КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2006 № 24/90
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Брайка А.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі: Омельчук Н.І.
За участю представників:
від позивача - не з’явились,
від відповідача - Лазарєв М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Макрохім"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.05.2006
у справі № 24/90 (Смілянець В.В.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Донбасенерго"
до Закрите акціонерне товариство "Макрохім"
про стягнення 8900 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2006р. у справі № 24/90 позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що позов подано із пропуском строку позовної давності, який відповідно до ч. 8 ст. 269 ГК України становить 6 місяців; листи позивача, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач взагалі на отримував; акт, складений позивачем 06.02.2004р., не відповідає вимогам Інструкції № П-7 від 25.04.1966р.; посилання позивача на ч. 5 ст. 268 ГК України є необґрунтованим, оскільки позивач не довів, що придбаний ним прилад має більш низьку якість, чим вимагається стандартом; на момент звернення позивача із позовом до суду гарантійний строк на спірне обладнання сплинув; на підставі ч. 6 ст. 268 ГК України позивач не позбавлений права звернутися до відповідача із замовленням на проведення платного постгарантійного ремонту приладу; договором № 109 від 27.02.2003р. не передбачений обов’язок відповідача відшкодовувати позивачу вартість обладнання в разі його неналежної якості.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 27.02.2003р. між Закритим акціонерним товариством “Макрохім” (продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Донбасенерго” в особі структурної одиниці – Слов’янської теплової електричної станції (покупець) укладено договір № 109 поставки обладнання, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 4.1., 4.2., 5.1., 6.4., 11.1. якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець оплатити та прийняти обладнання згідно із специфікацією до даного договору, що є його невід’ємною частиною; кількість та асортимент продукції визначаються на підставі заявок покупця; розрахунки за обладнання здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно із виставленими рахунками-фактурами; оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця – передоплата 100% загальної вартості товару; продавець гарантує якість та надійність обладнання, що постачається, протягом 12 місяців з моменту поставки при дотриманні покупцем умов його експлуатації; претензії до якості можуть бути пред’явлені покупцем протягом дії гарантійного строку експлуатації; строк дії даного договору встановлюється до закінчення виконання сторонами взаємних зобов’язань.
Відповідно до умов специфікації № 1 до договору № 109 від 27.02.2003р. відповідач повинен поставити позивачу електрошафу для сушіння в кількості 1 шт., вартістю 5 000 грн. 00 коп., та фотометр полум’яний в кількості 1 шт., вартістю 7 416 грн. 67 коп. Загальна сума товару становить 14900 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ – 2 483 грн. 33 коп.
25.01.2006р. Відкрите акціонерне товариство “Донбасенерго” в особі структурної одиниці – Слов’янської теплової електричної станції звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства “Макрохім” про стягнення 8 900 грн. 00 коп. При цьому позивач зазначив, що на виконання умов договору № 109 від 27.02.2003р. ним здійснено передплату товару на суму 8 900 грн. 00 коп.; 28.03.2003р. відповідач на підставі витратної накладної № 5036 від відпустив позивачеві оплачений товар; 06.02.2004р. під час гарантійної експлуатації приладу відбулась поломка, про що фахівцями позивача було складено акт; 02.03.2004р. позивач передав прилад відповідачеві для здійснення гарантійного технічного обслуговування; повернутий 29.03.2004р. після технічного обслуговування прилад не пройшов приймання за якістю; 12.05.2004р. наладка спірного приладу була проведена представником заводу-виробника, але 27.06.2004р. прилад знову прийшов в непрацездатний стан, про що було складено відповідний акт; на підставі п. 5 ст. 268 ГУ України відповідач повинен повернути позивачеві сплачену за прилад суму в розмірі 8900 грн. 00 коп.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ч. 8 ст. 269 ГК України; свої зобов’язання щодо своєчасної та повної поставки товару відповідач виконав належним чином, поставивши позивачу 28.03.2003р. обладнання на суму 8 900 грн. 00 коп.; акт, складений позивачем 06.02.2004р., не відповідає вимогам Інструкції № П-7 від 25.04.1966р.; за висновком спеціаліста відповідача перша поломка спірного приладу відбулась внаслідок порушення правил експлуатації та зберігання приладу; посилання позивача на ч. 5 ст. 268 ГК України як на підставу позовних вимог є необґрунтованим, оскільки позивач не довів, що поставлений прилад є більш низької якості; на час звернення позивача до суду гарантійний строк на спірний прилад минув, а отже відповідно до ч. 6 ст. 268 ГК України позивач не позбавлений права звернутися до відповідача для проведення платного постгарантійного ремонту приладу; умовами договору № 109 від 27.02.2003р. не передбачено обов’язку відповідача повернути позивачу вартість товару в разі його неналежної якості, а передбачений обов’язок провести гарантійний ремонт, що і було зроблено.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2006р. у справі № 24/90 позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 8900 грн. 00 коп. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджена правомірність позовних вимог, а отже на підставі п. 5 ст. 268 ГК України кошти в сумі 8 900 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню повністю в зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.
Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином договір № 109 від 27.02.2003р. за своєю юридичною природою є договором поставки.
На виконання умов вказаного договору позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 4165 від 27.02.2003р. перерахував останньому грошові кошти в сумі 42 450 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 629 від 27.02.2003р.
28.03.2003р. відповідач здійснив поставку придбаного позивачем товару, в тому числі і фотометру полум’яного, ПАЖ-3, що підтверджується видатковою накладною № 5036, копія якої наявна в матеріалах справи.
