Черкаський районний суд Черкаської області    

Дата документу 21.09.2011

                            Справа № 2-а-4394/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у порядку ст. 183-2 КАС України)

          21 вересня 2011 року суддя Черкаського районного суду Черкаської області Фетісова .Л.., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними , зобов’язання нарахувати та виплатити недоотримані  суми  щорічної одноразової допомоги  на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1   звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними , зобов’язання нарахувати та виплатити недоотримані  суми  щорічної одноразової допомоги  на оздоровлення.

          В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1   указує, що він є учасником   ліквідації  аварії на ЧАЕС, інвалідом 3 групи  та віднесений до 1 категорії , як особа , що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

          Вказана допомога виплачується відповідачем не в повному обсязі, а лише 90грн. на рік. На звернення позивача про проведення перерахунку допомоги, відповідачем відмовлено з посиланням на те, що вказані асигнування не передбачені Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та Постановою Кабінету Міністрів України  від 12.07.2005р. №562.

          Просить суд визнати дії відповідача неправомірними та  та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити указану доплату на оздоровлення на 2011рік з урахуванням фактично сплаченої суми виплат.

          Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації свої заперечення у строк, встановлений ст. 182-3 КАС України, не подало.

          У відповідності до ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження.

          Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, приходить до наступного.

          Судом встановлено, що ОСОБА_1   є учасником   ліквідації  аварії на Чорнобильській АЕС та отримує допомогу на оздоровлення в Управлінні праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації.

          Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії,  передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат.

          Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік»від 28.12.2007 р. N 107-VI були внесені зміни до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак вказані зміни, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

          Статтею 152 Конституції України врегульовано процедурне питання, відповідно до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Таким чином, право позивача на отримання визначеної профільним законом щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України. Тобто нарахування вказаної допомоги має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, а саме з 22.05.2008р. Це дає підстави для висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати позивачу належного розміру щорічної допомоги на оздоровлення з 22.05.2008р. по даний час.

          Також суддя вважає за необхідне керуватися наступним.

          Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії  3 групи інвалідності в розмірі 90 грн. в рік, - фактично прямо суперечить вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розмір мінімальної заробітної плати затверджується Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Так, відповідно до  Закону України від 20.10.2009 р. № 1646-VI та Закону України від 27.04.2010 р. № 2154-VI  розмір мінімальної заробітної плати становив: з 01.01.2010р. –869грн., з 01.04.2010р. –884грн., з 01.07.2010р. –888грн., з 01.10.2010р. –907грн., з 01.12.2010р. –922грн. Відповідно до Закону України від 23.12.2010 р. № 2857-VI розмір мінімальної заробітної плати становив: з 01.01.2011р. –941грн., з 01.04.2011р. –960грн.

          Враховуючи вищенаведене, а також те, що законодавством України з 22.05.2008р. по даний час положення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не зупинялися, суддя прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачеві належного розміру допомоги, як особі учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, за період з 17.02.2011р. по даний час, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що з точки зору матеріального права підлягають задоволенню в цій частині.

          Крім цього, у своїх рішеннях Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виплата громадянам зарплат, пенсій, доплат, компенсацій, допомог, передбачених законодавством, не може ставитись у залежність від наявності бюджетного фінансування на вказані цілі.

          Втім, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суддя вважає, що, оскільки закони та підзаконні нормативно-правові акти публікуються у пресі, кожна особа, за наявності бажання, може мати доступ до цієї інформації. Позов позивачем заявлений до суду 18 серпня 2011 року. Тому суддя вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк давності звернення до суду щодо вимог відносно періоду до 18 лютого 2011 року, тому відносно цих вимог він має бути застосованим і ця частина вимог має бути залишена без розгляду. Поважних причин для відновлення цього строку позивачем не наведено, й суддя їх не вбачає.

          Таким чином, суддя вважає, що, враховуючи положення процесуального закону, позовні вимоги мають бути задоволені в межах шестимісячного строку давності з дня заявлення позову й відповідно до вимог матеріального закону, тобто з 18 лютого 2011 року  (тобто за шість місяців в межах заявлених позовних вимог).

          Враховуючи наведене, суд констатує наявність порушення прав позивача щодо ненарахування та невиплати йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказані дії відповідача суд вважає неправомірними.

          При подачі позову позивач був звільнений від оплати державного мита, тому на підставі ст.88 КАС України оплату державного мита слід віднести на рахунок держави.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9, 69-71, 99, 100, 158-163, 183-2 КАС України,  суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги щодо періоду часу до 18 лютого 2011 року залишити без розгляду.

          Позов щодо інших заявлених вимог задовольнити повністю.

          Визнати відмову у виплаті та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1   щорічної допомоги на оздоровлення  у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 18 лютого 2011 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 18 лютого 2011 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом про державний бюджет на відповідний період, з урахуванням раніше виплачених сум.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Рішення приймається судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження, є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_2