КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 № 30/145-42/243
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Новікова М.М.
Мартюк А.І.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача – Слюсар О. Т.,
від відповідача-1 – Іващук Л. А., Матвіїв О. О.,
від відповідача-2 – не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївське"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2006
у справі № 30/145-42/243 (Паламар П.І.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївське"
до Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Архітектор"
Колективне підприємство по обслуговуванню житла "Майстер-1"
про усунення перешкод у користуванні майном
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2006 року у справі№ 30/145-42/243 провадження у справі в частині вимог до Колективного підприємства по обслуговуванню житла “Майстер-1” припинено, в іншій частині позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог до відповідача-1. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, ст. 4 Закону України “Про власність”, зазначивши при цьому, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; ч. 2 ст. 48 Закону України “Про власність” передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків; позивач є власником спірного нежилого приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин; спірні відносини сторін склалися не з приводу права користування чужим майном, а з приводу того, що позивач не може реалізувати свої повноваження власника внаслідок перешкод у користуванні приміщенням, що чиняться з боку відповідача-1; доказами здійснення перешкод у користуванні спірним нежилим приміщенням є довідка Печерського РУВС м. Києва від 12.04.2005р. та акт від 27.07.2005р.; рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2003р. встановлено, що спірне нежиле приміщення ніколи не перебувало у власності мешканців будинку № 4 по вул. Городецького і не є допоміжним для обслуговування квартир будинку.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач-1 просив спірне рішення місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на те, що між позивачем та відповідачем-1 відсутні договірні відносини щодо порядку користування майном з метою забезпечення доступу до підвального приміщення, яке є власністю позивача, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача-1 будь-яких зобов’язань перед позивачем.
Відповідач-2 відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 31.10.2001р. між Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївське” (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу, відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує нежитлове приміщення загальною площею 231,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. київ, вул. Городецького Архітектора, 4 літ. “А”; нежитлове приміщення підвалу: приміщення 5 пл. – 12,4 кв.м., приміщення 6 пл. – 5,1 кв.м., приміщення 7 пл. – 10,3 кв.м., приміщення 8 пл. – 44, 2 кв.м., приміщення 11 пл. – 9,0 кв.м., приміщення 12 пл. – 5,2 кв.м., приміщення 13 пл. – 6,9 кв.м., приміщення 14 пл. – 2,9 кв.м., приміщення 15 пл. – 2,3 кв.м., приміщення 16 пл. – 3,6 кв.м., приміщення 17 пл. – 39,3 кв.м., приміщення 18 пл. – 6,9 кв.м., приміщення 19 пл. – 53,0 кв.м., приміщення 20 пл. –10,0 кв.м., приміщення 21 пл. – 4,2 кв.м., приміщення 22 пл. – 1,9 кв.м., приміщення 23 пл. – 2,0 кв.м., приміщення 24 кв.м. – 2,8 кв.м., приміщення 1 пл. – 9,7 кв.м.; загальна площа відчужуваних приміщень – 231,7 кв.м., що складає 23/100 частини (від нежилих приміщень в будинку площею 1025,1 кв.м.); покупець зобов’язується прийняти вказані приміщення і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію приміщення в бюро технічної інвентаризації; ТзОВ “Миколаївське” є власником об’єкта малої приватизації Державного комунального підприємства громадського харчування “Молочний бар” згідно із договором купівлі-продажу, посвідченого 27.09.1995р. Андрушко Н. П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстраційним номером № 4494, зареєстрованим у Представництві Фонду державного майна в Старокиївському районі м. Києва 27.09.1995р. за № 000107/12.
25.06.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївське” звернулось з позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Архітектор” про зобов’язання відповідача не чинити перешкод в користування нежилим приміщенням площею 231,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 4, зокрема, забезпечити доступ позивача на прибудинкову територію та в під’їзд № 2 будинку № 4 по вул. Городецького в м. Києві, де розташований вхід у вказане приміщення, та не перешкоджати здійсненню позивачем статутної діяльності. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 31.10.2001р. позивач є власником нежилого приміщення площею 231,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 4; вказане приміщення розташовано в підвалі будинку № 4 по вул. Городецького в м. Києві; прибудинкова територія та під’їзди будинку № 4 по вул. Городецького відносяться до неподільного та загального майна, управління, утримання та використання якого здійснюється відповідачем; в порушення вимог чинного законодавства відповідач чинить перешкоди у користуванні позивачем належним йому майном.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 заперечував проти позовних вимог та просив суд припинити провадження у справі з огляду на те, що аналогічні позовні вимоги розглядались в межах провадження у справі № 30/458; позивач не надав жодних доказів того факту, що відповідач-1 чинить будь-які перешкоди представникам позивача при вході останніх на прибудинкову територію будинку № 4 по вул. Городецького в м. Києві.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.09.2005р. у справі № 30/145 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївське” задоволено повністю.
21.10.2005р. відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2005р. до участі у справі в якості відповідача-2 було залучено Колективне підприємство по обслуговуванню житла “Майстер-1”.