Частинами 1, 2 ст. 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Відповідно до п. 5.2. договору № 109 від 27.02.2003р. продавець гарантує якість та надійність обладнання, що поставляється, протягом 12 місяців з моменту його постачання при дотриманні покупцем умов його експлуатації.
Проте під час строку гарантійної експлуатації відбулась поломка придбаного приладу, про що фахівцями позивача було складено відповідний акт.
Пунктом 6.4. договору № 109 від 27.02.2003р. встановлено, що претензії щодо якості можуть бути пред’явлені покупцем протягом дії гарантійного строку експлуатації.
На виконання зазначеного пункту договору позивач звернувся до відповідача з проханням усунути недоліки придбаного обладнання. Листом № 118 від 09.02.2004р. відповідач зобов’язався провести гарантійний ремонт спірного приладу. 02.03.2004р. на підставі акту приймання-передачі товар було передано відповідачеві для здійснення гарантійного технічного обслуговування.
Повернутий 29.03.2004р. прилад знову вийшов із строю, внаслідок чого 12.05.2004р. фахівцем заводу-виробника за дорученням відповідача була проведена пусконаладка приладу, про що складено акт. Відповідно до акту від 12.05.2004р. гарантійний строк товару продовжений до 12.05.2005р.
27.06.2004р. представниками позивача було складено акт, відповідно до якого прилад ПАЖ-3 не функціонує належним чином.
До того ж, як стверджує позивач, листами № 10/2-183/153 від 13.04.2004р., № 10/2-183/309 від 27.04.2004р., № 10/2-183/265 від 25.06.2004р., № 10/2-183/384 від 08.07.2004р.; № 609 від 13.07.2004р., № 10/2-183/601 від 22.07.2004р., № 10/2-2157 від 29.07.2004р., № 10/2-183/344 від 18.08.2004р. він повідомляв відповідача про непридатність придбаного приладу до використання та просив повернути сплачені кошти в сумі 8 900 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
З наведеною нормою закону кореспондується також ч. 5 ст. 268 ГК України, якою встановлено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Таким чином право на повернення сплачених за товар коштів покупець набуває лише у випадку, якщо придбаний ним товар має більш низьку якість, ніж вимагається.
З наведеного вбачається, що обов’язок доведення факту істотного порушення вимог щодо якості товару покладається на покупця вказаного товару, тобто в даному випадку - на позивача.
Однак позивач, вимагаючи повернення сплачених коштів на підставі ч. 5 ст. 268 ГК України, не надав жодного доказу невідповідності придбаного товару певним стандартам та технічним умовам.
Акт технічного стану плам’яного фотометра ПАЖ-3 від 27.06.2004р. (а. с. 13) складений представниками позивача в односторонньому порядку без залучення працівників відповідача, заводу-виробника або будь-яких незалежних фахівців. Докази того, що позивач мав намір запросити вказаних представників для складання акту технічного стану обладнання, в справі також відсутні.
Належних доказів тримання відповідачем листів № 10/2-183/153 від 13.04.2004р., № 10/2-183/309 від 27.04.2004р., № 10/2-183/265 від 25.06.2004р., № 10/2-183/384 від 08.07.2004р.; № 609 від 13.07.2004р., № 10/2-183/601 від 22.07.2004р., № 10/2-2157 від 29.07.2004р., № 10/2-183/344 від 18.08.2004р. (повідомлення про вручення, розписка представника тощо) в матеріалах справи також не міститься і позивачем не надано (копія журналу вихідних факсограм є внутрішнім документом зацікавленої особи, а отже не може вважатись належним доказом в розумінні ст. 32 ГПК України).
Немає в справі і висновку незалежної товарознавчої експертизи щодо невідповідності придбаного позивачем фотометру необхідним в даному випадку стандартам та технічним вимогам.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт неякісності придбаного товару позивачем належними та допустимими доказами не доведений, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
До того ж статтею 681 ЦК України встановлено, що до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).
З наведеного вбачається, що навіть якщо останній раз недоліки придбаного приладу були виявлені позивачем 27.06.2004р., то річний термін позовної давності, протягом якого позивач повинен був звернутися з позовом до суду, сплинув 27.06.2005р.
Разом з тим із штемпелю відділення поштового зв’язку на конверті вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду лише 25.01.2006р.
Місцевий господарський суд на вказані обставини справи уваги не звернув, а тому дійшов хибного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Стосовно вимог апелянта щодо припинення провадження у справі, апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 3) виключено; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.
Перелік підстав припинення провадження у справі, передбачений ст. 80 ГПК України, є вичерпним.
Разом з тим апелянтом не надано жодного доказу наявності будь-якої із вказаних підстав для припинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського судуміста Києва від 31.05.2006р. у справі № 24/90 скасувати повністю.
В позові відмовити повністю.
В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Стягнути Відкритого акціонерного товариства “Донбасенерго” в особі структурної одиниці – Слов’янської теплової електричної станції (ідентифікаційний код 23343582; 84601Донецька обл., м. Горловка, пр. Леніна, 11) на користь Закритого акціонерного товариства “Макрохім” (ідентифікаційний код 24720905; 01133 м. Київ, вул. Л. Верхня, 3) 51 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Наказ на виконання даної постанови та поворотні накази доручити видати Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Брайко А.І.
Судді Бившева Л.І.
Розваляєва Т.С.