Справа №8052 Головуючий у 1 інстанції Бабаков В.П.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА Іменем України
5 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Мартіросовій А.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 27 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Петровського районного суду міста Донецька від 27 червня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Відповідач відшкодовує спричинення моральної шкоди, якщо факт спричинення такої шкоди підтверджений висновком МСЕК. Але надані позивачем медичні документи не підтверджують факту спричинення йому моральної шкоди. Відділення Фонду призначило і виплатило позивачу одноразову допомогу і щомісячні платежі;виплачує пенсію; оплачує медикаментозне і санаторно-курортне лікування позивача. Суд не обґрунтував розмір суми, яку стягнув на користь позивача у відшкодування моральної шкоди і не навів розрахунку цієї суми. Суд не взяв до уваги, що позивач втратив професійну працездатність, але не втратив здатність вести звичний спосіб життя. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"" (далі Закон) про відшкодування моральної шкоди, але суд не врахував це при ухваленні рішення. Позивач не надав, передбачених ст..57 ЦПК України, належних доказів (а.с.35-37).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 27 червня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 15 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач працював на підприємстві вугільної промисловості і при виконанні трудових обов'язків отримав виробничу травму, про що 23 жовтня 2001 року складено акт розслідування нещасного випадку НОМЕР_1. Висновком МСЕК від 3 квітня 2002 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 50% і визнано інвалідом 3 групи строком на один рік; 2 квітня 2003 року МСЕК встановила позивачу втрату професійної працездатності у такому ж розмірі строком на два роки.; 25 травня 2005 року МСЕК встановила позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 40% і 3 групу інвалідності строком на два роки. Внаслідок вказаного пошкодження здоров'"я позивачу спричинено моральну шкоду, яка обумовлена моральними і фізичними стражданнями з цього приводу, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував вимоги Закону щодо розміру цієї суми, ступінь втрати професійної працездатності, глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу ушкодження здоров"я (а.с.34).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивачу шкідливими і небезпечними умовами праці внаслідок отриманої 20 жовтня 2001 року виробничої травми спричинено шкоду, наявність якої позивачу вперше МСЕК була встановлена З квітня 2002 року у розмірі 50% (а.с.7-8), факт якої також підтверджується актом про нещасний випадок від 23 жовтня 2001 року НОМЕР_1 (а.с.5-6). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004. З моменту набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тобто з 1 квітня 2001 року, відповідач по справі є належним відповідачем у справі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної застрахованому працівнику професійним захворюванням або виробничою травмою.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 50%, яка 3 квітня 2003 року встановлена МСЕК вперше у зв'язку з виробничою травмою, отриманою позивачем 20 жовтня 2001 року під час виконання трудових обов'язків. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є
будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.9-10), акт про нещасний випадок від 23 жовтня 2001 року НОМЕР_1 (а.с.5-6), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 11-22, 28-29), довідки МСЕК (а.с.7), довідка відповідача (а.с.8), пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди, спричиненої виробничою травмою, отриманою позивачем 20 жовтня 2001 року, у зв'язку з якою 3 квітня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 50% професійної працездатності та третю групу інвалідності. Довід апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди вказаною виробничою травмою, спростовується сукупністю вказаних вище доказів.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача; що п.27 ч.1
ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 20 жовтня 2001 року.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, відшкодування витрат на медикаментозне і санаторно-курортне лікування, втраченого заробітку, пенсії не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата всіх вказаних виплат, а також відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступень втрати позивачем працездатності, глибину його моральних та фізичних страждань, глибину змушених змін у способі його життя, необхідність додавати додаткові зусилля для організації свого життя. Крім того, апеляційний суд враховує, що позивач у віці сорока двох років втратив професійну працездатності у розмірі 50% і став інвалідом 3 групи, звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України. Апеляційний суд вважає, що сукупність вказаних обставин, а також вимоги принципів розумності, виваженості і справедливості дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 15 тисяч гривень.
Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни цієї суми.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Державного підприємства „Судовий інформаційний центр" підлягає тягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛ ИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька відхилити.
Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 27 червня 2006 року залишити без зміни.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 26001014180002 Відкритого акціонерного товариства „Банк Універсальний" міста Львів; МФО банку 325707; код ЄДРПОУ 30045370; отримувач Державне підприємство „Судовий інформаційний центр".
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.