ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.02.08р. | Справа № А38/62-08 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Дніпровська хвиля", м.Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Бишевська Н. А.
Секретар судового засідання Бикова А.О.
Представники:
Від позивача Сидорчук П.П. дов. від 08.01.2008 року
Від відповідача Буцанова М.С. дов. № 3021/6/10/012 від 30.01.2007 року; Іванова В.М. дов. № 621/6/10/001 від 15.01.2007 року; Прошакова М.В. дов. № 724/6/10/041 від 12.01.2008 року; Боровик І.М. дов. № 14092/6/10/012 від 20.04.2007 року
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Дніпровська хвиля" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська (далі –ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00004942305/0 від 02.11.07р. та №00004942305/1 від 27.11.07р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що під час проведення перевірки відповідачем неправомірно не було визнане право позивача на податковий кредит по векселях третіх осіб, отриманих ним у межах здійснення бартерних угод, з огляду на те, що такі векселі не є товарами.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що вексель є тільки безумовним грошовим зобов'язанням векселедавця сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя. Твердження позивача, що векселем проведено розрахунок, и вексель в даному випадку виступає, як товар, є грубим порушенням умов Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".
В судовому засіданні відповідно до ст. 160 КАСУ оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
За результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки ТОВ "Видавничий дім "Дніпровська хвиля" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.06р. по 30.06.07р. ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська складено акт перевірки №464/232/32965259/01-046 від 26.10.07р.
Перевіркою встановлено
1. Порушення п.4.8 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від’ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 715597,00 грн., а саме:
-у жовтні 2006 року у сумі 19992 грн.;
-у листопаді 2006 року у сумі 242646 грн.;
-у грудні 2006 року у сумі 31081 грн.;
-у січні 2007 року у сумі 44610 грн.;
-у лютому 2007 року у сумі 34233 грн.;
-у березні 2007 року у сумі 22774 грн.;
-у квітні 2007 року у сумі 103947 грн.;
-у травні 2007 року у сумі 213994 грн.;
-у червні 2007 року у сумі 2320 грн.
Та до заниження чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 17330503 грн., а саме:
-у жовтні 2006 року у сумі 646825 грн.;
-у листопаді 2006 року у сумі 2253108 грн.;
-у грудні 2006 року у сумі 2452982 грн.;
-у січні 2007 року у сумі 2253391 грн.;
-у лютому 2007 року у сумі 2537494 грн.;
-у березні 2007 року у сумі 1731583 грн.;
-у квітні 2007 року у сумі 2816133 грн.;
-у травні 2007 року у сумі 2485487 грн.;
-у червні 2007 року у сумі 153500 грн.
Окрім вищевказаного, податковим органом виявлено порушення ст.1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94 від 23.09.1994 року із змінами та доповненнями, що призвело до порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №00004942305/0 від 02.11.07р.
Податкове повідомлення-рішення №00004942305/0 від 02.11.07р.оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак скаргу залишено без задоволення, рішення без змін. За результатами процедури адміністративного оскарження винесено податкове повідомлення-рішення №00004942305/1 від 27.11.07р.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу правомірності віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту в зв’язку із застосуванням векселя, виданого третьою особою у товарообмінній операції та з приводу правомірності здійснення операцій з векселями в межах господарської діяльності позивача.
Суд вважає, що позовні вимоги Підприємства є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Пунктом 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.93 встановлено, що цінні папери, в тому числі векселі, виражені у валюті України, є валютними цінностями.
Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Таким чином, вексель поєднує в собі ознаки платіжного документа і цінного паперу, у зв’язку з чим вексель може приймати участь в господарських відносинах і бути предметом торгових операцій –купівлі-продажу, міни (бартеру) тощо.
Відповідно до ст.293 ГК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
При цьому сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.
До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.
Згідно ч.4 ст.293 ГК України не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.
Зазначені обмеження на спірну операцію з векселем за вищевказаними договорами в даному випадку не розповсюджуються.
У податкових відносинах вексель також має інший юридичний характер, ніж розрахунковий документ.
З урахуванням того, що для цілей оподаткування податком на додану вартість згідно з п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" певні терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування, відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до товарів належать також цінні папери (в даному випадку векселі), що використовуються у будь-яких операціях, крім операції з їх випуску та погашення.
Пунктом 1.19 статті.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що бартер - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
В даному випадку прості векселі, передані позивачеві, не приймають участі в операції по його емісії або погашенню, у зв’язку з чим він є товаром.
Передача простих векселів за умовами вищевказаних договорів передбачає перехід права власності на них до сторони за договором - позивача, а тому має ознаки операції з продажу векселя (товару). Такі операції з продажу товарів відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об’єктом оподаткування цим податком.
В перелік операцій, які не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, зазначених в п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" спірна операція не входить, оскільки за правилами п.п.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.
Також відповідно до п.4.8 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", на який посилається відповідач, у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
При реалізації договорів участь приймали векселі третьої особи, які не є стороною в договорі. В даному випадку векселі не пред'являлись як боргове зобов’язання. А оскільки дані господарські операції позивача з контрагентами не передбачають зарахування грошових коштів на рахунки жодної із сторін (є бартерними), то в цих операціях з обміну векселів на інший товар, векселі виступили виключно в якості товару. Тому відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" вони є об’єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.
База оподаткування податком на додану вартість такої операції визначається згідно з п.п.4.1. та 4.2 ст.4 вищенаведеного Закону, а саме: база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
У сторін, що передали векселі по бартерному договору, у відповідності з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" виникли податкові зобов’язання з податку на додану вартість на дату передачі векселів за актами приймання-передачі, у позивача, відповідно, право на податковий кредит.
Відповідно до п.1.7 ст.1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Отже, позивач правомірно відніс до податкового кредиту спірну суму ПДВ по векселям за відповідні податкові періоди.
Суд зауважує, враховуючи матеріли справи та позицію сторін: Відповідач, як при підготовці та написанні акту перевірки від 26.10.2007 року, так і при розгляді даної справи, не виконав покладений на нього ч. 2 ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення при наявності заперечень проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, розділом VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №00004942305/0 від 02.11.07р. та №00004942305/1 від 27.11.07р.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Дата виготовлення постанови 25.03.2008 р.