КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.09.2006                                                                                           № 7/101

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Цикалюк Т. С.,

 від відповідача - Стоян М. М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Радикал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2006

 у справі № 7/101 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Радикал"

             

                       

 про                                                  стягнення 1232216,66 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2006р. у справі № 7/101 позов задоволено повністю.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи; судом порушено норми процесуального права, а саме: ст. ст. 4-5, 115 ГПК України; в межах провадження у справі № 24/142-б керуючого  санацією підприємства відповідача  було зобов’язано відмовитися від виконання договору № 834 від 25.03.1993р. в частині підписання акту звірки розрахунків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта з огляду на те, що  зобов’язання керуючого санацією підприємства відповідача відмовитися від виконання договорів на постачання електричної енергії в частині підписання актів звірки розрахунків жодним чином не стосується предмету спору у справі № 7/101.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 25.03.1993р між ВЕО “Київенерго” (енергопостачальна організація), правонаступником якої є позивач, та Заводом хімікатів Держкомстат України по хімії (абонент), правонаступником якого є відповідач, укладено договір № 834 (248) на використання електричної енергії, відповідно до п. п. 2.1., 4.1., 13. якого енергопостачальна організація зобов’язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції абоненту в межах 169692 кВА (кВт) дозволеної до використання потужності згідно з визначеними цим договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності; абонент зобов’язується оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно із прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами цього договору; цей договір складається на строк до 31.12.1998р., набирає чинності  з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

27.01.2006р. Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Радикал” про стягнення 1 232 216 грн. 66 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення умов договору № 834 від 25.03.1993р. відповідач не здійснював розрахунки за спожиту електроенергію; борг відповідача перед позивачем станом на 01.02.2005р. становить 1 232 216 грн. 66 коп.; 02.04.2004р. позивач направив відповідачу лист № 048-05-2486 з вимогою сплатити заборгованість; однак відповідач відповідь на лист не надав, борг не погасив; на підставі ст. 526 ЦК України сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної даності становить 3 роки; відповідач звертався до суду із заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог; таким чином позивач може вимагати стягнення заборгованості з відповідача лише за період з лютого 2002 року по лютий 2005 року; виходячи з акту звірки розрахунків, підписаного між сторонами, за вказаний період позивачем нараховано плату за електроенергію на загальну суму 1 459 000 грн. 28 коп.; вказану суму відповідач частково оплатив, перерахувавши позивачеві 327 000 грн. 00 коп.; таким чином заборгованість відповідача становить 1 132 000 грн. 28 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2006р. у справі № 7/101 позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у відповідача за спожиту електричну енергію в розмірі 1 232 216 грн. 66 коп.; на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України строк оплати заборгованості настав лише через сім днів після отримання відповідачем вимоги від 21.03.2005р. № 048-05-2486; таким чином строк позовної даності позивачем не пропущено.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню повністю в зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача в розмірі 1 232 216 грн. 66 коп.

Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивач, звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 834 від 25.03.1993р.  При цьому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.02.2000р. по 01.02.2005р.

Разом з тим  з матеріалів справи вбачається, що кількість використаної відповідачем електроенергії за спірний період повинна підтверджуватись звітами про використану активну електроенергію.

Однак наявні в матеріалах справи звіти про використану електроенергію (а. с. 32-69) не охоплюють весь період, за який позивач нараховує борг. До того ж більшість вказаних звітів взагалі не оформлені належним чином: відсутні підписи посадових осіб, що приймали звіти; не зазначено дату прийняття звітів тощо.

Більш того, зазначаючи лише загальний розмір заборгованості відповідача, позивач в порушення п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України не вказує,  на підставі яких тарифів ним здійснено саме такий розрахунок. Вказаний факт, по-перше, унеможливлює перевірку правильності розрахунків позивача; по-друге, свідчить про їх безпідставність та необґрунтованість.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що договір про користування електричною енергією від 25.03.1993р. має номер 834 і в документах підприємства позивача ідентифікується саме під таким номером. Разом з тим зміни-доповнення до договору на користування електроенергією (а. с. 25), які позивач долучив до позовної заяви, взагалі не містять посилання на реквізити основного договору, а наявний в матеріалах справи протокол розбіжностей до вказаних змін-доповнень (а. с.26) містить посилання на договір № 248.

Додаток 3.4., який затверджує порядок розрахунків за електричну енергію (а. с. 27-28), також є додатком до договору № 248, а не до договору № 834, що є підставою позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ані період заборгованості, який зазначає позивач, ані розмір боргу відповідача в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України жодними доказами не підтверджені; документи, подані позивачем на обгрунтування правомірності позовних вимог, мають багато суперечностей, а отже не можуть вважатися належними доказами по справі в розумінні ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Таким чином місцевий господарський суд при вирішенні даного спору не дав належної юридичної оцінки доводам позивача та наявним в матеріалах справи доказам, а тому дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2006р. у справі № 7/101 скасувати повністю.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (ідентифікаційний код – 00131305; 01001 м. Київ, пл. Івана Франка, 5) на користь Відкритого акціонерного товариства “Радикал” (ідентифікаційний код – 05757570; 02094 м. Київ, вул. Червоноткацька, 61) 6 223 грн. 28 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанову доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

25.09.06 (відправлено)