КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2006 № 43/384
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Брайка А.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача – Зайцев М. М.,
від відповідача – Ничка Ю. В.,
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедіа - Київ"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.07.2006
у справі № 43/384 (Пасько М.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Експрес"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедіа - Київ"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 79499,63 грн.
після оголошеної на підставі ст. 77 ГПК України перерви в судовому засіданні 10.10.2006р. до 17 год. 00 хв. 07.11.2006р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2006р. у справі № 43/384 позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; позивачем не здійснено виконання робіт за договором № 04/06 від 25.06.2004р. та передача результатів таких робіт відповідачу; уповноважена відповідачем особа – Лаврентьєва Н. П. – приймання виготовленої позивачем продукції не здійснювала, про що свідчить відсутність її підпису на товарно-транспортних накладних від 28.12.2005р. та від 16.03.2005р.; вказані накладні також містять посилання на довіреність серії ЯИЛ № 322469, тоді як представнику Лаврентьєвій Н. П. видавались довіреності серії ЯИЛ № 322446 та серії ЯИЧ № 677651; до того ж в продукції, яка була доставлена позивачем згідно із листами заявками № 167 та № 18, були виявлені приховані недоліки, про що ТзОВ “Український кур’єр” повідомляв відповідача листами № 17 від 30.12.2004р. та № 2 від 17.03.2005р.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 25.06.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрмедіа-Київ” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” (підрядник) укладено договір № 04/06 на виконання поліграфічних робіт, відповідно до п. п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.3., 11.1. якого підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню для замовника робіт з виготовлення друкованої поліграфічної продукції (газети, журнали, брошури, буклети та інше) і надання пов’язаних з цим послуг відповідно до поданих замовником листів-замовлень і підписаних сторонами додатків, які становлять невід’ємну частину цього договору, і в яких зазначається тираж, технічні умови, графіки чи строки виконання робіт, ціна, умови доставки, строки здійснення розрахунків та інші умови за згодою сторін; ціна на роботи та послуги визначається в додатках до цього договору; розрахунки за даним договором здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника; замовник зобов’язаний проводити оплату послуг підрядника згідно із умовами та в строки, викладені в додатках; цей договір набуває чинності з 29.06.2004р. і діє до 30.07.2005р.
03.12.2004р. сторони підписали додаток № 5 до вказаного договору, згідно із умовами якого підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню для замовника робіт з виготовлення газети “Місто плюс передмістя” і надання пов’язаних з цим послуг, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи і надані послуги; вартість замовлення з ПДВ 77 455 грн. 98 коп. (варіант 1) або 100 500 грн. 00 коп. (варіант 2); термін виконання замовлення 2 календарні дні; термін та умови доставки замовлення: доставка в м. Київ: 1 партія щосереди до 19 год. 00 хв., залишковий тираж – щочетверга до 05 год. 00 хв.; строк та умови оплати: 100% оплата вартості замовлення за 1 календарний день до початку виготовлення продукції.
15.02.2005р. сторонами було підписано додаток № 6 до договору підряду № 04/06, відповідно до умов якого підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню для замовника робіт з виготовлення газети “Місто плюс передмістя” і надання пов’язаних з цим послуг, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи і надані послуги; вартість замовлення з ПДВ 79 560 грн. 00 коп.; термін виконання замовлення 2 календарні дні; термін та умови доставки замовлення: доставка в м. Київ: 1 партія щосереди до 19 год. 00 хв., залишковий тираж – щочетверга до 05 год. 00 хв.; строк та умови оплати: 100% оплата вартості замовлення протягом 6 календарних днів від дати відвантаження виготовленої продукції.
