КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 № 24/711
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача - Єрмоленко О. О.,
від відповідача - Пилипчук Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.11.2006
у справі № 24/711 (Смілянець В.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна"
до Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт"
про стягнення 123487,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2006р. у справі № 24/711 в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права; дозвіл на проведення змін та поліпшень орендованого приміщення позивачем отримувався, що підтверджується планом, в якому зафіксовані всі зміни та поліпшення, що були проведенні в приміщенні; вказаний план узгоджений сторонами та скріплений печатками останніх; погоджуючи вказаний план, сторони дійшли згоди, що відповідач відшкодовує позивачеві всі витрати, пов’язані з переоснащенням спірного приміщення.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 06.08.2003р. між Дочірнім підприємством Державної компанії “Укрспецекспорт” - Державним госпрозрахунковим зовнішньоторговельним підприємством “Спецтехноекспорт” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” (орендар) укладено договір № 306-4/03 оренди нежилого приміщення, що належить до державної власності, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 3.1., 5.4., 5.7., 5.10., 5.15. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме нежиле приміщення згідно із планом (додаток № 1), що зареєстроване за орендодавцем на праві загальнодержавної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Буряк О. А. 22.03.2002р., реєстраційний номер 681; приміщення, площею 505,72 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, Московський проспект, 7, на 3 поверсі, що знаходиться в оперативному користування орендодавця, вартість якого визначена згідно з актом оцінки (додаток № 4); строк оренди – 1 рік з моменту прийняття приміщення за актом прийому-передачі; строк даного договору може бути пролонгований за домовленістю сторін; орендар зобов’язується здійснювати поточний ремонт приміщення без письмового узгодження з орендодавцем; орендар зобов’язується не здійснювати без письмового дозволу орендодавця перебудову та переоснащення приміщення; орендар зобов’язується своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованого приміщення; орендар має право з письмового дозволу орендодавця обладнати та провести поліпшення приміщення (реконструкцію, перепланування), що забезпечує збереження приміщення та його обладнання.
05.09.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” звернулось з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” – Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства “Спецтехноекспорт” про стягнення 123 487 грн. 92 коп. в рахунок відшкодування вартості проведених поліпшень приміщення. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди № 306-4/03 від 06.08.2003р. він орендував у відповідача приміщення, площею 505,72 кв. м, розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 7; керуючись п. 5.15. вказаного договору позивач провів поліпшення орендованого приміщення на загальну суму 123 487 грн. 92 коп.; відповідно до вимог ст. 778 ЦК України позивач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на те, що відповідачем не було надано дозвіл на проведення поліпшень орендованого приміщення; відповідно до ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без годи орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає; посилання позивача на п. 5.15. договору № 306-4/03 від 06.08.2003р. є недоцільним, оскільки названий пункт кореспондується із п. 4.7. договору, який покладає тягар оплати вартості поліпшень приміщення на позивача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2006р. у справі № 24/711 в позові відмовлено.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2003р. між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір № 306-4/03 оренди нежилого приміщення, що належить до державної власності, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме нежиле приміщення згідно із планом (додаток № 1), що зареєстроване за орендодавцем на праві загальнодержавної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Буряк О. А. 22.03.2002р., реєстраційний номер 681; приміщення, площею 505,72 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, Московський проспект, 7, на 3 поверсі, що знаходиться в оперативному користування орендодавця, вартість якого визначена згідно з актом оцінки (додаток № 4).
Згідно із п. 3.1. названого договору строк оренди становить 1 рік з моменту прийняття приміщення за актом прийому-передачі.
30.06.2004р. на підставі акту приймання-передачі нежитлового приміщення відповідач повернув позивачеві орендоване приміщення.
Звертаючись з позовом, позивач просить суд зобов’язати відповідача відшкодувати 123 487 грн. 92 коп. витрат на проведення поліпшення орендованого приміщення. При цьому позивач посилається на п. 5.15. договору № 306-4/03 від 06.08.2003р. та ст. 778 ЦК України.
Разом з тим вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Так п. 4.7. договору № 306-4/03 від 06.08.2003р. встановлено, що вартість всіх поліпшень та вдосконалень в приміщенні до перерахунку орендної плати не відносить та виконується виключно за рахунок орендаря.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що у позивача відсутні будь-які правові підстави вимагати відшкодування поліпшень, здійснених в орендованому приміщенні.
Не є обґрунтуванням для задоволення позову і приписи ч. 3 ст. 778 ЦК України, відповідно до якої якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Так згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення наведених норм в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази отримання дозволу відповідача на проведення поліпшень, вартість яких просить відшкодувати позивач, а саме: 63 136 грн. 80 коп. на ремонтно-будівельні роботи, 42 284 грн. 63 коп. на встановлення комп’ютерної сітки, 1 512 грн. 00 коп. на встановлення дверей, 1 529 грн. 10 коп. на встановлення пожежної сигналізації, 4 546 грн. 99 коп. на встановлення металопластикової конструкції.
Не приймається апеляційним господарським судом до уваги і посилання апелянта на п. 5.15. договору № 306-4/03 від 06.08.2003р., відповідно до якого орендар має право з письмового дозволу орендодавця обладнати та провести поліпшення приміщення (реконструкцію, перепланування), що забезпечує збереження приміщення та його обладнання.
Проаналізувавши зміст названого пункту договору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що він (пункт) лише давав право позивачеві на проведення поліпшення приміщення з письмової згоди відповідача, проте не встановлював обов’язок останнього відшкодовувати таке поліпшення.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та декларативності не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення, прийнятого місцевим господарським судом.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2006р. у справі № 24/711 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
13.02.07 (відправлено)