КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.03.2007                                                                                           № 6/78

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Мартюк А.І.

 при секретарі:                              Даценко В.М.

 За участю представників:

 від позивача - Сенчило В. В.,

 від відповідача - Ларіонов Є. Л.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" вособі Розрахункового департаменту

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.08.2006

 у справі № 6/78 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   Житлово-будівельний кооператив "Проектувальник-3"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 11190,36 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2006р. у справі № 6/78 в  позові відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права; відповідно до ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” централізоване постачання холодної та гарячої води визначено як один вид житлово-комунальних послуг, який не можна розділити на постачання холодної та постачання гарячої води;  на виконання вимог ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України позивачем було надано реєстри платіжних документів, надісланих банком позивача банку відповідача, розшифровки рахунків абонента, маршрутні листи, в яких зафіксовано показання лічильників; місцевий господарський суд не дав належної оцінки наданим позивачем доказам, а тому дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 25.03.1998р. між Державним комунальним об’єднанням “Київводоканал” (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом “Проектувальник-3” (абонент) було укладено договір № 5205/4-05, відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 3.4., 3.6., 5.1., 5.2. якого постачальник зобов’язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65; кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником; зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента; кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильників, а при його відсутності – за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2. Правил; абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів; цей договір укладається строком на 1 рік з 25.03.1998р. по 25.03.1999р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін на заявить про закінчення строку його дії.

03.02.2006р. Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулось з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Проектувальник-3” про стягнення 9 994 грн. 32 коп. основного боргу та 1 196 грн. 04 коп. інфляційних витрат за період з грудня 2003 року по грудень 2005 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору № 5205/4-05 від 25.03.1998р. він надавав та продовжує надавати відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення;  за період з грудня 2003 року по грудень 2005 року відповідачу було надано послуги на загальну суму 32 892 грн. 47 коп.; відповідач за надані послуги розрахувався лише частково, сплативши позивачу 22 898 грн. 15 коп.; таким чином сума основного боргу відповідача становить 9 994 грн. 32 коп.; на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив в задоволенні позову відмовити з огляду на те, що в порушення вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги” позивач протягом січня 2003 року – березня 2006 року жодного разу не повідомляв відповідача про зміну тарифів за надані послуги; в порушення п. 3.6. договору № 5205/4-05 від 25.03.1998р. позивач потягом грудня 2003 року – грудня 2005 року не представляв відповідачу належні до оплати платіжні документи; оскільки платіжні документи позивачем не виставлялись, відповідач  за надані послуги розраховувався за показниками лічильника по тарифам, встановленим розпорядженням КМДА № 1907 від 14.10.2003р.; станом на 01.04.2006р. відповідач не має заборгованості за надані позивачем послуги, а, навпаки, має переплату в розмірі 7 846 грн. 96 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2006р. у справі № 6/78 в  позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

25.03.1998р. між Державним комунальним об’єднанням “Київводоканал” (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом “Проектувальник-3” (абонент) було укладено договір № 5205/4-05.

На виконання умов вказаного договору позивач надавав відповідачеві послуги з питного водопостачання та водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладені вказаного договору відповідачем позивачу було присвоєно абонентський номер 215-24, який в подальшому було перейменовано у номер 812-24. За вказаним абонентським номером зареєстрований прилад обліку води, що знаходиться в будинку № 10 по вул. Ніщинський в м. Києві.

Звертаючись з позовом до суду, позивач, зокрема, вимагає стягнення з відповідача заборгованості за постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, облік якої здійснювався за приладом обліку номер 812-9, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру.

Проте  вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” питне водопостачання – це діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Пунктом 1.1. договору № 5205/4-05 від 25.03.1998р передбачено, що постачальник зобов’язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65.

Таким чином ані п. 1.1., ані будь-якими іншими положеннями  спірного договору, не передбачено обов’язку відповідача оплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що у відповідача відсутній обов’язок сплачувати вартість послуг з постачання холодної води, яка використовувалася для виготовлення гарячої, що, в свою чергу,  свідчить про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за особовим рахунком 812-9.

Більш того, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, правовідносини по оплаті постачання холодної води для виготовлення гарячої до жовтня 2005 року базувались на підставі договору з ВАТ “Київенерго”, а з жовтня 2005 року вказані правовідносини припинились.

З матеріалів справи вбачається, що за період з грудня 2003 року по грудень 2005 року  позивачем було надано відповідачеві  послуги з постачання питної води за особовим рахунком 812-24  на загальну суму 18 595 грн. 69 коп.; відповідачем на рахунок позивача було сплачено 22 898 грн. 15 коп.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за особовим рахунком 812-24 є також безпідставними, оскільки заборгованість відповідача за вказаним рахунком відсутня.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, внаслідок їх безпідставності та декларативності, не спростовують висновків, викладених у рішенні господарського суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2006р. у справі № 6/78 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Мартюк А.І.

 13.03.07 (відправлено)