Справа №8025 Головуючий у 1 інстанції Шипович В.В.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА Іменем України
5 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Мартіросовій А.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціальною страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки на рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 30 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Калінінського районного суду міста Горлівки від 30 червня 2006 року і ухвалення новою рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки це рішення суперечить, законодавству. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Винним у нещасному випадку, який стався з позивачем, є підприємство, оскільки у відповідності до вимог Закону України „Про охорону праці" не забезпечило безпечні умови праці. У даному випадку необхідно застосовувати вказаний Закон і ст .237-1 КЗкП України. Позивачу нарахована і виплачена одноразова допомога, яка компенсує позивачу моральні страждання, оскільки витрати на лікування і втрачений заробіток Фонд відшкодовує без обмежень. Не встановлено факт спричинення позивачу моральної шкоди, оскільки на МСЕК покладено обов'язок встановлення наявності моральної шкоди. Суд не врахував цю обставину. Суд не дав належної оцінки доказам, неправильно оцінив глибину фізичних і душевних страждань позивача. Позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст.. 257 ЦК України (а.с.31).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач і його представник не визнали апеляційну скаргу і просили залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки від 30 червня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 17500 грн. Цим рішенням встановлено, що позивач з 1980 року працював на шахті ім. Гайового на підземних роботах; остання посада - підземний гірничий робітник. 5 квітня 2004 року позивач звільнився за власним бажанням. Праця у шкідливих умовах призвела до виникнення професійного захворювання: хронічний бронхіт, у зв'язку з яким МСЕК 14 квітня 2004 року вперше і безстроково встановила 25% втрати професійної працездатності. Ушкодження здоров"я призвело до фізичних і моральних страждань; втрата працездатності призвела до обмеження його можливостей вести активний спосіб життя, спілкування з оточуючими, необхідності залишити роботу; позивач вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Визначаючи суму у відшкодування моральної шкоди, суд виходив із характеру та тривалості порушення права, погіршення здібностей позивача і глибини його душевних страждань; врахував вимоги розумності та справедливості (а.с.30).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивачу шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої позивачу вперше МСЕК була встановлена 14 квітня 2004 року у розмірі 25% у зв'язку із професійним захворюванням хронічний бронхіт (а.с. 15), факт якого також підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 12 грудня 2003 року (а.с. 13-14). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004. З моменту набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тобто з 1 квітня 2001 року, відповідач по справі є належним відповідачем у справі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної застрахованому працівнику професійним захворюванням або виробничою травмою. Тому довід відповідача про те, що у даному випадку необхідно було застосовувати Закон України „Про охорону праці" і ст.237-1 КЗпП України, не заслуговує на увагу .
Апеляційний суд не приймає довід представника відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 25%, що 14 квітня 2004 року встановлено МСЕК вперше у зв'язку з професійним захворюванням хронічний бронхіт. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.4-7), акт про розслідування професійного захворювання від 12 грудня 2003 року (а.с.13-14), виписки із історії хвороби позивача (а.с.8-12), довідка МСЕК від 14 квітня 2004 року (а.с. 15), пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 14 квітня 2004 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 25% професійної працездатності безстроково. Довід апеляційної скарги і пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду про те, що позивач не надав доказів заподіяння позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, спростовується сукупністю вказаних вище доказів. Сукупністю наданих позивачем і досліджених судом доказів спростовується і висновок обласної травматологічної МСЕК від 19 травня 2006 року (а.с.22-23). Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 14 квітня 2004 року.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, відшкодування витрат на лікування, втраченого заробітку не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата і одноразової допомоги, і щомісячних страхових виплат, і витрат на лікування, і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 233 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває > трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року регулюються спеціальним Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і згідно діючому законодавству позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров"я, (ст.268 ч 1 п.З ЦК 'України в редакції 2003 року).
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер і тривалість моральних страждань позивача, глибину його душевних страждань, стан здоров'я позивача, вимоги розумності і справедливості. Крім того, апеляційним судом встановлено, що позивач втратив професійну працездатності безстроково, стан його здоров"я не поліпшується; ця обставина підтверджується медичними документами. Сукупність цих обставин, а також вимоги принципів розумності, виваженості і справедливості дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 17500 гривень. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни цієї суми.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки відхилити.
Рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 30 червня 2006 року залишити без зміни.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 26001014180002 Відкритого акціонерного товариства „Банк Універсальний" міста Львів; МФО банку 325707; код ЄДРПОУ 30045370; отримувач Державне підприємство „Судовий інформаційний центр".
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.