КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.10.2006 № 40/178
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Лосєва А.М.
Шипка В.В.
при секретарі: Вакуленко А.В.
За участю представників:
від позивача: Шляхетський Л.І. (дов. № 5/1-142 від 19.10.04р.);
від відповідача: Євсєєв В.В. (дов. № 50/2005 від 14.02.05р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” та Дочірнього підприємства “Суми –Продіндустрія” Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал”
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.06.2006
у справі № 40/178 (Смірнова Л.Г.)
за позовом Дочірнього підприємства "Суми-Продіндустрія" Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"
про стягнення 247415,16 грн.
В судовому засіданні 13.09.06 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 03.10.06р.
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство “Суми –Продіндустрія” Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” (далі-позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” (далі – відповідач) про стягнення 247415,16грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.06.2006р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Позивач стверджує, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, при цьому не врахував порушень відповідачем загальних умов виконання зобов’язань і безпідставно не захистив порушене право позивача.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак його представник у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з мотивів її необґрунтованості та просив апеляційний суд скаргу залишити без задоволення.
Разом з тим, відповідач не погоджуючись з винесеним рішенням в частині розподілу судових витрат, подав апеляційну скаргу в якій просить його змінити та стягнути на його користь з позивача витрати на оплату послуг адвоката.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.
Розглянувши апеляційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.
На підставі накладної № 3 від 23.02.2001 позивач передав відповідачеві у власність цукор на загальну суму 247415,16 грн. без зазначення дати оплати за отриманий цукор. Зазначений факт встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 21.01.2005 у справі № 8/830-9/206 між тими ж сторонами.
Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тому суд першої інстанції правильно відхилив заперечення відповідача щодо недоведеності факту поставки цукру у зв'язку з відсутністю оригіналу накладної №3 від 23.02.2001.
Статтею 165 ЦК Української РСР встановлено, що якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання в будь-який час, боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2005 у справі №8/830-9/206 було встановлено факт звернення позивача 29.01.2001 до відповідача з вимогою №1/1-126 про розрахунок за поставлений цукор.
Позивач обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу зазначає, що зазначена вимога не стосувалась сплати вартості цукру поставленого по накладній №3 від 23.02.2001, оскільки сама вимога датована ще за місяць до поставки цукру.
Однак зважаючи на відсутність будь-яких інших поставок позивачем відповідачеві цукру та специфіку попередніх відносин між сторонами, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вимога №1/1-126 від 29.01.2006 є вимогою щодо оплати цукру отриманого в подальшому відповідачем за накладною №3 від 23.02.2001.
Крім того, матеріалами справи підтверджуються факти неодноразового звернення позивача до відповідача з вимогами здійснити оплату за отриманий цукор, зокрема вимоги №1/1-717 від 21.06.2002 та № 5/1-2 від 09.01.2003.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Згідно до приписів статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з даним позовом до суду 02.03.2006, а відповідачем у відзиві на позовну заяву від 01.09.2006 та поясненнях від 26.04.2006 заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності щодо стягнення заборгованості згідно накладної №3 від 23.02.2001.
Посилання позивача на те, що строк позовної давності почався після семи днів з дня отримання відповідачем першої вимоги про виконання грошового зобов'язання від 14.07.2005 за №5/1-116 не приймається колегією суддів до уваги, оскільки як встановлено вище, позивач звертався до відповідача раніше з вимогами №1/1-126 від 29.01.2001, №1/1-717 від 21.06.2002 та № 5/1-2 від 09.01.2003.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та про відсутність поважних причин для його пропуску, а тому позовні вимоги на думку колегії суддів правомірно відхилені судом першої інстанції.
Щодо витрат на послуга адвоката, про безпідставність відмови в стягненні яких зазначає відповідач в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення в цій частині не підлягає зміні, а скарга задоволенню, у зв’язку з необґрунтованістю заявленої суми.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони, всупереч приписів даної статті, обставини на які вони посилаються, як на підставу для скасування та зміни оскаржуваного рішення, нормативно не обґрунтували та не довели.
Тому апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2006р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮВС” та Дочірнього підприємства “Суми –Продіндустрія” Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.06 у справі № 40/178- без змін.
Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Лосєв А.М.
Шипко В.В.