КОПІЯ
Справа № 11 –717, 2011 року Головуючий в 1 інстанції Вітушинська О.О.
Категорія ст. 185 ч. 3 КК України Доповідач Курдзіль В.Й.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Курдзіля В.Й.,
суддів Бережного С.Д., Кобріна І.Г.,
з участю прокурора Леськіва В.О.,
потерпілого ОСОБА_1.
секретаря судового засідання Задоян Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Хмельницького на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 липня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Покровське Троїцького району Луганської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 раніше не судимого згідно ст.89 КК України,-
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, згідно ст. 75 КК України.
Засуджений ОСОБА_2 перебуває на підписці про невиїзд.
Зараховано в строк відбуття покарання час утримання його під вартою з 14 по 17 травня 2011 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 4000 грн. матеріальної шкоди.
За вироком місцевого суду ОСОБА_2 близько 23 год. 30 хв. 13 травня 2011 року за попередньою змовою з іншою особою, щодо якої оголошено розшук, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проникли на обгороджену територію подвір'я будинковолодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_1 де, із автомобіля марки «Урал», таємно викрали два акумулятори моделі СТ-190 загальною вартістю 4000 грн., належні потерпілому.
В своїй апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_2 просить вирок суду, в частині призначення покарання скасувати і постановити новий, яким призначити йому за ст. 185 ч.3 КК України 3 роки позбавлення волі.
Вважає, що у суду не було достатніх підстав застосовувати ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, в стані алкогольного сп’яніння, завдану шкоду не відшкодував, раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, проте належних висновків не зробив і вчинив аналогічний злочин.
Засуджений вирок не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: прокурора, потерпілого ОСОБА_1 в підтримку апеляції, засудженого про залишення вироку без зміни, провівши судове слідство у визначених межах, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що підлягає до часткового задоволення.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у скоєнні крадіжки чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у сховище за наведених у вироку обставинах ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах і не оспорюється сторонами, як не оспорюється апелянтом і правильність кваліфікації його дій.
Сам засуджений визнав себе винним і пояснив, що дійсно за попередньою змовою з ОСОБА_3 викрали з подвір’я потерпілого два акумулятори моделі СТ- 190 і віднесли їх до недобудованого будинку, де приховали. Наступного дня мали намір їх забрати, проте, акумулятори зникли. Під час досудового слідства будь –який тиск на нього не чинився і показання про визнання своєї вини він давав добровільно.
Під час допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_4 склав план –схему у якій зазначив де саме він з ОСОБА_3 заховали викрадені акумулятори.
( а.с. 66-67)
Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що напередодні крадіжки, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, якого він знав раніше, працювали у нього, копали траншею.
Коли вранці 14 травня 2011 року виявив крадіжку зазначеного майна, то запідозрив у її вчиненні названих осіб.
Через ОСОБА_5 з’ясував їх місце перебування.
Працівниками міліції першим був затриманий ОСОБА_2, а згодом і ОСОБА_3, які зізналися у скоєнні цієї крадіжки.
Потерпілий наполягав на покаранні ОСОБА_2 у виді реального позбавлення волі, оскільки заподіяні йому матеріальні збитки не відшкодовані.
Наведені обставини підтверджені і даними протоколу огляду місця події та фото - таблицями до нього.
( а.с. 11-13).
Всім доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2
Р.І. за ч.3 ст. 185 КК України.
Що ж стосується покарання, то колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_2 від його відбування з випробуванням, не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Ст. 372 КПК України установлено, що невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м’якості так і суворості.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч.1 ст. 367, 371 КПК України підставами для скасування вироку в апеляційному суді є: неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання з випробуванням, з іспитовим строком, згідно ст. 75 КК України суд послався як на підстави цього - визнання ним вини, розкаяння у скоєному і активне сприяння розкриттю злочину.
Проте, колегія судів вважає, що при цьому суд належним чином не врахував те, що засуджений вчинив тяжкий злочин і у стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання, заподіяну матеріальну шкоду не відшкодував. Окрім того, ОСОБА_2 не має постійного місця проживання і є соціально –неадаптованою особою, що негативно характеризує його як особистість. В судові засідання апеляційної інстанції не з’являвся, в зв’язку з чим оголошувався його розшук. Також судом не враховано думку потерпілого ОСОБА_1 який наполягав на призначенні ОСОБА_2 суворого покарання у виді позбавлення волі.
Доводи засудженого про те, що він працевлаштувався і створив сім»ю документально не підтверджені.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_2 лише в умовах реального відбування покарання.
Доводи якими судом 1 інстанції обґрунтовується звільнення його від відбування покарання є непереконливими і не узгоджуються з вимогами ст. 75 КК України.
Тому, застосування до нього ст. 75 КК України колегія суддів вважає безпідставним, а вирок в цій частині таким, що підлягає до скасування.
Згідно п.2 ч.1 ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках необхідності застосування більш суворого покарання.
Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне врахувати обставини, що пом’якшують його покарання.
Зокрема, визнання вини, щире каяття, активне сприяння слідству, другорядну роль у вчиненому злочині, відсутність тяжких наслідків.
Наведене істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину і дає підстави для застосування ст. 69 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
з а с у д и л а:
апеляцію державного обвинувача помічника прокурора м. Хмельницького задоволити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 липня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням, згідно ст. 75 КК України скасувати.
Призначити ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України 2 (два) роки позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з 20 жовтня 2011 року, з дня його затримання.
В решті цей же вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Судової Палати у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 у той же строк з дня отримання копії.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Й.Курдзіль