20.04.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедіа-Київ” про стягнення 79 499 грн. 63 коп., зазначивши при цьому, що на виконання умов договору підряду № 04/06 від 25.06.2004р. позивач виготовив тиражі газети на суму 40 128 грн. 35 коп. (додаток № 5 до договору) та 79 082 грн. 64 коп. (додаток № 6 до договору); виготовлена продукція передавалась представнику відповідача, про що в накладних № 992426 від 28.12.2004р., № 000150 від 16.03.2005р., № 000152 від 16.03.2005р. були здійснені відповідні відмітки; для оплати вказаної продукції відповідачеві було виставлено рахунки № ВГ-0002610 від 27.12.2004р. на суму 40 128 грн. 35 коп. та № ВГ-0000324 від 15.03.2005р. на суму 79 082 грн. 64 коп.; 22.03.2005р. свої зобов’язання за договором відповідач виконав лише частково, перерахувавши на рахунок позивача 39 082 грн. 64 коп.; таким чином з урахуванням оплати, яка залишилася з попередніх замовлень, розмір заборгованості відповідача становить 39 371 грн. 27 коп.; 29.03.2005р. відповідачеві було надіслано лист-вимогу № 3/40, який залишився без відповіді.
17.06.2005р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача:
- 3 383 грн. 97 коп. пені за період з 27.12.2004р. по 15.06.2005р., 564 грн. 00 коп. 3% річних за період з 27.12.2004р. по 15.06.2005р., 2 295 грн. 96 коп. збитків від інфляції за період з січня по травень 2005 року за невиконання зобов’язань, передбачених додатком № 5 до договору № 04/06 від 20.04.2005р.;
- 1 669 грн. 77 коп. пені за період з 16.03.2005р. по 15.06.2005р., 278 грн. 30 коп. 3% річних за період з 16.03.2005р. по 15.06.2005р., 1 151 грн. 63 коп. збитків від інфляції за період з березня по травень 2005 року за невиконання зобов’язань, передбачених додатком № 6 до спірного договору.
09.06.2006р. позивач подав до господарського суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача 616 грн. 84 коп. витрат, пов’язаних з проїздом представника позивача із м. Львова до м. Києва для участі в судових засіданнях по справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2006р. у справі № 43/384 позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 79 499 грн. 63 коп. основного боргу, 3 447 грн. 59 коп. збитків від інфляції, 842 грн. 30 коп. 3% річних, 5 053 грн. 74 коп. пені, 616 грн. 84 коп. інших витрат (вартість проїзду представника позивача). Рішення суду мотивовано доведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання ним зобов’язання за договором підряду та ст. ст. 525, 526 ЦК України щодо загальних умов виконання зобов’язань і недопустимості односторонньої відмови від нього.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; порушенням норм матеріального та процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.
Згідно із ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже договір № 04/06 від 25.06.2004р. за своєю юридичною природою є договором підряду.
Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню для замовника робіт з виготовлення друкованої поліграфічної продукції (газети, журнали, брошури, буклети та інше) і надання пов’язаних з цим послуг відповідно до поданих замовником листів-замовлень і підписаних сторонами додатків, які становлять невід’ємну частину цього договору, і в яких зазначається тираж, технічні умови, графіки чи строки виконання робіт, ціна, умови доставки, строки здійснення розрахунків та інші умови за згодою сторін.
03.12.2004р. сторони підписали додаток № 5 до вказаного договору, згідно із умовами якого підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню для замовника робіт з виготовлення газети “Місто плюс передмістя” і надання пов’язаних з цим послуг, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи і надані послуги відповідно до умов договору № 04/06, поданого замовником листа-замовлення і згідно із умовами та в строки, вказані в цій додатковій угоді.
Пунктами 1., 2., 3., 4. додатку № 5 також передбачено, що вартість замовлення з ПДВ 77 455 грн. 98 коп. (варіант 1) або 100 500 грн. 00 коп. (варіант 2); термін виконання замовлення 2 календарні дні; термін та умови доставки замовлення: доставка в м. Київ: 1 партія щосереди до 19 год. 00 хв., залишковий тираж – щочетверга до 05 год. 00 хв.; строк та умови оплати: 100% оплата вартості замовлення за 1 календарний день до початку виготовлення продукції.
