КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.09.2006                                                                                           № 7/100

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Омельчук Н.І.

 За участю представників:

 від позивача - Цикалюк Т. С.,

 від відповідача - Стоян М. М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Радикал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2006

 у справі № 7/100 (Якименко М.М.)

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Радикал"

             

                       

 про                                                  стягнення 1172765,33 грн

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2006р. у справі № 7/100 позов задоволено повністю.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: не досліджено питання, чи виставлялися позивачем відповідачу відповідні платіжні доручення; судом помилково застосовано ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки в договорі № 304 від 21.04.1998р. чітко зазначено порядок та строки оплати спожитої електроенергії; в межах провадження у справі № 24/142-б керуючого  санацією підприємства відповідача  було зобов’язано відмовитися від виконання договору № 304 від 21.04.1998р. в частині підписання акту звірки розрахунків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апелянта з огляду на те, що  зобов’язання керуючого санацією підприємства відповідача відмовитися від виконання договорів на постачання електричної енергії в частині підписання актів звірки розрахунків жодним чином не стосується предмету спору у справі № 7/100.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 21.04.1998р. між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО “Київенерго” (енергопостачальна організація), правонаступником якої є позивач, та Житлово-комунальним відділом ВАТ “Радикал” (абонент) укладено договір № 304 на використання електричної енергії, відповідно до п. п. 2.1., 4.1., 13. якого енергопостачальна організація зобов’язується відпускати електроенергію як різновид промислової продукції абоненту в межах (див. Додаток) дозволеної до використання потужності згідно з визначеними цим договором умовами та величинами споживання електроенергії та потужності; абонент зобов’язується оплачувати використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно із прейскурантом 09-01, діючим індексом цін та умовами цього договору; цей договір складається на строк до 31.12.1998р., набирає чинності  з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

Згідно із п. 2 додатку № 13а до вказаного договору оплата платіжним документів здійснюється абонентом самостійно в 3-х денний строк  після дати, зазначеної в платіжному документі; у випадку несплати платіжного документа протягом 3-х днів сторони керуються договірними зобов’язаннями, вимогами Правил користування електроенергією в частині припинення подачі електроенергії, а на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі 0,5% за добу по день фактичної оплати; сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ.

27.01.2006р. Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Радикал” про стягнення 1 172 765 грн. 33 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення умов договору № 304 від 21.04.1998р. відповідач не здійснював розрахунки за спожиту електроенергію; борг відповідача перед позивачем станом на 01.02.2005р. становить 1 172 765 грн. 33 коп.; 21.03.2005р. позивач направив відповідачу лист № 048-05-2486 з вимогою сплатити заборгованість; однак відповідач відповідь на лист не надав, борг не погасив; на підставі ст. 526 ЦК України сума боргу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної даності становить 3 роки; відповідач звертався до суду із заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог; таким чином позивач може вимагати стягнення заборгованості з відповідача лише за період з лютого 2002 року по лютий 2005 року; починаючи з січня 2004 року електрична енергія відповідачем не споживалась, а тому заборгованість останнього за період з лютого 2002 року по січень 2004 року становить 362 713 грн. 61 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2006р. у справі № 7/100 позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у відповідача за спожиту електричну енергію в розмірі 1 172 765 грн. 33 коп.; на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України строк оплати заборгованості настав лише через сім днів після отримання відповідачем вимоги від 21.03.2005р. № 048-05-2486; таким чином строк позовної даності позивачем не пропущено.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню повністю в зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача в розмірі 1 172 765 грн. 33 коп.

Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивач, звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 304 від 21.04.1998р. При цьому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.02.2000р. по 01.02.2005р.

Разом з тим додатком № 13а до спірного договору визначено порядок проведення розрахунків між сторонами. Відповідно до вказаного порядку нарахування плати за спожиту електроенергію повинно здійснюватись на підставі звітів поданих відповідачем за розрахунковий місяць.

Отже з наведеного вбачається, що період, за який позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, повинен підтверджуватись поданими відповідачем звітами про використану електроенергію.

Однак наявні в матеріалах справи звіти про використану електроенергію (а. с. 27-47) датовані січнем 2002 року, квітнем-груднем 2002 року, січнем-березнем 2003 року, травнем-червнем 2003 року, серпнем-груднем 2003 року. Звітів за інші періоди часу, за які позивач нараховує заборгованість, в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані.

Більш того, зазначаючи лише загальний розмір заборгованості відповідача, позивач в порушення п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України не вказує,  на підставі яких тарифів ним здійснено саме такий розрахунок. Вказаний факт, по-перше, унеможливлює перевірку правильності розрахунків позивача; по-друге, свідчить про їх безпідставність та необґрунтованість.

До того ж з порядку розрахунків, затвердженого додатком № 13а до договору № 304 від 21.04.1998р., вбачається, що оплата за використану електроенергію повинна здійснюватись абонентом на підставі платіжних документів, наданих енергопостачальною організацією.

Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач на виконання вказаного порядку виставляв відповідачеві платіжні документи, необхідні для здійснення оплати за спожиту електроенергію.

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що ані період заборгованості, який зазначає позивач, ані розмір боргу відповідача в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України жодними доказами не підтверджені.

Місцевий господарський суд при вирішенні даного спору не дав належної юридичної оцінки доводам позивача та наявним в матеріалах справи доказам, а тому дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2006р. у справі № 7/100 скасувати повністю.

В позові відмовити повністю.

Стягнути Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (ідентифікаційний код – 00131305; 01001 м. Київ, пл. Івана Франка, 5) на користь Відкритого акціонерного товариства “Радикал” (ідентифікаційний код – 05757570; 02094 м. Київ, вул. Червоноткацька, 61) 5 923 грн. 05 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанову доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.

22.09.06 (відправлено)