КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.12.2006                                                                                           № 22/184

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Григоровича О.М.

                                        Рєпіної  Л.О.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Петренко О. В.,

 від відповідача - Алексєєнко С. І.,

від третьої особи - не з’явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Оболонь"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.10.2006

 у справі № 22/184 (Шкурат А.М.)

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Оболонь"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія"

 третя особа:           Закрите акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

                       

 про                                                  зобов"язання виконати умови договору фінансового лізингу та передати рівнозначний транспортний засіб

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2006р. у справі № 22/184 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права; відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець у передбачені договором строки зобов’язаний надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; переданий позивачу на підставі акту приймання-передачі від 24.03.2004р. автомобіль був втрачений шляхом викрадення, а отже позивач позбавлений права користування транспортним засобом, хоча продовжує виконувати свої обов’язки по сплаті лізингових платежів; судом не взято до уваги той факт, що відповідач не вживає належних заходів для отримання страхового відшкодування від ЗАТ “ІНГО Україна”.            

             Відповідач та третя особа відзивів на апеляційну скаргу не надали.

             Апеляційним господарським судом встановлено, що 20.02.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша Лізингова компанія” (лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством “Оболонь” (лізингоодержувач) укладено угоду № SR 33504/4 з фінансового лізингу, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.4., 8.7., 9.1. b), 11.1., 11.4. якої: лізингова угода регулює юридичні відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем з фінансового лізингу транспортних засобів Renault Kangoo 1.9 D - 40 од., Skoda Octavia Elegance 1.6 - 4 од., що набуті у власність лізингодавцем відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій; вибір постачальника предмету лізингу здійснено лізингоодержувачем; як тільки відбудеться підписання додатку 3 до цієї лізингової угоди лізингоодержувачем та лізингодавцем, транспортний засіб вважається взятим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах цієї лізингової угоди; лізингодавець зобов’язується мати готові до передачі транспортні засоби: Skoda Octavia Elegance 1.6 - 4 од. не пізніше 25 робочого дня з моменту отримання першого лізингового внеску; термін чинності цієї угоди розпочинається датою підписання даної угоди та закінчується датою викупу або повернення транспортного засобу лізингодавцеві згідно з розділом 12 цієї угоди за умови повного розрахунку по лізингових та інших платежах; лізингові або інші платежі згідно з цією лізинговою угодою не будуть зменшуватися або припинятися під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу, або у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію; лізингоодержувач зобов’язується не прибігати до забороненого використання транспортного засобу, а саме: залишати транспортний засіб, не забираючи ключів від нього; лізингодавець за власний кошт забезпечує страхування транспортного засобу на випадок: крадіжки; лізингоодержувач зобов’язаний негайно сповіщати лізингодавця про кожний випадок, що тягне за собою вимогу за страховим полісом, та надає лізингодавцю необхідні документи.

06.09.2006р. Закрите акціонерне товариство  “Оболонь” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Лізингова компанія” про зобов’язання відповідача виконати умови договору з фінансового лізингу № SR 33504/4 від 10.02.2004р. та передати позивачеві рівнозначний Skoda Octavia Elegance 1.6 транспортний засіб. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.02.2004р. між ним та відповідачем було укладено договір № SR 33504/4; свої зобов’язання за вказаним договором позивач виконує належним чином, сплачуючи лізингові платежі вчасно та в повній мірі;  27.03.2006р. між відповідачем та ЗАТ АСК “ІНГО Україна” було укладено договір страхування транспортного засобу Skoda Octavia Elegance 1.6, що є предметом договору № SR 33504/4; 14.06.2006р. вказаний транспортний засіб було викрадено невідомими особами, а отже відповідно до ст. ст. 8, 20 Закону України “Про страхування” в спірних правовідносинах  сторін настала страхова подія; таким чином у третьої особи  виник обов’язок виплати страхового відшкодування страхувальнику; посилання страхової компанії при відмові у виплаті страхового відшкодування на п. 15.12. Правил дорожнього руху не відповідає законодавству України; відповідач не вживає належних заходів для отримання страхового відшкодування від третьої особи, а отже позивач має право вимагати у відповідача рівнозначний транспортний засіб для користування ним за умовами угоди фінансового лізингу.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши при цьому, що на виконання умов договору № SR 33504/4 від 10.02.2004р. позивачу був переданий автомобіль Skoda Octavia Elegance 1.6, що підтверджується додатком № 3 до вказаної угоди та не заперечується самим позивачем; обов’язок відповідача повторно надавати предмет лізингу в разі його втрати договором № SR 33504/4 від 10.02.2004р. не передбачений; дії водія, що користувався автомобілем під час його крадіжки, є порушенням п. 15.12. Правил дорожнього руху; п. 8.7. договору № SR 33504/4 від 10.02.2004р. передбачено, що лізингові платежі не будуть припинятись навіть при крадіжці транспортного засобу, а отже посилання позивача на той факт, що сплата лізингових платежів є підставою для надання аналогічного автомобілю не має під собою правового підґрунтя.

