Справа № 22-8272/06 Головуючий у 1 інстанції Гавриленко О.М.
Категорія 23 Доповідач Соломаха Л.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Мартіросовій А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу „Мир-65" про відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_2 до житлово-будівельного кооперативу „Мир-65" про відшкодування матеріальної шкоди з апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 21 червня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Калінінського районного суду м.Донецька від 21 червня 2006р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до житлово-будівельного кооперативу „Мир-65" про стягнення 5569грн. 22коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 1699грн. на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з затопленням квартири АДРЕСА_1 в ніч на 26 червня 2004р.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючи як представник позивача ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача Ротар І.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, який діяв від свого імені та як представник відповідача ОСОБА_2, представника відповідача Ротар І.Ю., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга піддягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_1 розташована у будинку ЖБК „Мир-65" і належить члену ЖБК ОСОБА_2, яка мешкає в Росії. В квартирі постійно проживає сім'я її сина ОСОБА_1 у складі трьох осіб. У ніч на 26 червня 2004р., коли сім'я ОСОБА_1 була тимчасово відсутня, в будинку виникла тимчасова закупорка каналізаційного стояку. Внаслідок цього через унітаз у квартирі позивача сталося затоплення каналізаційними стоками. Зокрема, був ушкоджений паркет у коридорі та двох жилих кімнатах, що призвело до заблокування міжкімнатних дверей, що підтверджується актом від 28 червня 2004р., складеним за участю представників відповідача та ОСОБА_1 За договором між ОСОБА_1 та ТОВ „ВІГІ - Будівництво" від 11 квітня 2005р. у квартирі проведені ремонтні роботи по заміні підлоги. Вартість ремонтних робіт складає 2182грн. 02коп. та вартість придбаного позивачем для ремонту ламінату складає 3387грн. 20коп. Загальна вартість ремонту підлоги склала 5569грн. 22коп., які були сплачені ОСОБА_1.
Суд встановив, що закупорка каналізаційного стоку сталася внаслідок неналежного користування каналізаційною системою невідомим мешканцем, однієї з 18 квартир, підключених до під'їздного стояку, а саме, невідомий кинув в унітаз низку рибин, що підтверджується актом від 26 червня 2004р. та поясненнями свідка ОСОБА_3 (сантехника ЖБК).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що закупорка каналізаційного стоку сталася з вини невстановленої особи, вина відповідача в закупорці каналізаційного стоку та у заподіянні позивачам шкоди відсутня, тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 вартості ремонтних робіт та на користь позивача ОСОБА_1 компенсації на відшкодування моральної шкоди не має.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду про відмову позивачам в задоволенні позову відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1166, ст. 1167 ЦК України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Доводи ОСОБА_1 про те, що закупорка каналізаційного стоку сталася внаслідок не проведення відповідачем профілактичних робіт, не заслуговують на увагу. Той факт, що закупорка каналізаційного стоку сталося з вини мешканців будинку, в якому розташована квартира позивача, підтверджується матеріалами справи, а саме, актом від 26 червня 2004р. (а.с.96), який був складений в день аварії в зв'язку із викликом мешканців квартири №76, яка також розташована в цьому ж будинку на першому поверсі. В цьому акті зазначено, що під час ліквідації аварії сантехник ЖБК „Мир-65" ОСОБА_3 витягнув з каналізаційного стоку низку рибин, що перешкоджало стоку каналізаційних вод. Цей факт у судовому засіданні підтвердив і свідок ОСОБА_3.
Крім того, представником відповідача у суд першої інстанції був наданий журнал проведення профілактичних прочищень каналізаційних стоків будинків №53 та №55 ЖБК „Мир-65", згідно якого перед закупоркою каналізаційного стоку в ніч на 26 червня 2004р. відповідачем профілактичне прочищення каналізаційних стоків проводилося 14 травня 2004р. (а.с.98).
Відповідно до „Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах та селищах України", затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 31 грудня 1991р. №135, яке діяло на час затоплення квартири позивача, профілактичне обслуговування системи каналізації повинно здійснюватися 1 раз в 3-6 місяців, тобто відповідачем вказані норми не порушені.
