КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2007 № 3/170-2/42
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Дикунської С.Я.
Сотнікова С.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Скабенок Ю.О. (довіреність від 27.12.2007р. № 17/7724);
від відповідача - Ковалик В.В. (довіреність від 18.06.2007р. № 214), Воробйов А.І. (довіреність від 27.12.2007р. № 312);
від третьої особи: не з’явився;
від прокуратури: Прасов О.О. – прокурор відділу (посвідчення від 25.09.2006р. № 112);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсах"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.02.2007
у справі № 3/170-2/42 (Домнічева І.О.)
за позовом ВАТ "ЕК "Чернігівобленерго"
до Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсах"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 2 422 000,00 грн.
Склад колегії змінений згідно розпорядження виконуючого обов’язки голови Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2007р. № 01-23/3/932.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. у справі № 3/170-2/42 позов Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про стягнення 2 422 000,00 грн. задоволено; стягнуто з приватного підприємця Оляніної Світлани Валеріївни на користь Українського державного підприємства „Укрхімтрансаміак” 2 422 000,00 грн. основного боргу, 24 220 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про недоведеність порушення відповідачем обов’язків за укладеним сторонами договором від 30.12.2004р. № 718 та у цьому зв’язку зазначає про порушення відповідачем пунктів 3.1.1, 3.1.2 названого договору, а також пунктів 1-4 глави 2 Технічного завдання, складеного сторонами в якості додатку до договору.
Посилаючись на порушення місцевим господарським судом положень статті 34 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що наявні в матеріалах справи акт від 18.01.2005р. прийому-передачі технічної документації по інвентаризації земельних ділянок під об’єктами позивача, протокол зустрічі представників сторін від 17.08.2007р. не є належними доказами у справі, оскільки неправильно складені за участю головного інженера Помінова В.А., який не мав повноважень підписувати документи від імені Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
Посилаючись на частину 1 статті 225 Господарського кодексу України, частину 2 статті 22, частину 2 статті 849 Цивільного кодексу України, скаржник зазначає, що позивач позбавлений правових підстав ставити питання про стягнення оплачених за договором від 30.12.2004р. № 718 грошових коштів у вигляді збитків.
Крім того, скаржник наголошує на тій обставині, що місцевий господарський суд, задовольнивши позов про стягнення заборгованості у розмірі 2 422 000,00 грн., вийшов за межі уточнених позовних вимог Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" про стягнення співрозмірної суми збитків.
Відкрите акціонерне товариство енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" висловилися за задоволення апеляційної скарги, представник Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" – за її відхилення.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відкритим акціонерним товариством енергопостачальною компанією "Чернігівобленерго" (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов про стягнення з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (далі по тексту – відповідач) 2 422 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору від 26.12.2002р. № 16 позивач оплатив відповідачу вартість робіт з оформлення права оренди земельних ділянок під об’єктами Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго"
Оскільки відповідач означені роботи протягом обумовленого договором строку не виконав, позивач відмовився від укладеного сторонами договору та звернувся з вимогою про стягнення в судовому порядку оплачених за договором коштів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2006р. у справі № 3/170, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2006р., позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2006р. вказані судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Постанова мотивована неповним застосуванням попередніми судовими інстанціями до спірних правовідносин положень чинного законодавства.
Вищий господарський суд зауважив, що пославшись на норму статті 849 Цивільного кодексу України, суди не встановили обставини, за яких відповідач своєчасно не розпочав роботу або виконував її настільки повільно, що закінчення її у строк стало явно неможливим. Крім того, судами не враховано:
- вимоги частини 1 статті 850 Цивільного кодексу України, згідно якої замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду, а у разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи;
- положення статті 611 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. у справі № 3/170-2/42 позов Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" задоволено повністю.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що 30.12.2004р. був укладений договір № 718 (договір підряду), предметом регулювання якого стали відносини з приводу виконання Донецькою регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за дорученням Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" робіт з оформлення права оренди земельних ділянок під об'єктами Товариства у Бобровицькому, Городянському, Прилуцькому районах та м. Чернігові з використанням раніше виконаних робіт при оформленні актів постійного користування земельними ділянками в цих районах, з виготовленням обмінних файлів, в обсягах і вартості згідно з розрахунком базової вартості одиниці обсягу робіт та кошторисів.