              Третя особа відзиву на позовну заяву не надала.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2006р. у справі № 22/184 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 906 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином договір № SR 33504/4 від 10.02.2004р. за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Пунктом 2.2. договору № SR 33504/4 від 10.02.2004р. встановлено, що лізингодавець зобов’язується мати готові до передачі транспортні засоби: Skoda Octavia Elegance 1.6 - 4 од. не пізніше 25 робочого дня з моменту отримання першого лізингового внеску.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

24.03.2004р. на виконання наведеної норми закону та п. 2.2. спірного договору відповідач передав позивачу транспортний засіб Skoda Octavia, державний номер 393-79 КА, що підтверджується актом прийому-передачі (додаток № 3 до договору з фінансового лізингу № SR 33504/4 від 10.02.2004р.).

За вказаних обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку про належне виконання відповідачем зобов’язання останнього щодо передачі транспортного засобу позивачеві.

Посилання апелянта на той факт, що він неправомірно позбавлений права користування транспортним засобом, хоча продовжує виконувати свої обов’язки по сплаті лізингових платежів, не приймається колегією суддів до уваги, керуючись наступним.

Так частиною 1 ст. 809 ЦК України передбачено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 8.7. договору № SR 33504/4 від 10.02.2004р. лізингові або інші платежі згідно з цією лізинговою угодою не будуть зменшуватися або припинятися під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації транспортного засобу, або у випадку, якщо лізингоодержувач не може використовувати транспортний засіб через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію.

Таким чином ані умовами договору № SR 33504/4 від 10.02.2004р., ані вимогами чинного законодавства не передбачено обов’язку лізингодавця надавати лізингоодержувачу рівнозначний предмет лізингу в разі його втрати останнім.  

Не заслуговує на увагу і твердження  апелянта про невжиття відповідачем необхідних заходів для отримання страхового відшкодування від ЗАТ “ІНГО Україна”.      

Так пунктом 11.1. договору № SR 33504/4 від 10.02.2004р. дійсно  передбачено, що лізингодавець за власний кошт забезпечує страхування транспортного засобу на випадок крадіжки.

На виконання вказаного пункту договору відповідач уклав з третьою особою договір страхування спірного транспортного засобу № 260506922 від 27.03.2006р.

Разом з тим п. 1 ч. 1, ч. 2  ст. 991 ЦК України встановлено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

З наведеною нормою кореспондується також і п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України “Про страхування”, яким передбачено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є  навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству України.  

Відповідно до п. 9.1 b) договору № SR 33504/4 від 10.02.2004р. лізингоодержувач зобов’язується не прибігати до забороненого використання транспортного засобу, а саме: залишати транспортний засіб, не забираючи ключів від нього.

В п. 9.3. спірного договору вказано, що лізингоодержувач визнає, що у разі забороненого використання транспортного засобу лізингоодержувач несе повну відповідальність за усі збитки та шкоди, що виникли в результаті таких дій.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи № 140-0427 від 16.06.2006р., невстановлені особи 14.06.2006р. шляхом вільного доступу незаконно заволоділи автомобілем Skoda Octavia, д.н. 393-79 КА, після чого скрилися на даному автомобілі в невідомому напрямку.

Згідно із письмовими поясненнями водія Затварського Б. М., який на момент угону користувався автомобілем, він “вигнав автомобіль з гаражу, запустив двигун, залишивши ключ запалення в замку, не зачинивши автомобіль повернувся до гаражу з метою зачинити ворота. В момент відсутності водія, невідомі особи заволоділи автомобілем та речами водія”.

Проте відповідно до п. 15.12. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306, водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.

Таким чином апеляційний господарський суд вважає, що посилання апелянта на бездіяльність відповідача щодо неотримання від третьої особи страхового відшкодування є необґрунтованим.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з врахуванням фактичних обставин справи та відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2006р. у справі № 22/184 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Григорович О.М.

                                                                                          Рєпіна  Л.О.

12.12.06 (відправлено)