КОПІЯ
Справа № 11-759, 2011 року Головуючий в 1-інстанції Драч І.В.
Категорія ст. 186 ч.3 КК України Доповідач Курдзіль В. Й.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді Курдзіля В.Й.,
суддів Бондар В.В., Суслова М.І.,
з участю прокурора Павлишина В.І,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
секретаря судового засідання Купельської Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та помічника прокурора Кам’янець –Подільського району на вирок Кам’янець –Подільського міськрайонного суду від 02 червня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 17 лютого 2010 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом зач.3 ст.185 КК України, з застосуванням ст.69 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, згідно ст. 75 КК України,-
засуджено за ст. 186 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до нового покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно, за сукупністю вироків призначено 3 роки позбавлення волі.
Засуджений утримується під вартою з 9 лютого 2011 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Кам'янець-Подільського, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_2, не судимого,-
засуджено за ст. 186 ч.3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 роки та зобов’язано не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально –виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з’являтись для реєстрації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області по 51,6 грн. судових витрат з кожного.
Питання про речові докази вирішено згідно ст. 81 КПК України.
За вироком суду 8 лютого 2011 року близько 21 год. в АДРЕСА_3 ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_4, в стані алкогольного сп'яніння, увірвались у житло ОСОБА_5 за вказаною адресою, при цьому, ОСОБА_3 вибив ногою вхідні двері і, з застосуванням до потерпілого фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я і виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в голову, по тулубу, ногах та заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень у виді чотирьох синяків в області лівої вушної раковини, лівої завушної ділянки, семи синяків овальної форми в області лівого та правого плеча, які відносяться до категорії легких, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_5 - музичним центром «Самсунг»вартістю 120 грн.
В своїй апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини засуджених та правильності кваліфікації їх злочинних дій, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та даним про особи засуджених внаслідок м’якості, та постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 за ст.186 ч.3 КК України 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України остаточно 4 роки і 1 місяць позбавлення волі, без застосування ст.69 КК України, а ОСОБА_4 за ст.186 ч.3 КК України 4 роки позбавлення волі, без застосування ст.ст.69, 75 КК України.
Вважає, що призначаючи покарання судом не в повній мірі враховано те, що засуджені вчинили умисний тяжкий злочин, в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується негативно та вчинив злочин під час іспитового строку, ОСОБА_4 свою вину визнав частково лише під тиском зібраних у справі доказів.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок суду змінити і пом’якшити йому покарання. Просить врахувати, що злочин він скоїв в молодому віці, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, вибачився у потерпілого, який просив не позбавляти його волі і відшкодував заподіяну йому шкоду.
В своїй доповненнях до апеляції ОСОБА_3 просить застосувати до нього амністію.
10 жовтня 2011 року на адресу апеляційного суду надійшли доповнення до апеляції засудженого ОСОБА_3, з яких вбачається, що останній просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове слідство.
При цьому зазначається, що судом безпідставно не взято до уваги покази свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що на прохання ОСОБА_4, ОСОБА_5 добровільно дав йому на деякий час послухати музичний центр, а бійка між ними розпочалась пізніше через старі непорозуміння. Не враховано розбіжності в показах потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 Окрім того, посилається на те, що під час досудового слідства були порушені його права, оскільки слідчий на його прохання не забезпечив йому захисника і під моральним тиском і погрозами застосувати фізичну силу примусив його написати відмову від захисника.
Засуджений ОСОБА_4 вирок суду не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримання своєї та заперечення апеляції засудженого, самих засуджених та їхніх захисників на заперечення апеляції прокурора, потерпілого ОСОБА_5, який покладається на рішення суду, перевірив матеріали справи, колегія суддів вважає апеляцію прокурора такою, що підлягає до задоволення, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 такою, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 378 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадку необхідності застосування більш суворого покарання.
Висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні грабежу потерпілого ОСОБА_5 поєднаного з проникненням у житло, за обставин, викладених у вироку підтверджена доказами дослідженими та перевіреними у судовому засіданні.
Так, потерпілий ОСОБА_5 підтвердив, що увечері 8 лютого 2011 року, після спільного вживання спиртного з ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_6 ліг відпочивати.
Приблизно о 21 год. він прокинувся, оскільки почув сильний удар у вхідні двері літньої кухні.
Коли підвівся, то відчув сильний удар по голові, який йому наніс ОСОБА_3 При цьому, поруч біля входу стояв ОСОБА_4 ОСОБА_3 підійшов до нього та сказав, щоб той віддав йому свій музичний центр. Коли відмовився віддавати підсудним музичний центр, ОСОБА_3 обурився, скинув його з ліжка на підлогу та почав наносити по тілу сильні удари руками та ногами. ОСОБА_4 наніс йому лише один удар ногою по нозі. Коли від сильних ударів він не зміг піднятися і чинити їм опір, ОСОБА_3 зняв колонки з музичним центром і передав їх ОСОБА_4, який виніс їх з житла. Після цього ОСОБА_3 ще кілька разів вдарив його та залишив кімнату. Після порушення кримінальної справи підсудний ОСОБА_4 та його рідні просили змінити показання в суді, щоб пом'якшити їх відповідальність.
