КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2007 № 21/442
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача – Бєгунова К. В., Коваль В. Б.,
від відповідача – Мартиненко О. О.,
від третьої особи-1 – не з’явились,
від третьої особи-2 – не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна акціонерна компанія "Хліб України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2006
у справі № 21/442 (Шевченко Е.О.)
за позовом Державне підприємство "Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу"
до Державна акціонерна компанія "Хліб України"
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю АФ "Дружба"
Дніпропетровське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України"
третя особа позивача
про стягнення 32439,89 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2006р. у справі № 21/442 позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права; в жодному з платіжних доручень, наданих як доказ перерахування коштів на рахунок відповідача, код ЄДРПОУ на співпадає з кодом відповідача; в графі “Призначення платежу” у вказаних платіжних доручення міститься лише посилання на заборгованість за матеріальними засобами згідно з актом звірки від 30.11.2001р.; акт звірки, який би підтверджував, що проводилися розрахунки на погашення заборгованості за Постановами КМУ № 977, № 77 суду надано не було; таким чином неможливо дійти висновку, що кошти, перераховані на підставі зазначених доручень, перераховувались відповідачеві а рахунок погашення дебіторської заборгованості третьої особи-1.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта, зазначивши при цьому, що постановою КМУ № 690 відповідача було зобов’язано передати позивачу кредиторську заборгованість перед державним бюджетом, як пасив розподільчого балансу, та дебіторську заборгованість, як актив цього балансу; активом балансу може бути лише дійсна, фактично існуюча заборгованість, від погашення якої очікується економічна вигода, дохід; натомість відповідачем було передано позивачу дебітора – ТзОВ АФ “Дружба”, який провів розрахунок з ДАК “Хліб України” за поставлені мінеральні добрива відповідно до постанови КМУ № 977 від 03.09.1997р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень; відповідно до акту звірки розрахунків ТзОВ АФ “Дружба” отримало мінеральні добрива на загальну суму 116 927 грн. 21 коп.; третя особа-1 провела частковий розрахунок з відповідачем, і станом на 21.12.1999р. заборгованість третьої особи-1 склала 32 439 грн. 89 коп.; на підставі акту приймання-передачі від 31.07.2003р. право вимоги до третьої особи-1 було передано позивачу.
Треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 15.05.2003р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу””, відповідно до п. 1., 3. якої постановлено утворити державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (далі - Агентство) шляхом виділення із складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” (далі - Компанія) філії “Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу” та віднести його до сфери управління Міністерства аграрної політики; доручено Державному казначейству, Державному комітетові з державного матеріального резерву, Укрексімбанку та Компанії забезпечити передачу Агентству не погашених за бюджетними позичками зобов'язань, що виникли внаслідок проведення розрахунків з оптовими постачальниками сільськогосподарським товаровиробникам через Компанію матеріально-технічних ресурсів відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997р. № 977, від 29.12.1997р. № 1476, від 24.01.1998р. № 77, від 08.09.1998р. № 1395, від 09.03.1999р. № 330 і від 25.10. 1999р. № 1960.
05.07.2006р. Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” звернулось з позовом до Державної акціонерної компанії “Хліб України”, третя особа: ТзОА АФ “Дружба”, про стягнення 32 439 грн. 89 коп. основного боргу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до акту приймання-передачі дебіторської заборгованості від 31.07.2003р. відповідач передав, а позивач прийняв дебіторську заборгованість ТзОВ АФ “Дружба” на загальну суму 32 439 грн. 89 коп.; в процесі роботи по стягненню заборгованості позивачем встановлено, що до підписання розподільчого балансу ТзОВ АФ “Дружба” провело розрахунок з Дніпропетровським обласним дочірнім підприємством ДАК “Хліб України”, яке діяло за договором доручення від імені та за рахунок відповідача; всього ТзОВ АФ “Дружба” було перераховано 34 440 грн. 12 коп.; в порушення п. п. 2.1., 2.2. акту приймання-передачі дебіторської заборгованості від 31.07.2003р. кошти в сумі, еквівалентній зменшенню дебіторської заборгованості, відповідач на рахунок позивача не перерахував; на підставі ст. ст. 107, 109, 512, 519, 526, 530 ЦК України вказані кошти підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.
В письмових поясненнях по справі відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на те, що метою створення позивача відповідно до статуту останнього була організація ним роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації; постановою КМУ № 690 від 15.05.2003р. передбачалась передача позивачеві права вимоги всієї дебіторської заборгованості без виключень; передача заборгованості позивачеві виникла в рамках адміністративних відносин, а не в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, а отже позивач отримав і всі ризики щодо стягнення заборгованості; за розподільчим балансом позивачу передавалось право вимоги до СВК “Дружба”, а не ТзОВ АФ “Дружба”; як вбачається з позовної заяви ТзОВ АФ “Дружба” проводило розрахунок в 2001-2002 роках, тоді як розподільчий баланс підписувався лише 31.07.2003р.; код ЄДРПОУ одержувача коштів, вказаний в платіжних дорученнях, не співпадає з кодом відповідача; позивач не надав жодних доказів того, що ТзОВ АФ “Дружба” провело розрахунки з відповідачем саме відповідно до постанови КМУ № 977 від 30.09.1997р.