25.12.2005р. Київський апеляційний господарський суд за результатами апеляційного перегляду прийняв постанову, якою рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2005р. у справі № 30/145 залишено без змін, апеляційна скарга Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Архітектор” – без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2006р. у справі № 30/145 постанову апеляційного господарського суду від 25.12.2005р. ті рішення місцевого господарського суду від 30.09.2005р. скасовано, справу № 30/145 передано на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи позивач надав господарському суду першої інстанції письмові пояснення, в яких зазначив, що доказами здійснення відповідачем перешкод у користуванні нежилими приміщеннями, що належать позивачеві, є довідка Печерського РУВС м. Києва від 12.04.2005р. та акт від 27.07.2005р.; відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України “Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
18.07.2006р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про відмову від позовних вимог до відповідача-2.
В запереченнях на позовну заяву відповідач-1 просив суд провадження у справі припинити в зв’язку з відсутністю предмету спору, зазначивши при цьому, що в матеріалах справи є ряд доказів, зокрема, акти від 30.06.2006р. та від 11.07.2006р., копія трудового договору № 13 від 12.07.2006р., фото 1, 2, 3, 4, які повністю спростовують позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2006 року у справі № 30/145-42/243 провадження у справі в частині вимог до Колективного підприємства по обслуговуванню житла “Майстер-1” припинено, в іншій частині позову відмовлено.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Абзацом 7 ст. 1 Закону України Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” встановлено, що нежиле приміщення – це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.
Як вбачається матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу від 31.10.2001р., реєстраційний № 000675/12, позивач набув права власності на нежитлове приміщення загальною площею 231,7 кв. м, що знаходиться по вул. Городецького, 4 в м. Києві.
24.12.2001р. між Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та ТзОВ “Миколаївське” було підписано акт № 431 прийому-передачі приміщення, відповідно до якого Фонд приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва передав, а позивач прийняв згідно із договором купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу від 31.10.2001р. нежитлове приміщення, загальною площею 231,7 кв. м, що знаходиться по вул. Городецького, 4 в м. Києві.
Як вбачається із поверхового плану будинку та пояснень представників сторін, доступ до вказаного нежитлового приміщення можливий через під’їзд № 2 житлового будинку (використовується мешканцями для входу до належних їм квартир) та через суміжне підвальне нежиле приміщення (належало позивачеві та було відчужене останнім).
Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Об’єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов’язків, належного утримання та використання неподільного та загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку”).
Згідно із абз. 8 ст. 1 вказаного Закону неподільне майно – це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
Таким чином управління та утримання будинку, в якому знаходиться належне позивачеві приміщення, згідно із вимогами Закону України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” здійснюється відповідачем-1.
Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування своїх вимог, зазначає, що відповідач-1 чинить перешкоди співробітникам позивача у користуванні спірним нежилим приміщенням, а саме: вони не мають доступу до спірного приміщення, оскільки прибудинкова територія та вхід в під’їзд № 2 будинку № 4 по вул. Городецького охороняється відповідачем-1.
Так ст. 391 ЦК України дійсно встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З наведеної нормою кореспондується також і ч. 2 ст. 48 Закону України “Про власність”, якою передбачено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Разом з тим відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З наведеного вбачається, що звертаючись з негаторним позовом до суду позивач повинен, по-перше, довести факт здійснення відповідачем перешкод у реалізації права користування та розпорядження своїм майном; по-друге, чітко визначити, в чому такі перешкоди полягають.
Проте позивач, звертаючись з позовом до суду і вимагаючи, зокрема, “зобов’язання відповідача-1 не перешкоджати здійсненню позивачем статутної діяльності”, не вказав, в чому ж конкретно полягає таке перешкоджання з боку відповідача-1. Не пояснив суть позовних вимог в цій частині представник позивача і в судовому засіданні.
Більш того, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2002р. у справі № 30/458 відмовлено в задоволенні позову ТзОВ “Миколаївське” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Архітектор” про усунення порушення прав власників. В ході провадження у даній справі місцевим господарським судом, зокрема, визначено, що огорожі та павільйон на прибудинковій території будинку № 4 по вул. Городецького були встановлені відповідачем на підставі ордеру Головного управління контролю за благоустроєм міста № 9301001 від 25.07.2002р. та іншої проектно-дозвільної документації.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів правомірність позовних вимог, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, згідно із ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на такі документи: довідку Печерського РУВС м. Києва від 12.04.2005р. та акт від 27.07.2005р., однак вони не можуть бути прийняті судом як належне підтвердження порушення прав власника, враховуючи наступне.
Позивач звернувся до суду 26.06.2005р.; акт, на який він посилається, датований 27.07.2005р., тобто на день звернення до суду факту порушення прав власника, встановленого даним актом, не існувало.
Що стосується довідки Печерського РУГУ від 12.04.2005р., то вона підтверджує факт конфліктної ситуації між позивачем та відповідачем-1, яка виникла лише одного дня: 04.04.2005р., - але не підтверджує системності порушень прав власника, як вказує про це позивач.
Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та декларативності також не можуть бути підставою для зміни або скасування спірного рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції.
Враховуючи заяву позивача про відмову від позовних вимог до відповідача-2, суд першої інстанції вірно припинив провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2006р. у справі № 30/145-42/243 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Новіков М.М.
Мартюк А.І.
09.02.07 (відправлено)