КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31.10.2006                                                                                           № 48/233

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Чумак Ю. Я.,

 від відповідача - Єрмоленко О. О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2006

 у справі № 48/233 (Сулім В.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Ексклюзів ГМБХ"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Україна"

             

                       

 про                                                  стягнення 163615,41 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2006р. у справі № 48/233  позов задоволено.

Відповідач  звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в результаті чого невірно визначено розмір заборгованості відповідача; зобов’язання відповідача перед позивачем за договором № 16-1/05 від 10.01.2005р. на суму 33 728 грн. 50 коп. припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України; даний факт підтверджується протоколами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2005р., 31.03.2005р. та 30.04.2005р.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 10.01.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Ексклюзив ГМБХ”” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” (покупець) укладено договір № 16-1/05, відповідно до  п. 1., 2.1., 5.1., 10. якого продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити муку пшеничну вищого ґатунку, який відповідає ДСТУ 26574-86; на момент укладення договору ціна за одну тону товару встановлюється на рівні 1 250 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ 208 грн. 33 коп., на умовах поставки СРТ (Інкотермс-2000) – станція призначення Сімферополь вантажний Придніпровської ЗД; оплата погодженої сторонами партії товару, що поставляється згідно із даним договором, проводиться повністю на підставі факту приймання товару покупцем; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2005р.

10.02.2005р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 16-1/05 від 10.01.2005р., згідно із умовами якої, починаючи з 10.02.2005р., ціна за одну тону муки вищого ґатунку становить 1 200 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ – 200 грн. 00 коп.

19.05.2005р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 16-1/05 від 10.01.2005р., якою передбачено, що, починаючи з 20.05.2005р., ціна за одну тону муки вищого ґатунку встановлюється в розмірі 1 100 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ – 183 грн. 33 коп.

17.01.2005р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Ексклюзив ГМБХ”” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” (покупець) укладено договір № 131/1-1/05, відповідно до п. 1., 2.1., 5.1., 10. якого продавець зобов’язується продати, а покупець прийняти та оплатити муку пшеничну вищого ґатунку, який відповідає ДСТУ 46.004-99; на момент укладення договору ціна за одну тону товару встановлюється на рівні 1 100 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ 183 грн. 33 коп.; оплата погодженої сторонами партії товару, що поставляється згідно із даним договором, проводиться повністю на підставі факту приймання товару покупцем; договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2005р.

18.05.2005р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 131/1-1/05 від 17.05.2005р., згідно із умовами якої, починаючи з 23.05.2005р., ціна за одну тону муки вищого ґатунку становить 1 050 грн. 00 коп., в т. ч. ПДВ – 175 грн. 00 коп.

25.04.2006р.  Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Ексклюзив ГМБХ”” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” про стягнення 153 760 грн. 52 коп. основного боргу, 7 200 грн. 94 коп. збитків від інфляції за період з серпня 2005 року по лютий 2006 року, 2 653 грн. 95 коп. 3% річних за період з серпня 2005 року по лютий 2006 року. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договори № 16-1/05 від 10.01.2005р. та № 131/1-1/05 від 17.05.2005р., відповідно до яких  позивач повинен був продати, а відповідач прийняти та оплатити пшеничну муку; станом на 01.05.2005р. сума заборгованості відповідача становила 135196 грн. 02 коп., що знайшло своє відображення в акті звірки розрахунків; після 01.05.2005р. позивачем були здійснені поставки на загальну суму 469350 грн. 00 коп.; за період з 01.05.2005р. по 22.08.2005р. відповідач лише частково оплатив поставлену продукцію, перерахувавши позивачеві 450 785 грн. 50 коп.; таким чином заборгованість відповідача становить 153 760 грн. 52 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2006р. у справі № 48/233  позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що на виконання умов договорів  № 16-1/05 від 10.01.2005р. та № 131/1-1/05 від 17.05.2005р. позивач поставив відповідачу пшеничну муку на загальну суму 469 350 грн. 00 коп.; відповідач лише частково розрахувався за отриманий  товар; таким чином сума боргу відповідача становить 153 760 грн. 52 коп.; на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю в зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договорів № 16-1/05 від 10.01.2005р. та № 131/1-1/05 від 17.05.2005р., а саме: поставка відповідачу товару на загальну суму 604 546 грн. 02 коп. Як зазначає господарський суд першої інстанції,  доказами виконання позивачем умов договорів № 16-1/05 від 10.01.2005р. та № 131/1-1/05 від 17.05.2005р., зокрема, є: акт звірки взаєморозрахунків (за яким борг відповідача становить 135 196 грн. 02 коп.) та видаткові накладні, а саме: № 122 від 18.05.2005р., № 153/1 від 21.05.2005р., № 154 від 23.05.2005р., № 155 від 23.05.2005р., № 201 від 27.05.2005р., № 213/2 від 27.05.2005р., № 366/1 від 23.06.2005р., № 374 від 30.06.2005р., № 408/1 від 19.07.2005р. (за якими позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 469 350 грн. 00 коп.).

Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинний документ – це документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.  Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.).

Таким чином видаткова накладна  є первинним документом.

Первинні  документи  (на  паперових  і машинозчитуваних носіях інформації)  для  надання  їм  юридичної сили і доказовості повинні мати  такі  обов'язкові  реквізити:  назва  підприємства, установи, від імені яких  складений  документ,  назва  документа (форми), код форми, дата і місце складання,  зміст  господарської операції та  її  вимірники  (у  натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської  операції і  складання   первинного документа.  (п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.).

Проте наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 122 від 18.05.2005р., № 153/1 від 21.05.2005р., № 154 від 23.05.2005р., № 155 від 23.05.2005р., № 201 від 27.05.2005р., № 213/2 від 27.05.2005р., № 366/1 від 23.06.2005р., № 374 від 30.06.2005р., № 408/1 від 19.07.2005р.  не можуть вважатися належним доказом виконання позивачем своїх зобов’язань за договорами № 16-1/05 від 10.01.2005р. та № 131/1-1/05 від 17.05.2005р., оскільки вони (накладні) не містять жодного посилання на реквізити вказаних правочинів.

До того ж, в графі “Умова продажу” перелічених видаткових накладних зазначено: “Передоплата”, в той час як умовами договорів № 16-1/05 від 10.01.2005р. та № 131/1-1/05 від 17.05.2005р. передбачено, що оплата за фактично поставлену партію товару проводиться повністю по факту приймання товару покупцем.

Крім того, у вказаних видаткових накладних не зазначено ні прізвищ, ні посад осіб, відповідальних за здійснення господарської  операції і  складання   первинного документа.

За вказаних обставин неможливо дійти висновку, що вказані накладні є доказом поставки товару відповідачеві саме на виконання договорів купівлі-продажу № 16-1/05 від 10.01.2005р. та № 131/1-1/05 від 17.05.2005р., а не на підставі будь-яких інших угод.

Стосовно посилання позивача на акт звірки розрахунків, як на доказ наявності у відповідача заборгованості в розмірі 135 196 грн. 02 коп., апеляційний господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1  ст. 32 ГПК України).

Акт звірки взаємних розрахунків не може  підтверджувати факт виконання господарського зобов’язання однією стороною та невиконання іншою, а отже і не може бути належним доказом в розумінні ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Не можна також погодитись і з висновком господарського суду першої інстанції, про те, що видаткові накладні підписані представником відповідача “за відповідним чином оформленими дорученнями”.

По-перше, в матеріалах справи наявна копія лише одного доручення (серія ЯКВ № 760420), виданого на ім’я представника Старуш В. Ф. При цьому кількість борошна, яке доручено отримати вказаному представнику, становить 90 тон. Разом з тим загальна кількість борошна, відпущена за видатковими накладними № 122 від 18.05.2005р., № 153/1 від 21.05.2005р., № 154 від 23.05.2005р., № 155 від 23.05.2005р., № 201 від 27.05.2005р., № 213/2 від 27.05.2005р., № 366/1 від 23.06.2005р., № 374 від 30.06.2005р., № 408/1 від 19.07.2005р.  становить 423,5 тон, тобто майже в 5 раз більше.

По-друге, ні в одній із спірних видаткових накладних немає посилання на реквізити довіреності представника відповідача, а отже неможливо зробити висновок, що представник відповідача Старуш В. Ф. отримувала товар на підставі спірних накладних.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу не підтверджені належними доказами, а отже в їх задоволенні має бути відмовлено. Позовні вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, а отже підстави для  їх задоволення також відсутні.

Місцевий господарський суд при вирішенні даного спору на вказані вище обставини справи уваги не звернув,  документам, що містяться в матеріалах справи належної юридичної оцінки не дав, а тому дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог.  

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2006р. у справі № 48/233 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю по кожній з заявлених вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Ексклюзив ГМБХ”” (04108 м. Київ, пр-т Правди, 62; ЄДРПОУ 24248957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросервіс-Україна” (04073 м. Київ, вул. Фрунзе, 142; ЄДРПОУ 31110288) 818 грн. 07 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови та поворотний наказ доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

08.11.06 (відправлено)