КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2006 № 05-5-22/11911
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Григоровича О.М.
Капацин Н.В.
при секретарі: Омельчук Н.І.
За участю представників:
від позивача - Шевчук Н. Л.,
від відповідача - не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.10.2006
у справі № 05-5-22/11911 (Шкурат А.М.)
за позовом Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія"
до Відкрите акціонерне товариство "Мостобуд"
про стягнення 84050,56 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2006р. у справі № 05-5-22/11911 позовні матеріали повернуті позивачеві без розгляду.
Позивач, не погоджуючись з вказаною ухвалою, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що ухвалою місцевого господарського суду від 15.09.2006р. позовна заява була повернута заявнику в зв’язку із незазначенням ідентифікаційного коду відповідача; усунувши вказаний недолік, Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” повторно звернулось із позовом; ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2006р. позовна заява знову була повернута заявнику; підстави повернення позовної заяви є необґрунтованими, а отже спірна ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Мостобуд” про стягнення 84 050 грн. 56 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу.
Ухвалою місцевого господарського суду від 15.09.2006р. позовна заява Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” на підставі п. 2 ст. 63 ГПК України була повернута заявнику на дооформлення. При цьому судом зазначено, що позивач в порушення вимог ст. 54 ГПК України не зазначив в позовній заяві ідентифікаційний код відповідача.
25.09.2006р. Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” повторно звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Мостобуд” про стягнення 84 050 грн. 56 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2006р. № 05-5-22/11911 позовні матеріали повернуті позивачеві без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ухвала суду мотивована тим, що позивач недоплатив 01 коп. державного мита; в платіжному дорученні № 2779 від 04.09.2006р. не вказано за розгляд якої саме позовної заяви сплачено державне мито; позивачем не надано належних доказів надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню в зв’язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, враховуючи наступне.
Перелік підстав для повернення позовної заяви, передбачений статтею 63 ГПК України, є вичерпним.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч. 1 ст. 46 ГПК України).
Згідно із п. п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Мостобуд” про стягнення 84 050 грн. 56 коп. матеріальної шкоди в порядку регресу.
Отже розмір державного мита, яке позивач повинен був заплатити звертаючись з позовом до суду, становить 1% від суми 84 050 грн. 56 коп., тобто 84 050, 56 / 100 = 840, 506 грн.
Разом з тим з долученого до позовної заяви платіжного доручення № 2779 від 05.09.2006р. вбачається сплата позивачем державного мита в розмірі 840 грн. 50 коп. Таким чином недоплата позивачем державного мита при зверненні з позовом до суду фактично становить 0, 6 коп.
Враховуючи, по-перше, незначність вказаної суми, по-друге, той факт що недоплата позивачем державного мита в розмірі 0,6 коп. не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін по справі і не може призвести до неправильного вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд вважає, що повернення позовної заяви з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України в даному випадку є неможливим.
Декларативним є і твердження господарського суду першої інстанції щодо неналежного оформлення платіжного доручення про сплату державного мита, оскільки ні Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ні Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, не містить вимоги щодо ідентифікації позовної заяви в платіжному дорученні про сплату державного за певними чітко визначеними реквізитами.
Більш того, відповідно до абз. 3 п. 37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, до заяв, поданих повторно після усунення умов, що були підставою для повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду, з метою уникнення повторної сплати мита може бути доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня його зарахування до бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вже звертався з позовною заявою до місцевого господарського суду, яка 15.09.2006р. була повернута останнім на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ніяких посилань на неналежне виконання позивачем умов ст. 45 ГПК України ухвала суду від 15.09.2006р. не містила.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України фактично є порушенням конституційного права позивача на захист своїх інтересів в судовому порядку.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
На виконання наведеної норми позивач надіслав ВАТ “Мостобуд” копію позовної заяви, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку відділення поштового зв’язку від 04.09.2006р. № 1864.
Та обставина, що надсилання копії позовної заяви відповідачу мало місце 04.09.2006р., а повторне звернення з позовом було тільки 25.09.2006р., не є підставою для повернення позову без розгляду, оскільки чинне господарське процесуальне законодавство вимагає від позивача лише факту надсилання копії позовної заяви до звернення з нею до суду і не встановлює будь-яких часових обмежень до здійснення такого обов’язку.
Не можна погодитись також і з висновком господарського суду першої інстанції щодо ненадсилання відповідачеві копій документів, доданих до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що зверненню позивачем із позовом до суду передувало звернення останнього до відповідача з претензією, до якої долучались всі документи, що підтверджують позовні вимоги.
Факт отримання 01.06.2006р. відповідачем зазначеної претензії підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа, оригінал якого наявний в справі.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність повернення позивачеві позовних матеріалів без розгляду.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.10.2006р. № 05-5-22/11911 скасувати.
Справу № 05-5-22/11911 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Григорович О.М.
Капацин Н.В.
19.12.06 (відправлено)