КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2007 № 21/515
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача – не з’явились,
від відповідача – не з’явились,
від третьої особи – Антощук О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний комерційний банк "Мрія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.12.2006
у справі № 21/515 (Шевченко Е.О.)
за позовом Акціонерний комерційний банк "Мрія"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Сігма"
третя особа відповідача Відкрите акціонерне товариство "Подільський цемент"
третя особа позивача
про визнання недійсною довіреності ЯДФ № 441131 від 26.09.02р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі № 21/515 в позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права; на підставі ст. 62 ЦК УРСР спірна довіреність є односторонньою цивільно-правовою угодою, оскільки надає представнику право на одержання цінностей; всупереч положенням ч. 3 ст. 62 ЦК УРСР директор ТзОВ “Корпорація “Сігма” видав довіреність самому собі.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа заперечувала проти доводів апелянта з огляду на те, що довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей; довіреність на отримання матеріальних цінностей ЯДФ № 441131 має всі необхідні реквізити, а саме: місце і дату складення, строк дії, прізвище, ім’я, по-батькові довіреної особи та довірителя, перелік цінностей, які належить отримати; позивачем пропущено встановлений ст. 71 ЦК УРСР трирічний строк позовної давності.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 24.12.2002р. між АКБ “Мрія” (банк) та ТзОВ “Корпорація “Сігма” (позичальник) було укладено договір № 59, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2. якого банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію в національній валюті у розмірі 520 000 грн. 00 коп. на строк до 24.02.2003р. з розрахунку 30 відсотків річних; об’єкт кредитування – оплата за будівельні матеріали, інші поточні потреби по господарській діяльності згідно із договорами; кредит надається під заставу майна позичальника.
25.09.2002р. між ТзОВ “Корпорація “Сігма” та ВАТ “Подільський цемент” було укладено договір № 9104/23, згідно із умовами якого ТзОВ “Корпорація “Сігма” передало на зберігання ВАТ “Подільський цемент” цемент марки ПЦ 1-500 в тарі по 50 кг у кількості 825 тон і цемент марки ПЦ ІІ АШ-400 насипом у кількості 5 100 тон.
04.10.2002р. ТзОВ “Корпорація “Сігма” на підставі довіреності серії ЯДФ № 441131, виданої на ім’я Коваленка Б. В., отримало у ВАТ “Подільський цемент” цемент ПЦ 1-500 в кількості 825 тон.
24.12.2002р. між АКБ “Мрія” (банк) та ТзОВ “Корпорація “Сігма” (заставодавець) укладено договір застави, відповідно до п. 1. якого заставодавець передає в заставу заставодержателю належне йому на праві власності майно, а саме: портландцемент / ПЦ 1-500 в кількості 825 тон по ціні 213 грн. 00 коп. за тону, портландцемент / ПЦ АШ-400 в кількості 5 100 тон по ціні 170 грн. 00 коп. за тону в забезпечення повернення заборгованості згідно із кредитним договором № 59 від 24.12.2002р., а також відшкодування затрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на час фактичного задоволення вимог; заставлене майно зберігається за адресою: Хмельницька обл., Камінець-Подільський р-н, с. Гуменці, АТ “Подільський цемент”.
18.09.2006р. Акціонерний комерційний банк “Мрія” звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Сігма”, третя особа: Відкрите акціонерне товариство “Подільський цемент” про визнання недійсною довіреності ЯДФ № 441131 від 26.09.2002р. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст. ст. 203, 215 ЦК України, зазначивши при цьому, що відповідно до ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” видача довіреності керівнику підприємства не передбачена; підпис особи, уповноваженої одержати по цій довіреності цінності, не відповідає підпису особи, якій видана довіреність.
У відзиві на позовну заяву третя особа заперечувала проти позовних вимог та просила припинити провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України з огляду на те, що директор відповідача Коваленко Б. В. помер 19.03.2003р.; з того часу ТзОВ “Корпорація “Сігма” припинило свою діяльність; рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2005р. у справі № 43/657 державну реєстрацію ТзОВ “Корпорація “Сігма” припинено.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі № 21/515 в позові відмовлено.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.).
Таким чином довіреність на отримання матеріальних цінностей є первинним документом.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Міністерство фінансів України уповноважено здійснювати регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності шляхом затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (надалі - Інструкція), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності та визначає порядок оформлення довіреностей на одержання матеріальних цінностей.
Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів (п. 2. Інструкції).
Згідно із п. 4., абз. 1 п. 5. Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.
Додатком № 1 до Інструкції затверджено типову форму довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей № М-2.
З наведеного вбачається, що відпуск цінностей покупцям або безоплатна передача провадиться тільки за довіреністю покупців. Довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ – накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.
26.09.2002р. на виконання наведених правових норм директором ТзОВ “Корпорація “Сігма” Коваленком Б. В. було видано довіреність серії ЯДФ № 441131 на одержання товарно-матеріальних цінностей від ВАТ “Подільський цемент”.
Вказана довіреність (а. с. 12) повністю відповідає затвердженій типовій формі № М-2, заповнена у відповідності з вимогами Інструкції і видана уповноваженою особою, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Більш того, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Такого способу захисту права, як визнання недійсним первинного документу, не передбачено ані ст. 16 ЦК України, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд при вирішення даного спору вірно визначив правову природу спірних відносин, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню в даному випадку.
Твердження апелянта про те, що спірна довіреність є цивільно-правовою угодою, не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 ЦК УРСР, що був чинним на момент видачі оспорюваної довіреності, угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню по організації даного виду (ст. 64 ЦК УРСР).
Разом з тим ст. 41 ЦК УРСР встановлено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).
Із змісту наведених норм вбачається, що односторонньою угодою (правочином) є видача довіреності (або отримання матеріальних цінностей на підставі виданої довіреності), тоді як сама довіреність – це лише письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами.
На заслуговує на увагу і посилання апелянта на видачу довіреності директором відповідача самому собі як на підставу недійсності вказаної довіреності.
Як зазначалось вище, п. 2. Інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачі.
Вказана правова норма є імперативною, а отже отримання матеріальних цінностей від третьої особи навіть і керівником відповідача було неможливим без належним чином оформленої довіреності.
До того ж довіреність серії ЯДФ № 441131 на одержання товарно-матеріальних цінностей була видана Коваленку Б. В. як конкретній фізичній особі, а не як директору ТзОВ “Корпорація “Сігма”.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.
Із змісту наведеної норми вбачається, що юридично значимі дії, як то видача довіреності на отримання матеріальних цінностей, дійсно вчиняються директором товариства без оформлення відповідної довіреності. Проте відпуск товарно-матеріальних цінностей юридичній особі здійснюється тільки на підставі довіреності, виданої конкретній фізичній особі, незалежно від її посади.
Таким чином доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та декларативності не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2006р. у справі № 21/515 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
12.03.07 (відправлено)