Таким чином, укладаючи додаток № 5, сторони чітко визначили, що передумовою виконання позивачем робіт з виготовлення газети є сплата відповідачем авансу в розмірі 100% вартості замовлення.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2004р. відповідач звернувся до позивача з листом-замовленням № 167, в якому просив виготовити газету “Місто плюс передмістя”, тиражем 549 300 примірників, вартістю 1 примірника 0,1104 грн. з ПДВ.
Отже на виконання умов додатку № 5 до договору № 04/06 від 25.06.2004р. відповідач повинен був здійснити стовідсоткову передплату вказаного замовлення за один день до початку виготовлення продукції. Проте відповідач свої зобов’язання щодо сплати авансу не виконав, рахунок № ВГ-0002610 від 27.12.2004р. на суму 40 128 грн. 35 коп. не оплатив.
За вказаних обставин строк виконання позивачем обов’язку щодо виготовлення друкованої поліграфічної продукції взагалі не настав.
Разом з тим 28.12.2004р. позивач на підставі товарно-транспортної накладної № 992426 через перевізника передав відповідачеві товар на загальну суму 40 128 грн. 00 коп.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що після 28.12.2004р., тобто після факту поставки продукції, позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити її вартість. Іншими словами, відсутність вимоги з боку позивача (кредитора) свідчить про відсутність обов’язку відповідача (як боржника) щодо оплати виготовленої на підставі договору продукції.
Посилання позивача про направлення 29.03.2005р. відповідачу листа-вимоги вих. № 3/40 про сплату заборгованості за виконані поліграфічні роботи є необґрунтованими, оскільки такий доказ в справі відсутній.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 40 128 грн. 35 коп. основного боргу.
Позовні вимоги в частині стягнення 39 371 грн. 27 коп. заборгованості за виготовлення продукції відповідно до умов додатку № 6 до договору № 04/06 від 25.06.2004р. також не підлягають задоволенню, керуючись наступним.
Так 15.02.2005р. сторонами було підписано додаток № 6 до договору підряду № 04/06, яким передбачено, що підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню для замовника робіт з виготовлення газети “Місто плюс передмістя” і надання пов’язаних з цим послуг, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи і надані послуги відповідно до договору № 04/06, поданого замовником листа-замовлення і згідно із умовами та в строки, вказані в цій додатковій угоді.
Пунктом 4 додатку № 6 від 15.02.2006р. встановлено строк та умови оплати, а саме: 100% оплата вартості замовлення протягом 6 календарних днів від дати відвантаження виготовленої продукції.
15.03.2005р. відповідач звернувся до позивача із листом-замовленням № 18, в якому просив виготовити газету “Місто плюс передмістя”, тиражем 596 400 примірників, з ціною одного примірника 0,1302 грн. разом з ПДВ.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що на виконання листа-замовлення № 18 він виготовив продукцію на загальну суму 79 082 грн. 64 коп.; продукція на вказану суму була отримана відповідачем, про що свідчать накладні № 000150 та № 000152 від 16.03.2005р.
Проте вказані накладні не є належним доказом позовних вимог в розумінні ч. 1 ст. 32 ГПК України, враховуючи наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 36 ГПК України).
Згідно із ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.).
Таким чином товарно-транспортна накладна є первинним документом.
Статтею 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, встановлено, що товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995р. “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, форму товарно-транспортної накладної, з якої вбачається, що обов’язковими реквізитами розділу товарно-транспортної накладної “Відомості про вантаж” є, зокрема, кількість вантажу, його ціна та загальна сума.
Так позивач зазначає, що на підставі накладної № 000150 від 16.03.2005р. представник відповідача отримав партію газети “Місто плюс передмістя” в кількості 250 100 примірників на загальну суму 33 163 грн. 26 коп., а на підставі накладної № 000152 від 16.03.2005р. – 346 300 примірників на суму 45 919 грн. 38 коп.
