КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.12.2006                                                                                           № 22/175

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Розваляєвої  Т.С.

 суддів:                                          Григоровича О.М.

                                        Рєпіної  Л.О.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Войновича В. А.,

 від відповідача - Киреєва А. В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.10.2006

 у справі № 22/175 (Шкурат А.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Контініум-Укр-Ресурс"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова"

             

                       

 про                                                  стягнення 1640671,41 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2006р. у справі № 22/175 позов задоволено повністю.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати і прийняти нове В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права; суд неправомірно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про відстрочку та розстрочку виконання рішення; внаслідок заборгованості третіх осіб підприємство відповідача опинилося в скрутному фінансовому становищі з дефіцитом вільних грошових активів; невиконання відповідачем планових закупівель палива для вироблення теплової енергії призведе до зриву опалювального сезону.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 20.02.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Контініум-УкрРесурс” (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТехНова” (позичальник) було укладено договір № 586 безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 3.1., 4.1., 5.1., 6.2. якого позикодавець надає позичальнику позику в сумі 1 770 000 грн. 00 коп. з метою створення та реалізації останнім програм по проведенню економічно доцільних господарських операцій; в зв’язку з тим, що між сторонами за даним договором налагоджуються тісні та взаємовигідні відносини, позика позичальнику надається на безпроцентній (безвідплатній), поворотній основі; позикодавець надає позику позичальнику частками у взаємоузгодженні сторонами строки; строк повернення позики позикодавцю становить до 01 червня 2006р., позичальник зобов’язується повернути суму позики в останній день строку, встановленого в п. 3.1. даного договору; за згодою сторін позичальник вправі проводити повернення наданої йому позики до закінчення строку, вказаного в п. 3.1. договору; даний договір набуває чинності з моменту переказу позикодавцем грошових коштів на рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань; за недотримання терміну, зазначеного в п. 4.1. даного договору, позичальник зобов’язується сплатити позикодавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

21.08.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Контініум-УкрРесурс” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ТехНова” про стягнення 1 560 264 грн. 36 коп. неповерненої фінансової допомоги, 55 186 грн. 34 коп. пені за період з 02.06.2006р. по 16.08.2006р., 9 618 грн. 07 коп. 3% річних за період з 02.06.2006р. по 16.08.2006р., 15 602 грн. 64 коп. збитків від інфляції за період з червня по липень 2006 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.02.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 586; 20.02.2006р. позивач на виконання умов вказаного договору перерахував відповідачеві  1 760 264  грн. 36 коп.; відповідач свої зобов’язання за договором виконав лише частково, повернувши позивачеві 200 000 грн. 00 коп.; на підставі п. 6.2. спірного договору відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі 55 186 грн. 34 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, проте звернувся до місцевого господарського суду із клопотанням про відстрочення виконання рішення терміном на три місяці та розстрочення оплати боргу терміном на дванадцять місяців.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2006р. у справі № 22/175 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 560 264 грн. 36 коп. основного боргу, 55 186 грн. 34 коп. пені, 9 618 грн. 07 коп. 3% річних та 15 602 грн. 64 коп. збитків від інфляції; в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду  та такої ж якості.

Таким чином договір № 586 від 20.02.2006р. за своєю правовою природою є договором позики.

На виконання умов вказаного договору позивач перерахував відповідачеві 1 760 264 грн. 36 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2295 від 20.02.2006р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.1. договору № 586 від 20.02.2006р. строк повернення позики становить до 01.06.2006р.

В порушення наведеного пункту договору відповідач лише  частково повернув позивачеві отриману позику, перерахувавши останньому 200 000 грн. 00 коп. (банківська виписка від 15.05.2006р.  – а. с. 27).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 1560 264 грн. 36 коп.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов’язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача в частині стягнення 1 560 264 грн. 36 коп. основного боргу за договором № 586 від 20.02.2006р.

Крім того, згідно із п. 6.2. за недотримання терміну, зазначеного в п. 4.1. даного договору, позичальник зобов’язується сплатити позикодавцю неустойку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача, здійснений позивачем вірно. Сума пені, нарахована позивачем, не перевищує граничний розмір пені, встановлений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 55 186 грн. 34 коп. пені за період з 02.06.2006р. по 16.08.2006р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування 3 % річних  та збитків від інфляції позивачем проведені вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 618 грн. 07 коп. 3% річних за період з 02.06.2006р. по 16.08.2006р. та  15 602 грн. 64 коп. збитків від інфляції за період з червня по липень 2006 року підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Посилання апелянта на неправомірну відмову господарського суду першої інстанції в задоволенні клопотання про відстрочку та розстрочку виконання рішення не заслуговує на увагу, враховуючи наступне.

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином вирішення питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення є виключною компетенцією господарського суду, який приймає рішення, керуючись відповідно до ст. 43 ГПК України своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді обставин справи. При цьому підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Крім того, для правильного вирішення питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або  розстрочку  виконання  рішення,  встановлення або зміну  способу  й  порядку  його  виконання  суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і  ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру   обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В даному ж випадку відповідач, зазначаючи про неможливість виконати рішення суду негайно, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не навів достатнього обґрунтування та жодними доказами не підтвердив свої вимоги.

Акти звірки розрахунків від 22.09.2006р. та від 01.09.2006р., на які посилається апелянт, не заслуговують на увагу, оскільки наявність заборгованості третіх осіб перед відповідачем не є тою виключною обставиною, що свідчить про необхідність відстрочки або розстрочки виконання рішення суду. До того ж вказані акти не є первинними документами в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а отже не можуть вважатися належними доказами у справі відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх безпідставності та декларативності також не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2006р. у справі № 22/175 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Розваляєва  Т.С.

 Судді                                                                                          Григорович О.М.

                                                                                          Рєпіна  Л.О.

11.12.06 (відправлено)