КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2006                                                                                           № 2/241

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2006

 у справі № 2/241 (Домнічева І.О.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк"

 третя особа відповідача           Кабінет Міністрів України

          Міністерство фінансів України

 третя особа позивача                      

 про                                                  розірвання кредитної угоди № 14/02-145 від 28.05.97р.

 

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2006р. у справі № 2/241 позов задоволено повністю.

10.07.2006р. відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення. Зазначивши, що спірне рішення прийняте з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що при задоволенні позову судом було порушено норми ст. 526 ЦК України, оскільки зобов’язання позивача щодо погашення кредиту виникли та існують на підставі кредитної угоди відповідно до норм ст. ст. 4, 151, 153 ЦК УРСР. Також відповідач вважає, що судом безпідставно застосовано норми ст. 652 ЦК України, оскільки істотної зміни обставин після укладення договору не відбулося, позивач був повністю проінформований про відсутність у нього прав на обладнання, що поставлялося за контрактом. Невірними також позивач вважає посилання суду  на порушення відповідачем норм ст. 611 ЦК України, так як дане прострочення платежу не могло завдати жодної шкоди позивачу, а тому не є підставою для розірвання кредитної угоди. На думку відповідача, судом порушено вимоги ст. 24 ГПК України, а саме: не залучено Кабінет Міністрів України відповідачем по справі. Також судом не було залучено до участі у розгляді справи Фонд державного майна України, а винесене рішення безпосередньо впливає на права Фонду державного майна України.

10.07.2006р. заступником Генерального прокурора України було внесено апеляційне подання на спірне рішення суду, де він просить його скасувати та відмовити в позові, вказуючи, що рішення прийнято з порушенням ст. ст. 526, 652 ЦК України та ст. ст. 27, 32, 43 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу та апеляційне подання позивач вказав, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2006р. є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги і апеляційного подання - безпідставними.

В поясненнях від 14.08.2006р. третя особа 2 повністю підтримує апеляційну скаргу відповідача та апеляційне подання заступника Генерального прокурора України, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення у справі, яким в позові відмовити.

В поясненнях, поданих суду апеляційної інстанції 08.09.2006р., позивач просить залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2006р. у даній справі, а апеляційну скаргу та подання – без задоволення.

      Апеляційним господарським судом встановлено, що 26.07.1993р. між Урядом України (позичальник), який був представлений Державним експортно-імпортним банком України („Укрексімбанк”) в якості агента позичальника, та рядом італійських кредитних організацій, на чолі з компанією „Ефібанка”, була укладена Загальна фінансова угода, відповідно до пп. а) статті 1 якої Уряд Республіки Італія та Уряд України прийшли до згоди, у відповідності до якої італійський уряд має намір, крім всього іншого, дозволити італійським організаціям середньострокового кредиту, які згодні надати позику на обумовлену суму позичальнику. Така позика на обумовлену суму повинна бути використана для фінансування, в об’ємі до 85 %, закупівлі підприємств, обладнання та іншої продукції, яка виготовляється в Італії ...

27.07.1993р. між Державним Запорізьким алюмінієвим комбінатом (ЗАЛК) (покупець) та фірмою „Фата Юропіан Груп С. Р. л.”, Піанецца (Турін), Італія (продавець) був укладений контракт, предметом якого була поставка продавцем покупцю обладнання розливки, прокатки алюмінію для виготовлення упаковки для харчових продуктів, склад і виробнича потужність якого приведені в Додатку № 1 до цього Контракту, а також здійснення техдопомоги при його монтажу і запуску в експлуатацію. Відповідно до ст. ст. 2.1., 3.2. Контракту загальна вартість обладнання становить 71 666 000 дол. США; право власності товару переходить до покупця після завантаження товару на борт судна та його укладки в трюмі; в статтях 4, 17 та в додатку № 9 цього Контракту сторони визначили умови здійснення платежів, вступу Контракту в силу та строки поставки товару.

05.08.1993р. Кабінет Міністрів України на засіданні Валютно-кредитної ради прийняв рішення про надання гарантій Державному Запорізькому виробничому алюмінієвому комбінату на суму 71,6 млн. дол. США на отримання кредиту з Італії для придбання обладнання для фольгопрокатного заводу.

       Розпорядженням Запорізької обласної ради народних депутатів від 22 серпня 1994р. № 23-р було вирішено реорганізувати Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат шляхом корпоратизації та створити Відкрите акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”. Відповідно до п. 4 вказаного розпорядження з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи та пасиви Запорізького виробничого алюмінієвого комбінату переходять до відкритого акціонерного товариства , яке стає правонаступником прав та обов’язків корпоратизованого підприємства.

       30.09.1994р. була про проведена державна реєстрація ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”.

На виконання Контракту від 27.07.1993р. ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” 15.09.1005р. було сплачено 982 811 дол. США і 100 000,00 іт. лір та 09.04.1997р. 10 749 900,00 дол. США авансового платежу.

