КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2006 № 33/212
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Брайка А.І.
суддів: Бившевої Л.І.
Розваляєвої Т.С.
при секретарі: Даценко В.М.
За участю представників:
від позивача - Щербак Н. В.,
від відповідача - Здоренко С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Фортуна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2006
у справі № 33/212 (Пінчук В.І.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі заступника керуючого голосіївським відділенням №5398 Ощадного банку України
до Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Фортуна"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 73606,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. у справі № 33/212 позов задоволено частково.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; спірне рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права; 25.03.2004р. позивач листом № 848 повідомив відповідача про прийняття рішення щодо видачі покупцю Малишу С. Б. цільового кредиту на придбання транспортного засобу OPEL ASTRA за умови його реєстрації в органах УДАІ МВС м. Києва з обов’язкової відміткою в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу “Кредит”; 25.03.2004р. між відповідачем та гр. Малишем С. Б. було укладеного договір № 131 купівлі-продажу транспортного засобу з використанням банківського кредиту; у відповідності з умовами договору № 131 відповідачем та гр. Малишем С. Б. було надано позивачеві свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КІС 889769, видане МРЕВ-5 ДАІГУ МВС м. Києва 25.03.2004р.; таким чином на момент придбання гр. Малишем транспортного засобу OPEL ASTRA між позивачем та відповідачем не існувало жодних договірних відносин, а отже і посилання позивача на невиконання відповідачем умов договору б/н від 07.06.2004р., як на підставу позовних вимог, є необґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта з огляду на те, що автомобіль, який надавався Малишу С. Б. за рахунок кредитних коштів позивача, всупереч вимог п. п. 6.1.2. та 6.2.2. договору № 131 від 25.03.2004р., не був зареєстрований відповідачем в органах ДАІ, тобто ніколи не належав гр. Малишу С. Б. на праві власності, а отже на підставі ст. 583 ЦК України не міг передавитися у заставу; внаслідок такої ситуації стала видача банком кредиту без забезпечення; після визнання договорів кредиту та застави недійсними позивач втратив право звернути стягнення на предмет застави, в результаті чого поніс збитки.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 20.04.2005р. Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі Голосіївського відділення № 5398 звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Фортуна” про стягнення 66 838 грн. 00 коп. неповернутого покупцем кредиту, 6 216 грн. 51 коп. недоотриманого прибутку у вигляді відсотків по кредиту та 552 грн. 17 коп. пені за період 29.04.2004р. по 18.11.2004р. При цьому позивач зазначив, що 07.06.2004р. між ним та відповідачем був укладений Договір про співробітництво № б/н, предметом якого є взаємодія - погоджене співробітництво по програмі реалізації транспортних засобів відповідачем із застосуванням механізмів банківського кредиту. Відповідач, укладаючи з Малишем С. Б. 25.03.2004р. договір № 131 купівлі-продажу транспортного засобу з використанням банківського кредиту, в порушення умов договору про співробітництво б/н від 07.06.2004р. не виконав свої зобов’язання щодо здійснення заходів по реєстрації транспортного засобу OPEL ASTRA в державних органах, отримання державного номерного знаку, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з відміткою про купівлю транспортного засобу в кредит, в результаті чого проданий автомобіль OPEL ASTRA не був зареєстрований в органах ДАІ; надані для оформлення кредитного договору і договору застави документи про право власності Малиша С. Б. на автомобіль не відповідали дійсності, що призвело до видачі банком кредиту без забезпечення; рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 18.11.2004р. кредитний договір та договір застави, укладені між позивачем та Малишем С. Б., були визнані недійсними; позивач, маючи неповернутий борг, втратив право звернути стягнення на предмет застави, що, в свою чергу, призвело до визнання боргу безнадійним та до збитків.
В заяві про уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 66 838 грн. 00 коп. неповернутого кредиту, 6 216 грн. 51 коп. недоотриманого прибутку у вигляді відсотків по кредиту, 552 грн. 17 коп. пені. При цьому позивач зазначив, що договором купівлі-продажу № 131 передбачено, що при розрахунку за автомобіль залучаються кредитні кошти позивача, тому відповідача мав належним чином виконувати свої зобов’язання за цим договором з метою недопущення нанесення збитків банку, що ним зроблено не було, в результаті чого він (відповідач) повинен нести відповідальність перед позивачем за нанесені збитки.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на те, що на момент реалізації транспортного засобу OPEL ASTRA покупцю Малишу С. Б. діяли умови договору № 131 від 25.03.2004р., які відповідачем були виконані належним чином, оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відміткою про купівлю в кредит було одержано сторонами договору в органах державної реєстрації і передане позивачеві; реєстрація спірного транспортного засобу представником відповідача особисто не здійснювалась, оскільки цього не вимагалось умовами договору № 131 від 25.03.2004р.; перевіряти справжність виданих компетентними державними органами документів про реєстрацію транспортного засобу відповідач не уповноважений, а отже і не може нести за це відповідальність; твердження позивача про порушення відповідачем умов договору б/н від 07.06.2004р. під час реалізації транспортного засобу Малишу С. Б. не відповідає дійсності, оскільки реалізація автомобіля відбувалась в березні 2004 року, тоді як договір б/н про співробітництво датований червнем того року; таким чином на момент реалізації Малишу С. Б. спірного транспортного засобу між позивачем та відповідачем не існувало жодних договірних відносин.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. у справі № 33/212 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 66 838 грн. 00 коп. боргу; 668 грн. 38 коп. державного мита та 107 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач взяті на себе за договором про співробітництво від 07.06.2004р. зобов’язання здійснити заходи по реєстрації транспортного засобу в державних органах реєстрації та отримати державний номерний знак на транспортний засіб, отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відміткою про купівлю транспортного засобу в кредит не виконав, в результаті чого повинен сплатити позивачу збитки в розмірі несплаченої покупцем кредитної суми 66 838 грн. 00 коп.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню повністю в зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з прийняттям нового рішення по відмову в позові повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується правомірність позовних вимог. Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.
Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на умови договорів б/н від 07.06.2004р. та № 131 від 25.03.2004р., як на підставу своїх вимог. При цьому позивач зазначає, що відповідачем, в порушення умов вказаних договорів, не було належним чином проведено реєстрації транспортного засобу OPEL ASTRA, 2004 р. в., кузов № WOL0TGF6945097530, в результаті чого позивач зазнав збитків.
Разом з тим, поняття збитків передбачено ч. 2 ст. 22 ЦК України, де зазначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 ЦК України).
Із змісту наведеної норми вбачається, що для виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків необхідно, по-перше, наявність певних зобов’язань у боржника перед кредитором; по-друге, невиконання боржником вказаних зобов’язань.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “СВТ Фортуна” (продавець) та Малишем С. Б. (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 131, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю товар, а покупець обов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Таким чином вказаний договір за своїм правовим характером є двостороннім, при цьому однією із сторін виступає відповідач, а іншою – фізична особа Малиш С. Б., які є кредитором та боржником по відношенню один до одного.
З наведеного вбачається, що невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 131 від 25.03.2004р. ні в якому разі не може спричинити позивачу збитки, оскільки позивач не є ані стороною спірного договору, ані третьої особою, на користь якої відповідач повинен вчинити певні дії (ст. 636 ЦК України).
За вказаних обставин посилання позивача на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 131 від 25.03.2004р. не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Посилання позивача на порушення відповідачем п. п. 5.1.8., 5.1.10. договору б/н від 07.06.2004р. також не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.
Відповідно до п. п. 5.1.8., 5.1.10. договору б/н від 07.06.2004р. продавець (відповідач) зобов’язується після сплати авансового платежу продавцем (відповідачем) провести заходи по реєстрації транспортного засобу в державних органах реєстрації; порядок здійснення реєстрації транспортного засобу визначається продавцем та може бути проведений шляхом : 1) підписання покупцем доручення продавцю, відповідно до якого покупець наділяє повноваженнями продавця вчинити дії, пов’язані з реєстрацією придбаного транспортного засобу в державних органах реєстрації; 2) відвідання разом з покупцем та продавцем державних органів реєстрації; після отримання авансового платежу на підставі довідки-рахунку та повідомлення банку (позивача) до державних органів реєстрації здійснити реєстрацію транспортного засобу в державних органах реєстрації, отримати державний номерний знак на транспортний засіб, отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відміткою щодо купівлі транспортного засобу в кредит у банку (позивача): “Кредит в Ощадбанку України”.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль OPEL ASTRA, 2004 р. в., кузов № WOL0TGF6945097530, був реалізований гр. Малишу С. Б. в березні 2004 року. На момент реалізації спірного транспортного засобу діяли умови договору купівлі-продажу № 131 від 25.03.2004р.
Договір про співробітництво б/н, на який посилається позивач, був укладений сторонами лише 07.06.2004р.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладання. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.
Однак в договорі б/н від 07.06.2004р. не обумовлено застосування останнього до відносин, які виникли між сторонами до його укладання. Більш того, в п. 8.1. вказаного договору зазначено, що він вступає в силу з дати його підписання сторонами.
Таким чином відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір б/н набрав чинності саме з 07.06.2004р., а отже у відповідача не могло виникнути жодних обов’язків по вказаному договору до його укладання.
За вказаних обставин твердження позивача про те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору б/н від 07.03.2004р. позивач поніс збитки, не відповідає дійсності.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції при вирішенні даного спору невірно визначив правову природу спірних відносин, не дав належної юридичної оцінки обставинам справи, а тому дійшов хибного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2006р. у справі № 33/212 скасувати повністю.
В позові відмовити повністю по кожній із заявлених вимог.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Голосіївського відділення № 5398 ідентифікаційний код 02760525; 03150 м. Київ, вул. Горького, 105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Фортуна” (ідентифікаційний код 14330356; 01193 м. Київ, вул. Кіквідзе, 17) 368 грн. 04 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Брайко А.І.
Судді Бившева Л.І.
Розваляєва Т.С.
02.11.06 (відправлено)