Черкаський районний суд Черкаської області    

Дата документу 22.09.2011

                            Справа № 2-а-4310/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(у порядку ст. 183-2 КАС України)          

22 вересня 2011 року суддя Черкаського районного суду Черкаської області  Фетісова Т.Л., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії по проведенню перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з указаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що  17.06.2009  року  вона народила  дитину,  у зв'язку з чим вона перебуває на обліку у відповідача відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Відповідачем, як органом, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, відповідно до ст. 12 указаного закону була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 15 указаного закону в розмірі, який є нижчим від прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку. Позивачка вважає, що відповідачем було невірно нараховано та виплачено суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з наступних підстав.

Указує, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2010-11 роки" прожитковий мінімум для дітей віком до шести років є значно більшим від суми, яка їй фактично виплачується. Указує, що за наявних обставин відповідач повинен був нарахувати та виплатити їй щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, починаючи з дати народження дитини та продовжувати виплату в розмірі не менше прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років й надалі, виходячи з встановленого мінімуму, оскільки відповідно до частини 3 статті 46 ОСОБА_2 України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Просить суд визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Черкаської райдержадміністрації неправомірною щодо невиплати їй допомоги на дитину у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму; зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Черкаської райдержадміністрації провести їй перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 23.12.2010 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про Держаний бюджет" на відповідний рік, та провести відповідну доплату різниці між належними до виплати сумами і фактично виплаченими з 23 грудня  2010 року по 23 червня  2011 року в сумі 4131 гривень 00 копійок.  

Відповідач у  категорично заперечував проти задоволення позову.

Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачка  17.06.2009 року народила  дитину,  у зв'язку з чим вона перебуває на обліку у відповідача відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Отримує щомісячну допомогу на дитину у розмірі 130 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка, відповідно до положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" має право на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за  дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому законом.

Розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811 від 21 листопада 1992 року (з подальшими змінами і доповненнями). Указана норма закону Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року була викладена у новій редакції, а саме: „Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень”. Це положення не визнавалося неконституційним, а тому є чинним у 2008 році й надалі.  

Законами України "Про Державний бюджет України на 2008-11 роки" прожитковий мінімум для дітей віком до шести років встановлений у розмірі більшому ніж фактично отримувані позивачкою суми виплат щомісячно.

Відповідно до ст. 22 ОСОБА_2 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ОСОБА_2 України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

ОСОБА_2 України є нормами прямої дії і звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

          Неможливість проведення виплати допомоги позивачу по причині відсутності коштів суд не може брати до уваги з огляду на наступне. Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики та рішень Європейського Суду з прав людини. Суд також вважає необхідним керуватися положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року N 3477-ІV, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, та зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України. Статтею 17 цього Закону встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов’язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не може бути підставою для виправдання бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів по невиплаті заборгованості, у тому числі й тієї, що підтверджена судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина. Такі доводи протирічать пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11 вересня 1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року.

          Суд враховує положення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року „Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя”, де вказано, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правово акту з точки зору його відповідності ОСОБА_2 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_2 як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватися на ОСОБА_2, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

          Суд вважає, що, виходячи з положень ОСОБА_2 України (ст. 22, ч. 3 ст. 46) як норм прямої дії, розмір щомісячної допомоги на дитину до досягнення нею трирічного віку в жодному разі не може становити щомісячну суму, меншу від відповідного прожиткового мінімуму на таку дитину за відповідний період часу в місяць, встановленого Законом України „Про державний бюджет” на відповідний рік.

          Тому, суд переконаний, що, якщо будь-яким іншим нормативно-правовим актом у державі (у тому числі й чинним законом) така сума зменшується, застосуванню мають підлягати норми ОСОБА_2 України як основного закону держави.          

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачці коштів у розмірі не менше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно від народження дитини, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що з точки зору матеріального права підлягають задоволенню в цій частині.

          Втім, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд вважає, що, оскільки закони та підзаконні нормативно-правові акти публікуються у пресі, кожна особа, за наявності бажання, може мати доступ до цієї інформації. Позов позивачкою був заявлений до суду  17 серпня  2011 року. Тому суд вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк давності звернення до суду щодо вимог відносно періоду до 17 лютого  2011  року, тому відносно цих вимог позов має бути залишений без розгляду.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 69-71, 99, 100, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги щодо періоду часу до  17 лютого 2011 року залишити без розгляду.

          Позов щодо інших заявлених вимог задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області неправомірними щодо нездійснення нарахування та виплати коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1  у розмірі не менше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, встановленому законом про держаний бюджет України на відповідний період, з  17 лютого  2011 року.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області провести  ОСОБА_1  перерахунок призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з того, що розмір такої допомоги не може бути меншим від встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, відповідно до Законів України "Про державний бюджет України” на відповідний рік щомісячно, починаючи з  17 лютого 2011 року; провести доплату різниці між належними до виплати сумами і фактично виплаченими з указаної дати.

Постанову суду допустити до негайного виконання в межах суми виплати за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Рішення приймається судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження, є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_3