28.05.1997р. між Державним експортно-імпортним банком України, який діє від імені Кабінету Міністрів, (кредитор) і Відкритим акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (позичальник) укладено кредитну угоду № 14/02-145 від 28.05.1997р., відповідно до п. п. 3., 5.1., 6.1., 6.2. якої кредитор надає позичальнику кредит, позичальник повертає кредит, сплачує відсотки, додаткові платежі, страхову премію у розмірі 70 % від її загальної суми, комісію кредитору на умовах, викладених в кредитній угоді; використання кредиту здійснюється шляхом оплати документів, які надаються експортером згідно з умовами без відзивного документарного акредитиву, що відкривається кредитором за заявою позичальника, авізується та виконується в Banca Nazionale del Lavoro di Torino (Італія); погашення кредиту, відсотків, додаткових платежів та страхової премії у розмірі 70 % від її загальної суми до 2000р. здійснюється, згідно з графіком, за рахунок коштів Державного бюджету України, які передбачені для фінансування позичальника; погашення кредиту, відсотків та додаткових платежів, починаючи з 2000 р., здійснюється позичальником, згідно з графіком, за рахунок власної валютної виручки, а також виручки від здійснення господарської діяльності, одержаної в будь-якій валюті. Згідно з п. п. 2.6., 2.7. кредитної угоди № 14/02-145 кредит надається позичальнику кредитором для фінансування вартості контракту від 27.07.1993р. про купівлю-продаж обладнання розливки, прокатки алюмінію для виготовлення упаковок для продуктів харчування.

На протязі 1997-1998рр. обладнання за повним переліком було поставлено ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”.

26.04.2006р. ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” звернулось з позовом до ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” про розірвання вищевказаної кредитної угоди. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на той факт, що при укладанні спірної угоди він розраховував, що отримане за Контрактом від 27.07.1993р. майно стане його власністю, однак, як виявилося пізніше,  ВАТ “ЗАлК” після завершення процесу перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство не набуло права власності на обладнання, що надійшло від “Фата Юропіан Груп С.р.л.” відповідно до умов контракту від 27.07.1993р., і це є істотною зміною обставин, якими позивач керувався при укладанні кредитної угоди, і тому не має обов’язків щодо її виконання. Крім того, відповідач не виконав вимог п. 3 спірної угоди та чинного законодавства, не надав грошові кошти безпосередньо позичальнику, а також прострочив з свого боку виконання зобов’язань з оплати поставленого обладнання оплату, що також є підставою для розірвання договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані та не підлягають задоволенню: пунктом 18.1. спірної угоди визначено, що кредитна угода юридично незалежна від будь-якого зобов’язання, яке виникає між позичальником, кредитором та третіми особами; обов’язки позивача щодо погашення наданого кредиту безпосередньо пов’язані лише з фактом надання кредиту і жодним чином не пов’язаний з подальшою долею обладнання, для фінансування кого залучався кредит.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2006р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, були залучені кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України, які повністю підтримали позицію відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2006р. у справі № 2/241 позов задоволено повністю з посиланням на ст. 652 ЦК України. Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до ст. ст. 611, 652 ЦК України, ст. 188 ГК України позивач має право розірвати спірний договір в зв’язку з зміною обставин укладення договору, а саме: позивач не зобов’язаний здійснювати компенсацію відповідачу витрат, пов’язаних з оплатою позики за обладнання яке не є його власністю; відповідач сам прострочив свої зобов’язання за спірним договором; позивач має право розірвати договір з підстав, які він вважає істотними.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга та апеляційне подання задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони змогли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 2 ст. 652 ЦК України зазначає, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний... за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1)          в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)          зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3)          виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)          із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи були досліджені всі вищезазначені умови частини 2 ст. 652 ЦК України в їх сукупності, дана їм належна правова оцінка, в результаті чого вірно було прийнято рішення про задоволення позову.

        Укладаючи спірну угоду, позивач виходив з того, що майно, яке буде придбано за кредитні кошти на виконання Контракту від 27.07.1993р., стане його власністю.

Згідно з п. п. 2.6., 2.7. Кредитної угоди № 14/02-145 кредит надається позичальнику кредитором для фінансування вартості контракту від 27.07.1993р. про купівлю-продаж обладнання розливки, прокатки алюмінію для виготовлення упаковок для продуктів харчування.

Відповідно до ст. 3.2. Контракту від 27.07.1993р. право власності товару переходить до покупця після завантаження товару на борт судна і його укладки в трюмі.

Як вбачається з матеріалів справи, обладнання було поставлено позивачу в період 1997 та 1998 років, тобто на час, коли вже відбулася реорганізація державного підприємства  шляхом його корпоратизації і створення відкритого акціонерного товариства. При цьому відповідно до п. 4 розпорядження Запорізької обласної Ради народних депутатів від 22.08.1994р. № 23-р з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи та пасиви Запорізького виробничого алюмінієвого комбінату переходять до відкритого акціонерного товариства, яке стає правонаступником прав та обов’язків корпоратизованого підприємства.

Таким чином, позивач в момент укладання спірної угоди виходив з того, що така істотна зміна обставин, а саме, що обладнання не стане його власністю, а, більш того, взагалі буде вилучено у нього, не настане.