Посилання ОСОБА_1 на фіктивність цього журналу є безпідставним, оскільки доказів, що спростовують відомості, викладені в журналі, він суду не надав.
Доводи ОСОБА_1 про те, що акт від 26 червня 2004р. не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки на його вимогу був складений акт про затоплення його квартири від 28 червня 2004р., не заслуговують на увагу. Суперечностей між цими актами не має. В акті від 28 червня 2004р., який складав ОСОБА_1, зазначено, що залиття квартири позивача сталося внаслідок закупорки каналізаційного стоку між третім та четвертим під'їздом будинку АДРЕСА_1. З яких саме причин сталася закупорка каналізаційного стоку в цьому акті не зазначено. Як пояснив ОСОБА_1, на час складення цього акту причина закупорки каналізаційного стоку йому була невідома. Як пояснила представник відповідача Ротар І.Ю., вона підписала вказаний акт на прохання ОСОБА_1, неуважно його прочитавши. Ті ж самі причини затоплення в цей же день квартири №76 в цьому ж будинку вказані і в наданому відповідачем акті від 26 червня 2004р., але в ньому зазначені і причини закупорки каналізаційного стоку, а саме, наявність в ньому низки рибин (а.с.96). Доказів, які б спростовували, що причиною закупорки каналізаційного стоку в ніч на 26 червня 2004р. сталося неналежне користування каналізаційними системами мешканцями будинку, позивач суду не надав.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ЖБК повинен відшкодувати члену ЖБК ОСОБА_2 вартість ремонту підлоги на підставі частини 3 ст. 176 ЖК України, не ґрунтуються на законі. Правовідносини, що виникли між позивачами та відповідачем з приводу затоплення квартири каналізаційними стоками, не регулюються ст. 176 частиною З ЖК України.
Відповідно до п.35 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992р. №572, власники жилих приміщень зобов'язані проводити ремонт квартири за власні кошти.
Відповідно до ст. 176 ЖК України капітальний ремонт жилих будинків, технічне обслуговування їх інженерного обладнання, а також поточний ремонт жилих приміщень, що його зобов'язаний провадити наймодавець (житлово-будівельний кооператив), здійснюються відповідно до правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території, правил і норм технічної експлуатації житлового фонду.
Невиконання наймодавцем (житлово-будівельним кооперативом) обов'язків по ремонту жилого приміщення у випадках, викликаних невідкладною необхідністю, дає наймачеві жилого приміщення (члену житлово-будівельного кооперативу) право провести ремонт і стягнути з наймодавця (житлово-будівельного кооперативу) вартість ремонту або зарахувати її в рахунок квартирної плати (внесків на експлуатацію і ремонт будинку кооперативу).
Відповідно до частини 3 ст.177 ЖК України якщо необхідність у проведенні внутріквартирного поточного ремонту викликана пошкодженням частин будинку, інженерного обладнання або зв'язана з капітальним ремонтом будинку чи його конструктивних частин, цей ремонт провадиться наймодавцем (житлово-будівельним кооперативом) або за його рахунок.
Ремонт, який проведено ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1, не відноситься до ремонтів жилих приміщень, який зобов'язаний проводити житлово-будівельний кооператив, а тому посилання ОСОБА_1 на невиконання ЖБК обов'язків по ремонту жилого приміщення не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, суперечності між мотивувальною частиною, в якій зазначено, що суд знаходить позов частково обґрунтованим та підлягаючим частковому задоволенню, та резолютивною частиною, в якій зазначено про відмову позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в задоволенні позову, не заслуговують на увагу.
Згідно мотивувальної частини рішення після встановлення обставин справи та аналізу вимог закону суд дійшов висновку про відмову обом позивачам у задоволенні їх позовних вимог у повному обсязі. Помилкове посилання суду в мотивувальній частині рішення до встановлення обставин справи на, те, що позов підлягає частковому задоволенню, не спростовує висновків суду і не призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.308 частини 2 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 21 червня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.