При вирішенні спору по суті місцевим господарським судом встановлено, що названий договір від імені виконавця підписано керівником Донецької регіональної філії Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго". При цьому встановлено, що Філія не є юридичною особою, але згідно Положення про Донецьку регіональну філію, затвердженого наказом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" № 100-к від 20.08.2003р., наділена правом самостійно, від імені товариства, укладати з юридичними та фізичними особами угоди, передбачені законодавством України. На підставі пункту 5.3 Положення директор Філії на підставі довіреності, наданої генеральним директором товариства, укладає з юридичними та фізичними особами угоди, передбачені законодавством України.
Відповідно до умов названого договору сторони визначили загальну вартість робіт в розмірі 3 592 312,17 грн. (пункт 2.4), передбачили, що оплата робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт (пункт 2.6), а графіком виконання робіт, який є додатком № 8 до Договору, встановили кінцевий термін виконання робіт – грудень 2005 року.
На виконання умов договору підряду позивач здійснив попередню оплату вартості робіт, перерахувавши відповідачу згідно платіжних доручень № 647 від 21.01.05, № 597 від 20.01.05, № 91 від 25.02.05, № 90 від 25.02.05, № 3972 від 21.03.05 та № 4291 від 29.03.05 грошові кошти в сумі 2 422 000,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не приступив до виконання договірних зобов'язань, позивач листом від 27.12.2006р. повідомив Донецьку регіональну філію Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" про відмову від договору підряду та звернувся з вимогою про повернення сплачених на виконання вказаного договору коштів в розмірі 2 422 000,00 грн.
В контексті наведеного, з огляду на ту обставину, що відповідачем не доведено допущення позивачем порушень зобов’язань за договором підряду, місцевий господарський суд, керуючись положеннями частини 2 статті 849, частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та постановив рішення про стягнення 2 422 000,00 грн. заборгованості.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що заявою від 29.01.2007р. № 17/507, долученою судом до матеріалів справи 30.01.2007р. (Том 1 а.с. 175-177), позивач сформулював позовні вимоги в наступній редакції: стягнути 2 422 000,00 грн. збитків, 24 220 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Матеріали справи не містять відомостей про зміну позивачем позовних вимог під час подальшого розгляду справи й, зокрема, повторного заявлення вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2 422 000,00 грн.
Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, норми якої являються нормами прямої дії, органи державної влади (в тому числі судової), їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Частиною 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними позовними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.
З огляду на викладені положення чинного законодавства й ту обставину, що матеріали справи не місять клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, місцевий господарський суд був позбавлений правових підстав змінювати на власний розсуд позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго".
Крім того, всупереч приписів пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, резолютивна частина оскарженого рішення не містить висновку господарського суду про задоволення або відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 422 000,00 грн. збитків
Згідно частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Стосовно заявлених у справі позовних вимог колегія суддів на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно положень Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837); ціна роботи визначається у договорі підряду (частина 1 статті 842).
На підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Положеннями статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 статті 225 названого кодексу містить вичерпний перелік складу збитків і визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За наслідками системного аналізу наведених норм колегія суддів доходить висновку про те, що грошові кошти, сплачені позивачем як попередня оплата вартості робіт, обумовлених договором підряду, не можуть вважатися збитками у розумінні чинного законодавства.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
При таких обставинах, позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача перерахованих на підставі укладеного сторонами договору підряду грошових коштів у вигляді збитків.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. у справі № 3/170-2/42 підлягає скасуванню в повному обсязі на підставі частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про залишення позову без задоволення.
Клопотання скаржника про припинення провадження у справі у зв’язку з укладенням позивачем й Товариством з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальне підприємство „Спецпроект” договору від 25.03.2007р. № 208 про відсутплення права вимоги за укладеним сторонами договором підряду, колегія суддів відхиляє, зважаючи на ту обставину, що названий договір був укладений після прийняття оскарженого рішення та у цьому зв’язку не впливає на спірні відносини сторін і результат вирішення даної справи по суті.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2007р. у справі № 3/170-2/42 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про стягнення збитків у розмірі 2 422 000,00 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго" на користь Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 12 110,00 грн. (дванадцять тисяч сто десять грн. 00 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Справу № 3/170-2/42 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Постанову підписано 16.11.2007р.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Дикунська С.Я.
Сотніков С.В.
16.11.07 (відправлено)