Отже відповідно до вказаних накладних відповідачем було отримано друковану продукцію в кількості 596 400 примірників на загальну суму 79 082 грн. 64 коп.
Разом з тим з листа-заявки № 18 від 15.03.2005р. вбачається, що відповідач замовляв позивачеві виготовлення продукції на суму 77 651 грн. 28 коп. (596 400 примірників по 0,1302 грн. кожний).
За вказаних обставин неможливо стверджувати, що передача відповідачу продукції на підставі накладних № 000150 та № 000152 від 16.03.2005р. була здійснена позивачем саме на виконання листа-замовлення № 18 від 15.03.2005р., а не на підставі будь-якого іншого правочину.
До того ж, відповідно до Типової форма № 1-1, затвердженої наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995р., в товарно-транспортній накладній зазначаються реквізити доручення, на основі якого представник вантажоодержувача отримує товар.
На вимогу вказаної норми в накладних № 000150 та № 000152 від 16.03.2005р. зазначено, що представник відповідача отримувала продукцію на підставі довіреності № ЯИЧ 677656 від 15.03.2005р.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що довіреність, видана відповідачем представнику Лаврентьєвій Н. П., датована 01.03.2005р., дійсна до 10.03.2005р. і має номер 677651.
Крім того, згідно із ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Міністерство фінансів України уповноважено здійснювати регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності шляхом затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 затверджено Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (надалі - Інструкція), яка поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності та визначає порядок оформлення довіреностей на одержання матеріальних цінностей.
Так, абз. 3 п. 6 Інструкції встановлено, що при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.
Як вбачається з довіреності серії ЯИЧ № 677651 від 01.03.2005р., кількість примірників газети, які мав отримати представник, становить 598 800.
Тоді як із спірних товарно-транспортних накладних вбачається, що відповідачу відвантажено лише 596 400 примірників газети.
Більш того, підставою отримання матеріальних цінностей у вказаній довіреності зазначено замовлення № 13 від 01.03.2005р., тоді як позивач вимагає стягнення заборгованості за товар, виготовлений та переданий відповідачеві на підставі листа-замовлення № 18 від 15.03.2005р.
Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи кількість суперечностей в доказах, наданих позивачем, апеляційний господарський суд вважає, що товарно-транспортні накладні № 000150 та № 000152 від 16.03.2005р. не є належними доказами виконання позивачем зобов’язань по поставці друкованої продукції саме на підставі листа-замовлення № 18 від 15.03.2005р., що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Місцевий господарський суд, постановляючи спірне рішення, на вказані вище обставини справи уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків від інфляції є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, а отже в їх задоволенні також має бути відмовлено.
Крім того, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити, що при прийнятті оспорюваного рішення господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Так відповідно до абз. 1 п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
Проте, вказуючи в мотивувальній частині спірного рішення про “часткове задоволення позовних вимог” і про “відхилення заяви про стягнення додаткових витрат в розмірі 616 грн. 84 коп.”, господарський суд першої інстанції в резолютивній частині спірного рішення навпаки зазначає про “задоволення позову” (задовольняючи всі без виключення вимоги позивача) та стягує з відповідача в тому числі і 616 грн. 84 коп. додаткових витрат.
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2006р. у справі № 43/384 скасувати повністю.
В позові відмовити повністю по кожній із заявлених вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Видавнича група “Експрес” (ідентифікаційний код – 22393603; м. Львів, вул. Володимира Великого, 5а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмедіа-Київ” (ідентифікаційний код 32247242; 04205, м. Київ, пр. Оболонський, 16) 447 грн. 30 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Наказ на виконання даної постанови та поворотні накази доручити видати Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Брайко А.І.
Судді Бившева Л.І.
Розваляєва Т.С.
15.11.06 (відправлено)