ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

17 жовтня 2006 р.

№ 6/324

Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Селіваненко В.П.  

розглянув касаційну скаргу Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м. Івано-Франківськ (далі –Івано-Франківське ОДОСП)  

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2006

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2006

зі справи  № 6/324

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Станіславська торгова компанія”, м. Івано-Франківськ (далі –ТОВ “Станіславська торгова компанія”)

до Івано-Франківського ОДОСП

про визнання права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг “Франківська” та заборону вчиняти певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача –не з'яв.,

відповідача – не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Станіславська торгова компанія" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського ОДОСП про:

- визнання права на знак для товарів і послуг "Франківська" за позивачем;

- зобов’язання Івано-Франківського ОДОСП припинити порушення прав ТОВ "Станіславська торгова компанія" "щодо неправомірного використання пляшки особливої форми з написом "Франківська" та щодо здійснення заходів на неправомірне отримання свідоцтва на знак "Франківська" та його неправомірне використання";

- заборону Івано-Франківському ОДОСП використовувати знак для товарів і послуг "Франківська" без дозволу ТОВ "Станіславська торгова компанія";

- зобов’язання Івано-Франківського ОДОСП усунути з пляшок горілки знак для товарів і послуг "Франківська";

- зобов’язання  Івано-Франківського ОДОСП знищити виготовлені та наявні в нього зображення з позначенням знака для товарів і послуг, що містить слово "Франківська";

- зобов’язання Івано-Франківського ОДОСП припинити недобросовісну конкуренцію.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2003 (суддя Грица Ю.І.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 (колегія суддів у складі: Краєвська М.В. –головуючий, судді Дух Я.В., Зданкевич З.І.), провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України). Прийняття зазначених ухвали і постанови судові інстанції мотивували тим, що вирішення даного спору зачіпає права й охоронювані законом інтереси фізичних осіб, які не були залучені до участі у справі, а тому відповідний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Івано-Франківське ОДОСП звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не мав законних підстав припинити провадження зі справи, оскільки фізичні особи не можуть бути тільки стороною зі справи, але можуть бути іншими учасниками судового процесу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень з цієї справи та передачі останньої на розгляд до господарського суду першої інстанції з огляду на таке.

Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявки                  №№ m 2005 07067 та m 2005 07070 до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на отримання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг подано фізичними особами, і тому вирішення спору зачіпає інтереси фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, що унеможливлює його вирішення в господарському суді.

Проте з відповідними висновками судів першої і апеляційної інстанцій погодитися не можна, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Спір у справі виник між двома юридичними особами, а отже суб’єктний склад сторін спору відповідає статті 1 ГПК України, і тому цей спір повинен вирішуватися господарським судом згідно з встановленою законом підсудністю справ.

Якщо ж вирішення даного спору безпосередньо стосується прав і обов’язків фізичних осіб, то ці особи могли бути залучені до участі справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, що не вплинуло б на підвідомчість даного спору.

Відповідно до частини першої статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Такими третіми особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, оскільки встановлене статтею 21 ГПК України правило про те, що сторонами у судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства і організації, зазначені у статті 1 ГПК України, стосується лише сторін у судовому процесі, а не третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Судом першої інстанції не надано й оцінки заяві Івано-Франківського ОДОСП про те, що в провадженні Івано-Франківського міського суду є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав. Відповідну оцінку не надано і господарським судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2003 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 з цієї справи підлягають скасуванню, а справа –передачі на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Івано-Франківського обласного державного об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості зі справи № 6/324 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2003 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 зі справи № 6/324 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Суддя                                                                                              В. Москаленко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              В. Селіваненко