позову до господарського суду (13 січня 2006 року) позивач не був орендодавцем приміщення за спірним Договором, у зв’язку з цим, враховуючи норми ст. 1 ГПК України, позивач не мав правових підстав для подання позову про розірвання Договору, про що обґрунтовано зазначено в рішенні місцевого господарського суду.

Разом з тим, місцевий господарський суд врахував, що договір суборенди приміщення від 20 січня 2004 року між Товариством та ТОВ “Міжнародна книга” був погоджений з управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Апеляційний господарський суд помилково дійшов висновку, що із позовом про розірвання спірного Договору з підстав укладення договору суборенди без згоди орендодавця повинно звертатись саме Підприємство, оскільки на момент укладення договору суборенди 20 січня 2004 року орендодавцем виступало Підприємство і на момент укладення договору суборенди від 20 січня 2004 року необхідна була саме згода Підприємства.

Так, статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін.

Правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст. 653 ЦК України, де зазначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов’язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Виходячи з викладеного, право на звернення до суду про розірвання спірного Договору виникло у тієї особи, яка на момент подання позову була орендодавцем. Підприємство на момент звернення до суду не було орендодавцем приміщення.

Місцевим господарським судом дано повну оцінку обставинам справи та підставно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В порушення ст. 43, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд не спростував доводів суду першої інстанції, неправильно застосував закони та інші нормативно-правові акти.

Відтак, скасування рішення місцевого господарського суду є не обґрунтованим та безпідставним.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 липня 2006 року у цій справі підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 квітня 2006 року залишенню в силі, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ”Барва”  задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 3 липня 2006 року у справі № 5/13 скасувати.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13 квітня 2006 року у названій справі  залишити без змін.

Стягнути з комунального підприємства по управлінню будинками Кіровоградської обласної ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Барва” витрати по сплаті державного мита за подання касаційної скарги в сумі 43 грн.

Доручити господарському суду Кіровоградської області видати наказ.

Головуючий суддя                                                            Т. Козир

                                 судді:                                                            О. Кот

                                                                                                    С. Самусенко