За даними протоколу огляду місця події, літньої кухні по АДРЕСА_3, зафіксовано спосіб проникнення в житло (шляхом вибиття дверей) та обстановку характерну для вчинення грабежу (розкидані речі та виявлені сліди крові).
(а.с.7-11).
Згідно висновку судово –медичної експертизи № 103 від 18 лютого 2011 року, підсудними відносно потерпілого було застосовано фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, що виразилось в нанесенні ударів руками та ногами в голову, тулуб, ноги та заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень у виді чотирьох синців в ділянці лівої вушної раковини, лівої завушної ділянки, семи синців овальної форми лівого та правого плеча, які відносяться до категорії легких.
(a.c. 112-113).
Вартість викраденого музичного центру доводиться висновком експерта і становить 120 грн.
(а.с. 102-106).
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердила, що коли від сина, ОСОБА_4, узнала про зазначене пограбування потерпілого, намагалися з ним примиритися. Проте, це не вдалось.
Самі обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_9 під час досудового слідства винними себе визнали в повному обсязі і під час відтворення обстановки показали на місцевості яким чином вчинили грабіж потерпілого.
( а.с.64-66, 71-73).
Всім наведеним доказам, а також показанням свідків, суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.3 ст. 186 КК України.
Доводи про порушення права ОСОБА_3 на захист під час слідства також не знайшли свого підтвердження.
Під час затримання, проведення слідчих дій ОСОБА_3 неодноразово роз’яснювалось право на захист. Проте, він весь час відмовлявся від участі захисника, що свідчить про добровільність цього акту з його боку. Підстави для застосування амністії також відсутні.
( а.с. 35-36, 39, 60, 61)
Що ж стосується доводів апеляції ОСОБА_3 про те, що він побив потерпілого ОСОБА_5 не з метою заволодіння його музичним центром, а через неприязні стосунки, то вони спростовані наведеними доказами.
Так, зокрема, потерпілий ОСОБА_5 прямо вказав, що неприязних стосунків з ОСОБА_3 як і з ОСОБА_4 не мав, а зразу ж після відкритого заволодіння ними його музичним центром звернувся до ОСОБА_7, повідомив про злочин і попросив її щоб вона зателефонувала з цього приводу у органи міліції.
Жодних домовленостей про продаж музичного центру з підсудними у нього не було.
Свідок ОСОБА_10 в суді апеляційної інстанції підтвердила, що пропонувала купити у ОСОБА_5 його музичний центр, проте, він відмовився.
Таким чином наведені докази свідчать про те, що підсудні саме з метою заволодіння музичним центром побили потерпілого.
При цьому суд обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_6 на підтвердження версії підсудних - оскільки він є приятелем ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно із роз'ясненнями, які містяться у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" призначення основного покарання, нижчого від нижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Мотивуючи застосування до підсудних, при призначенні покарання, ст.69 КК України суд зазначив, що підставами для цього є: активне сприяння розслідуванню справи, усунення заподіяної шкоди.
Проте, ці обставини суперечать матеріалам справи.
Так, ОСОБА_3 в судових засіданнях як І - ї так і апеляційної інстанцій вину визнав частково, став стверджувати, що на досудовому слідстві дав неправдиві показання під тиском працівників, хоча це не має свого підтвердження.
Що ж стосується заподіяної шкоди, то така обставина як усунення її обвинуваченими не відповідає дійсності.
Викрадений музичний центр у ОСОБА_4 вилучили працівники міліції і лише після того повернули його потерпілому.
За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування до підсудних ст. 69 КК України є безпідставним і незаконним.
При призначенні нового покарання суд враховує ступінь небезпечності вчиненого підсудними злочину, дані про їх особи.
ОСОБА_3 вчинив злочин в стані сп’яніння, що обтяжує покарання та під час іспитового строку за попереднім вироком. Тому, колегія суддів вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
ОСОБА_4 злочин вчинив вперше, стан його здоров’я є незадовільним. В зв’язку з цим колегія суддів вважає, що його виправлення та перевиховання можливе з застосуванням покарання з випробуванням, згідно ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів.-
п р и с у д и л а :
Апеляцію державного обвинувача помічника прокурора Кам’янець –Подільського району по справі задовольнити.
Вирок Кам’янець –Подільського міськрайонного суду від 02 червня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначеного за ч.3 ст. 186 КК України покарання скасувати.
ОСОБА_3 визнати винним та призначити покарання за ч.3 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати покарання за вироком Кам’янець –Подільського міськрайонного суду від 17 лютого 2010 року і остаточно призначити ОСОБА_3 4 роки і 1 місяць позбавлення волі.
ОСОБА_4 визнати винним і призначити покарання за ч.3 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 3 роки.
В решті цей же вирок залишити без зміни.
Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 у той же строк з дня отримання копії.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Й.Курдзіль