ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. | № 05-5-8/4349 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Київ,
на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.04.2006
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2006
зі справи № 05-5-8/4349
за позовом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –Виконавча дирекція)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Агротехпостач” (далі – Товариство), м. Київ,
про стягнення 13 120 000 грн.,
за участю представників:
позивача – Рябка Є.О.,
відповідача – Пилипчука Г.В.,
ВСТАНОВИВ:
Виконавча дирекція звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору про інвестування будівництва адміністративної будівлі від 16.07.2004 № 7-ВД-04 та стягнення з Товариства 13 120 000 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2006 (суддя Катрич В.С.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. –головуючий, судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В.), зазначену позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пунктів 4, 10 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Прийняті судові рішення мотивовано тим, що позивач звернувся до суду не в зв’язку зі здійсненням повноважень органа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а тому мав сплатити державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на загальних підставах.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Виконавча дирекція просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм процесуального права, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- до позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- позовні вимоги Виконавчої дирекції стосуються визнання недійсним договору про інвестування будівництва адміністративної будівлі та стягнення наявної за ним заборгованості.
Причиною подання касаційної скарги стало питання про те, чи повинна Виконавча дирекція сплачувати державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з статтею 45 ГПК України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 411 розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, встановлено за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 118 гривень.
Пунктом 34 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі –Декрет) встановлено, що від сплати державного мита звільняються: Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Разом з тим, у підпункті 4.7 пункту 4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що “статтею 4 Декрету визначені, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати державного мита як позивачі та відповідачі. Якщо ж згадані органи звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, вони зобов'язані сплачувати державне мито у загальному порядку”.
Проте попередні судові інстанції, встановивши, що Виконавча дирекція звернулася до суду не в зв’язку з виконанням повноважень з соціального страхування, дійшли помилкового висновку щодо необхідності сплати позивачем державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки згаданий пункт 34 частини першої статті 4 Декрету не містить обмежень в частині звільнення органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від сплати державного мита (стосовно цих органів Декрет не ставить звільнення від сплати державного мита в залежність від здійснення ними певних повноважень).
З огляду на викладене місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовано приписи пунктів 4 та 10 частини першої статті 63 ГПК України, згідно з якими суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі і не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Тому зазначені ухвала від 21.04.2006 та постанова від 07.08.2006 підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1117, 1119 –11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.04.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2006 зі справи № 05-5-8/4349 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов