КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.02.2007                                                                                           № 13/377

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Мартюк А.І.

                                        Зубець Л.П.

 при секретарі:                              Даценко В.М.

 За участю представників:

 від позивача - Алексєєнко О. О.,

 від відповідача - не з’явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Київелектромонтаж"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 04.09.2006

 у справі № 13/377 (Євдокимов О.В.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Київелектромонтаж"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітінвест"

             

                       

 про                                                  стягнення 272969,09 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2006р. у справі № 13/377 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати з огляду на те, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; неправильно застосовано норми матеріального права; відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 ЦК України та п. 4.1. договору від 26.12.2003р. не повернув позивачеві авансовий платіж в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 250 000 грн. 00 коп.; позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією підписати акт звірки взаєморозрахунків  та повернути суму боргу, проте такі звернення позивача були проігноровані.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 26.12.2003р. між Відкритим акціонерним товариством “Київелектромонтаж” (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Елітінвест” (сторона-2) укладено договір, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 3.1., 3.4., 4.1., 4.4., 4.5. якого сторона-1 доручає, а сторона-2 здійснює від свого імені закупівлю будівельних матеріалів для наступного їх використання в ремонті об’єктів, що належать стороні-1; сторона-1 зобов’язується перерахувати стороні-2 грошові кошти для закупівлі будівельних матеріалів в розмірах і в строки, передбачені розділом 3 цього договору; ціна даного договору становить 2 100 000 грн. 00 коп.; розрахунки між сторонами здійснюються наступним чином: в строк, не пізніше 24.01.2004р. сторона-1 перераховує стороні-2 авансовий платіж в розмірі, не меншому ніж 50% ціни договору, за реквізитами, вказаними в п. 4.6. договору; у випадку невиконання зобов’язань по договору сторона-2 повертає стороні-1 в строк не пізніше 30.03.2004р. перераховані нею грошові кошти повністю чи пропорційно сумі, що не використана за призначенням, на поточний рахунок сторони-1 за наступними реквізитами: п/р № 26006016052 в АКБ “Аркада” МФО 322335, код 04012750; договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; даний договір діє до 31.12.2004р.

28.03.2006р. Відкрите акціонерне товариство “Електромонтаж” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест” про стягнення 250 000 грн. 00 коп. основного боргу, 16 719 грн. 09 коп. збитків від інфляції за період з 01.04.2005р. по 01.02.2006р., 6 250 грн. 00 коп. 3% річних за період з 01.04.2005р. по 01.02.2006р. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору від 26.12.2003р. він перерахував на рахунок відповідача 994 034 грн. 00 коп.; відповідач своїх зобов’язань за договором не виконав, сплачені позивачем кошти повернув останньому лише частково; таким чином сума основного боргу відповідача становить 250 000 грн. 00 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2006р. у справі № 13/377 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою повернути заборгованість; таким чином позивачем не дотримано вимог ч. 2 ст. 220 ГК України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв’язку з  неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 2 ст. 220 ГК України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище, 26.12.2003р. між сторонами було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався здійснити від свого імені закупівлю будівельних матеріалів для наступного їх використання в ремонті об’єктів, що належать позивачу.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору позивач зобов’язується перерахувати відповідачеві грошові кошти для закупівлі будівельних матеріалів в розмірах і в строки, передбачені розділом 3 цього договору.

Ціна даного договору становить 2 100 000 грн. 00 коп.; розрахунки між сторонами здійснюються наступним чином: в строк, не пізніше 24.01.2004р. сторона-1 перераховує стороні-2 авансовий платіж в розмірі, не меншому ніж 50% ціни договору, за реквізитами, вказаними в п. 4.6. договору (п. п. 3.1., 3.4. договору від 26.12.2003р.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання вказаних умов договору перерахував відповідачеві 994 034 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 9105 від 23.01.2004р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте докази виконання  відповідачем зобов’язань щодо закупівлі будівельних матеріалів в матеріалах справи не містяться і представниками відповідача не надавались.

Згідно із п. 4.1. спірного договору у випадку невиконання зобов’язань по договору відповідач повертає позивачеві в строк не пізніше 30.03.2004р. перераховані нею грошові кошти повністю чи пропорційно сумі, що не використана за призначенням на поточний рахунок сторони-1 за наступними реквізитами: п/р № 26006016052 в АКБ “Аркада” МФО 322335, код 04012750.

З наявної в матеріалах справи копії виписку з банку вбачається, що відповідач свої зобов’язання за договором щодо повернення невикористаних коштів виконав лише частково, перерахувавши позивачеві 744 034 грн. 00 коп., з яких: 100 000 грн. 00 коп. – 26.02.2004р., 394 034 грн. 00 коп. – 02.04.2004р., 250 000 грн. 00 коп. – 16.12.2004р.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов’язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 250 000 грн. 00 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

До того ж ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальним правилом грошовими зобов’язаннями є правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів.

Проаналізувавши зміст п. 4.1. договору від 26.12.2003р., колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в разі невиконання відповідачем зобов’язань щодо закупівля будівельних матеріалів, у нього (відповідача) виникають грошові зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми отриманого авансу.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає правомірним нарахування збитків від інфляції та 3% річних на суму основного боргу відповідача.

Як вбачається з наданого апелянтом уточненого розрахунку, розмір збитків від інфляції, що підлягають стягненню з відповідача, за період з 01.04.2005р. по 31.12.2005р. становить 14 250 грн. 00 коп., а розмір 3% річних за той самий період – 5 650 грн. 68 коп. Вказаний розрахунок проведений позивачем вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Місцевий господарський суд при вирішенні даного спору невірно визначив правову природу спірних відносин, не дав належної юридичної оцінки документам, що містяться в матеріалах справи, а тому дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2006р. у справі № 13/377 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест” (ідентифікаційний код – 30722183; 03134 м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 11) на користь Відкритого акціонерного товариства “Електромонтаж” (ідентифікаційний код 04012750; 01033 м. Київ, вул. Саксаганського, 67) 250 000 грн. 00 коп. основного боргу, 14 250 грн. 00 коп. збитків від інфляції, 5 650 грн. 68 коп. 3% річних, 2 699 грн. 68 коп. витрат по оплаті державного мита за подання позовної заяви, 116 грн. 67 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 2 469 грн. 09 коп. збитків від інфляції та 599 грн. 32 коп. 3% річних в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест” (ідентифікаційний код – 30722183; 03134 м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 11) на користь Відкритого акціонерного товариства “Електромонтаж” (ідентифікаційний код 04012750; 01033 м. Київ, вул. Саксаганського, 67) 1 349 грн. 84 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Накази на виконання даної постанови та поворотний наказ доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Мартюк А.І.

                                                                                          Зубець Л.П.

 01.03.07 (відправлено)