Не міг знати про таку можливу зміну обставин, тобто, розумно передбачити можливість її настання, і відповідач – кредитор по спірній угоді.

При цьому суд звертає увагу на те , що про істотну зміну обставин позивач дізнався лише при розгляді справи Місцевим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя по скарзі Плазма Геннадія Аркадійовича на рішення Правління Відкритого акціонерного товариства „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, рішення по якому прийнято 11.07.2003р. В рішенні зазначено, що, оскільки в перехідний період перетворення державного підприємства в колективне (приватизоване), єдиним акціонером ВАТ „ЗАлК” являлась держава, то і все майно Товариства залишалось державною власністю до приватизації підприємства у 1999 році. Оскільки обладнання по виготовленню алюмінієвої фольги і пакувальних матеріалів в статутний фонд при приватизації підприємства не передавалось, воно зберегло статус державного майна і по теперішній час. Враховуючи, що джерелом фінансування набутого обладнання були тільки державні кошти, в статутний фонд Товариства дане обладнання не увійшло, у ВАТ „ЗАлК” відсутні підстави вважати дане майно своєю власністю і розпоряджатися ним.

В результаті прийнятих рішень суду 14.09.2004р. своїм листом за № 9/8-2-1397 міністр промислової політики звернувся до Прем’єр-міністра України з проханням надати доручення Мінпромполітики та Фонду державного майна стосовно створення державного підприємства та розробки програми його подальшого розвитку на базі державного обладнання, яке знаходиться у ВАТ „ЗАлК”.

27.09.2004р. з приводу вищезазначеного звернення було надано відповідне розпорядження для опрацювання пропозицій.

Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства промислової політики України від 11.10.2004р. № 2129/514 „Про використання державного майна” було визначено закріпити за Міністерством промислової політики України функції з управління державним майном – обладнанням з виробництва алюмінієвої фольги та пакувальних матеріалів, яке було придбано за рахунок державних коштів, не увійшло до статутного фонду ВАТ „ЗАлК” і знаходиться на його баланс; в місячний термін здійснити приймання-передачу зазначеного майна.

12.10.2004р. наказом Міністерства промислової політики України № 525 було визначено: створити Державне підприємство з виробництва алюмінієвої фольги та пакувальних матеріалів на базі державного майна, яке було придбано за рахунок державних коштів, не увійшло до статутного фонду ВАТ „ЗАлК”.

Згідно акту приймання-передачі, затвердженого 17.11.2004р., комісія з питань приймання-передачі державного майна, яка створена відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 12.10.2004р. № 525, провела обстеження державного майна - обладнання з виробництва алюмінієвої фольги та пакувальних матеріалів, яке знаходиться на балансі ВАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, і за своїми пропозиціями передала його на баланс Державного підприємства з виробництва алюмінієвої фольги та пакувальних матеріалів.

Таким чином, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Апеляційний господарський суд також погоджується з позицією господарського суду першої інстанції стосовно того, що подальше виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону: позивача, - того, на що вона розраховувала при укладенні договору. А саме, укладаючи Кредитну угоду № 14/02-145, позивач виходив з того, що відповідно до п. п. 2.6., 2.7. останньої кредит надається позичальнику кредитором для фінансування вартості контракту від 27.07.1993р. про купівлю-продаж обладнання розливки, прокатки алюмінію для виготовлення упаковок для продуктів харчування, тобто для розвитку і функціонування виробництва і отримання відповідної виробничої вигоди. Однак, враховуючи, що зазначене обладнання було вилучено з його користування, це привело до порушення майнових інтересів позичальника і позбавило того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією відповідача про те, що пунктом 18.1. спірної угоди, де зазначено, що кредитна угода юридично незалежна від будь-якого зобов’язання, яке виникає між позичальником, кредитором та третіми особами, - визначено, що ризик обставин несе заінтересована сторона.

В даному пункті кредитної угоди йде мова не про ризик обставин, які лежать на позичальнику по виконанню спірної угоди, а про неможливість останнього посилатися на її невиконання в результаті його взаємовідносин з третіми особами за іншими зобов’язаннями.

Таким чином, із суті спірного договору або звичаїв ділового обороту (ніхто із сторін при цьому на такі звичаї не посилається і судом такі не встановлені) не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, тобто сторона, яка звернулася до суду з вимогою про розірвання договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Листом від 25.12.2005р. ВАТ „ЗАлК” запропонувало ВАТ „Державний експортно-імпортний банк” розірвати спірну угоду в зв”язку з істотною зміною обставин. Однак відповіді на нього не отримало, в результаті чого звернулося до суду з даним позовом.

Враховуючи необхідність відновлення балансу інтересів сторін за спірним договором, істотно порушеного внаслідок не передбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін, і наявність при  розгляді даного спору зазначених в частині 2 ст. 652 ЦК України умов одночасно, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками Господарського суду міста Києва про задоволення позову.        

     Інші доводи апеляційної скарги та апеляційного подання внаслідок їх безпідставності та декларативності також не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 106 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

  Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2006р. у справі № 2/241 залишити без змін, а апеляційну скаргу і апеляційне подання – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

04.10.06 (відправлено)