В письмових поясненнях по справі третя особа-1 зазначила, що станом на 01.12.2001р. її заборгованість перед відповідачем становила 34 440 грн. 12 коп.; протягом грудня 2001 року – серпня 2002 року вказана заборгованість була погашена, що підтверджується платіжними дорученнями № 458 від 03.12.2001р., № 261 від 12.06.2002р., № 326 від 10.07.2002р., № 372 від 07.08.2002р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2006р. у справі № 21/442 позов задоволено.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Так з матеріалів справи вбачається, що 31.07.2003р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між ДАК “Хліб України” та Державним підприємством “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003р. № 690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”. На підставі вказаного акту ДАК “Хліб України” передало, а ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” прийняло відповідно до розподільчого балансу станом на 01.08.2003р. дебіторську заборгованість на суму 305 732 грн. 60 коп., в тому числі і дебіторську заборгованість, що виникла у зв’язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997р. № 977, на суму 90 325 грн. 00 коп. згідно із реєстрами (додаток № 1, № 2); вказана заборгованість необхідною первинною документацією в повному обсязі не підтверджена.
Згідно із додатком № 1 до акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003р. дебіторська заборгованість СВК “Дружба”, правонаступником якого є третя особа-1, становить 32 439 грн. 89 коп.
Пунктом 2 акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003р. встановлено, що в разі виявлення факту проведення повного або часткового розрахунку дебіторів з ДАК “Хліб України”, що зменшує суму дебіторської заборгованості, переданої ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” за розподільчим балансом, ДК “Хліб України” зобов’язана перерахувати протягом одного місяця отримані суми на рахунок ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”; в разі проведення розрахунку дебіторів з ДК “Хліб України” після підписання розподільчого балансу, що зменшує суму дебіторської заборгованості ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, ДК “Хліб України” зобов’язана протягом 3-х банківських днів перерахувати грошові кошти на рахунок підприємства в сумі, еквівалентній зменшенню дебіторської заборгованості.
Таким чином на підставі вказаного акту у відповідача виникло зобов’язання щодо перерахування грошових коштів на рахунок позивача в сумі, еквівалентній зменшенню дебіторської заборгованості, якщо таке зменшення мало місце.
Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що до підписання розподільчого балансу третя особа-1 провела розрахунок з третьої особою-2, що діяла за договором доручення від імені відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями № 261 від 12.06.2002р. на суму 12 000 грн. 00 коп., № 372 від 06.08.2002р. на суму 5 440 грн. 12 коп., № 458 від 02.12.2001р. на суму 12 000 грн. 00 коп., № 326 від 09.07.2002р. на суму 5 000 грн. 00 коп.
Разом з тим частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вказані платіжні доручення не можуть вважатися належними доказами позовних вимог в розумінні ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Так, відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 (надалі - Інструкція), встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Пунктом 3.8. Інструкції встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
В графі “Призначення платежу” платіжних доручень № 261 від 12.06.2002р., № 372 від 06.08.2002р., № 458 від 02.12.2001р., № 326 від 09.07.2002р. зазначено: “Заборгованість по матеріальним цінностям згідно із актом звірки від 30.11.2001р.”. Жодне посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 977 від 03.09.1997р. в “призначенні платежу” вказаних платіжних доручень відсутнє.
Не міститься в матеріалах справи і копії (оригіналу) зазначеного в спірних платіжних дорученнях акту звірки розрахунків від 30.11.2001р.
Наявна в матеріалах справи копія акту звірки проведення розрахунків за поставлені ДАК “Хліб України” матеріальні цінності (а. с. 43), на який посилається позивач, не містить дату укладання. Таким чином неможливо дійти висновку, що вказаний акт є саме тим актом від 30.11.2001р., про який йдеться в спірних платіжних дорученнях.
До того ж в акті звірки розрахунків за поставлені ДАК “Хліб України” матеріальні цінності (а. с. 43) зазначено, що станом на 31.12.1999р. заборгованість АПОФ “Дружба” становить 32 439 грн. 89 коп., тоді як загальна сума грошових коштів, сплачених третьою особою-1 на підставі спірних платіжних доручень, дорівнює 34 440 грн. 12 коп.
Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи кількість невідповідностей та суперечностей в наданих позивачем документах, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази позовних вимог.
Місцевий господарський суд, постановляючи оспорюване рішення, на вказані вище обставини справи уваги не звернув, належної юридичної оцінки матеріалам справи не дав, а тому дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2006р. у справі № 21/442 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Стягнути з Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (ідентифікаційний код – 32491316; 01033 м. Київ, вул. Саксаганського, 1) на користь Державної акціонерної компанії “Хліб України” (ідентифікаційний код – 20047943; 01033 м. Київ, вул. Саксаганського, 1) 162 грн. 20 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
02.03.07 (відправлено)