РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-2428/2011
20.07.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді – Кагітіної І.В.,
за участю секретаря судового засідання – Якушевої Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мікрозрошування», третя особа – Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя, про визнання звільненою на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення заробітної плати, покладання обов’язку провести дії, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «Мікрозрошування» у якому ставить питання про визнання її звільненою з 24.03.2011р. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення заробітної плати у розмірі 6104,78 грн., покладання обов’язку провести необхідні податкові відрахування до пенсійного фонду та поновити обов’язкове державне соціальне страхування з 01.09.2010 року по 21.03.2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка, будучі головним бухгалтером ТОВ «КТС Проект Плюс», за довіреністю від 03.09.2010р. була фактично допущена до роботи за сумісництвом на Приватному підприємстві «Мікрозрошування». Проте відповідач, порушуючи вимоги трудового законодавства, за період з 21.03.2011р. по 28.03.2011р. не виплатив їй заробітну платню, посилаючись на тимчасову відсутність коштів. Також відповідачем не було здійснено обов’язкові податкові відрахування до пенсійного фонду, у зв’язку з чим у позивачки з 01.09.2010р. по 21.03.2011р. відсутнє державне соціальне страхування.
Ухвалою від 21.06.2011р. залучено до участі у справі у якості третьої особи - Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АРКрим.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, зазначивши, що наявність трудових правовідносин із Приватним підприємством «Мікрозрошування» підтверджена матеріалами справи.
Представник відповідача проти позову заперечував, оскільки підприємство декілька разів користувалось послугами ОСОБА_1 на підставі довіреності, проте між ними не існувало трудових відносин.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, повідомлений належно.
Суд, заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясував наступні обставини по справі.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 з 19.08.2010р. по 22.03.2011р. працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «НТС Проект – Плюс». За наказом Генерального директора ТОВ «НТС Проект – Плюс» позивачку було звільнено з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. (а.с. 35)
При зверненні до суду, ОСОБА_1 вказує, що вона з 01.09.2010р. за сумісництвом працювала у ПП «Мікрозрошування», про що свідчить довіреність від 03.09.2010р., видана директором підприємства ОСОБА_2 Робота на підприємстві була пов’язана із веденням бухгалтерського обліку. Позивачка зазначає, що вона була фактично допущена до роботи, бо виконувала функції бухгалтера, тому перебувала саме у трудових правовідносинах із відповідачем, проте трудового договору сторони не укладали.
Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з положеннями п.4 ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Як убачається зі змісту довіреності від 03.09.2010р., що була видана на ім’я ОСОБА_1, Приватне підприємство «Мікрозрошування» довірило останній, як співробітнику, здійснювати розрахунково-касові операції (отримання чекової книжки, внесення, зняття готівки з поточних рахунків по чеку, отримання виписок та додатків до них, надання в банк платіжних документів) по поточних рахунках в ПАТ «Альфа – Банк» (а.с. 5)
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства
Згідно з положеннями частини 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
При оцінки довіреності від 03.09.2010р., суд приймає до уваги викладені положення законодавства та приходить до висновку, що правовідносини сторін носять цивільно-правовий характер з наступних підстав. У довіреності не погоджена конкретна спеціальність ОСОБА_1 у відповідності до штатного розкладу, а навпаки міститься характер виконаної роботи - надання послуг щодо здійснення розрахунково-касових операцій. Довіреність не містить посилання на те, що позивачка підпорядковувалась внутрішньому трудовому розпорядку з дотриманням посадових інструкцій, режиму роботи.
Також сторонами не було встановлено розміру оплати послуг (робіт), та жодних вимог щодо їх не оплати до часу звернення до суду із позовом позивачка не заявляла.
Позивачкою не заперечувалось, що вона не подавала заяви про прийом на роботу до Приватного підприємства «Мікрозрошування», бо вважала, що працює за сумісництвом, а її робота носить постійних характер.
Суд не бере до уваги на підтвердження виникнення трудових правовідносин між сторонами і наступні довіреності, що були видані Приватним підприємством «Мікрозрошування» 10.01.2011р., на ім’я ОСОБА_1 (а.с. 25-28)
Допитаний за клопотанням позивача свідок
Зазначені показання свідків не підтверджені іншими будь-якими письмовими доказами.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін ті інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З урахуванням викладених положень матеріального та процесуального права, оцінки наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено факт наявності між нею та Приватним підприємством «Мікрозрошування» трудових правовідносин, що є підставою для відмови у позові у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.21, 24 КЗпП України, ст.ст.237, 244 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мікрозрошування» про визнання звільненою на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення заробітної плати у розмірі 6104,78 грн., покладання обов’язку провести необхідні податкові відрахування до пенсійного фонду та поновити обов’язкове державне соціальне страхування з 01.09.2010 року по 21.03.2011 року – відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя