Справа №6663                                                            Головуючий у 1 інстанції Грубник О.М.

Категорія 5                                                                   Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА Іменем України

5 вересня 2006 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.

при секретарі Мартіросовій А.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину квартири.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, відповідачки та її представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення Дружківського міського суду від 21 квітня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи, і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права. Розгляд справи проведено поверхнево. Суд не взяв до уваги її заперечення проти позову в тій частині, що спірна квартира була придбана у період подружнього життя, але у більшій частині за її кошти. Позивач не надав, а суд не послався у рішенні на правовстановлюючий документ на спірну квартиру. Вона пояснювала суду, що зареєструвала з позивачем шлюб у 1995 році. Її батьки подарували їй однокімнатну квартиру по АДРЕСА_1; цей договір купівлі-продажу посвідчено нотаріально 10 грудня 1998 року; вартість цієї квартири 5900 грн. Цю квартиру вона продала і 5900 грн. вклала у придбання спірної квартири. Тому подружніх коштів у придбання спірної квартири вкладено 2700 грн., що складає 1/4 частину спірної квартири. Частка позивача у грошовому еквіваленті складає 1350 грн. і цю суму вона згодна йому виплатити. При вирішенні спору необхідно було керуватися ст..57 СК України (а.с.27).

В Судовому засіданні апеляційного суду відповідачка і її представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року задоволено вказаний позов і за позивачем визнано право власності на 1/2 частину квартири

АДРЕСА_2. Цим рішенням встановлено, що спірна квартира придбана відповідачкою під час перебування у шлюбі з позивачем. Будь-які угоди щодо майна між сторонами не укладено. На підставі ст.ст.60-63 СК України позов підлягає задоволенню (а.с.23).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Пояснення сторін і свідоцтво про шлюб підтверджують, що 22 грудня 1995 року сторону зареєстрували шлюб (а.с.6). У травні 2005 року сторони припинили шлюбні відносини, що підтверджується не лише поясненнями сторін, а і позовною заявою відповідачки про розірвання шлюбу (а.с.4). Відповідачка підтвердила викладене у її позовній заяві про розірвання шлюбу.

26 листопада 2002 року відповідачка на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу за 4800 грн. придбала спірну квартиру АДРЕСА_2 (а.с.8). Згідно ст..22 КпШС України, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожний із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Аналогічним чином це питання вирішено і ст..60 СК України, який діє на час виникнення спору.

Відповідачка заперечує проти права позивача на 1/2 частку спірної квартири і пояснила, що спірна квартира була придбана на належні їй гроші, отримані від продажу належної їй на підставі договору дарування квартири АДРЕСА_3. У підтвердження цієї обставини відповідачка надала договори дарування квартири АДРЕСА_3 від 10 грудня 1998 року (а.с.28) і договір купівлі-продажу цієї ж квартири від 4 січня 2003 року (а.с.30).

І ст..24 КпШС України, який був чинним на час виникнення у відповідачки права власності на останню квартиру на підставі договору дарування, і ст..57 ч.1 п.2 СК України, який є чинним на час виникнення спору між сторонами, передбачають, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування. Але цей довід відповідачки не заслуговує на увагу через наступне. Спірна квартира придбана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 26 листопада 2002 року за 4800 грн., які повністю отримані продавцем до підписання цього договору (а.с.29). Належна відповідачці на підставі договору дарування квартира була продана 4 січня 2003 року (а.с. 30), тобто після того як за спірну квартиру у повному обсязі гроші були передані продавцю спірної' квартири. Таким чином, відсутні докази того, що спірна квартира придбана за гроші, отримані віл продажу належної відповідачці на підставі договору дарування квартири. Не підтверджує доводів відповідачки і договір обміну квартир з доплатою, укладений 9 грудня 1998 року (а.с.60).

Згідно ст.. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідачка не надала належних доказів у підтвердження своїх заперечень проти позову, а сукупність наданих сторонами і досліджених судом доказів підтверджують право власності позивача на 1/2 частину спірної квартири.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 21 квітня 2006 року    залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .