КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.08.2006 № 05-6-41/411
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів: Бившевої Л.І.
Коваленка В.М.
при секретарі: Дзюбі О.В.
За участю представників:
від позивача -Ястребова Р. А.,
від відповідача-1 – не з’явились,
від відповідача-2 – не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2006
у справі № 05-6-41/411 (Пилипенко О.Є.)
за позовом Іноземне підприємство "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"
до Державна виконавча служба Подільського району м. Києва
Державна виконавча служба Оболонського району м. Києва
про виключення майна з акту опису й арешту
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2006р. у справі № 05-6-41/411 відмовлено в прийнятті позовної заяви.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, в якій просить її скасувати, зазначивши при цьому, що судом порушено норми процесуального права; спірна ухвала винесена місцевим господарським судом без належного вивчення позовних вимог та матеріалів позовної заяви; предметом позову є звільнення охолоджувачів з-під арешту та виключення їх з акту опису та арешту; подана позивачем позовна заява відповідає вимогам ст. 106 КАС України; посилання в позовній заяві на норми ГПК України, а не на статті КАС України не може бути підставою для відмови в прийнятті позовної заяви; на підставі п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України поданий позивачем позов підлягає розгляду в місцевому господарському суді; таким чином повернення позовної заяви з посиланням на п. 1 ст. 62 ГПК України є неправомірним.
Відповідач-1 та відповідач-2 відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 06.06.2006р. Іноземне підприємство “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” звернулось з позовом до Державної виконавчої служби Подільського району м. Києва (відповідач-1); Державної виконавчої служби Оболонського району м. Києва (відповідач-2) про звільнення охолоджувачів Соса-Соlа з-під арешту, а саме: зобов’язання відповідача-1 звільнити охолоджувачі Соса-Соlа з-під арешту; зобов’язання відповідача-2 виключити охолоджувачі Соса-Соlа з акту опису й арешту. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 01.12.2005р. відповідачем-1 було відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 3/502 від 25.11.2005р. про стягнення з СПД – фізичної особи Ткач Ю. С. заборгованості за договором оренди нежилих приміщень та накладення арешту на майно, яке знаходиться на орендованій території та належить Ткач Ю. С. на праві власності; 16.02.2006р. державним виконавцем було проведено опис та арешт майна, що знаходилось на орендованій Ткач Ю. С. території, в т.ч. двох холодильників Соса-Соlа; однак вказані охолоджувачі Соса-Соlа не належать Ткач Ю. С., а були орендовані останньою у позивача на підставі договорів оренди від 21.12.2004р. та 12.01.2005р.; за вказаних обставин охолоджувачі Соса-Соlа повинні бути звільнені з-під арешту.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2006р. у справі № 05-6-41/411 відмовлено в прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України. Ухвала суду мотивована тим, що 01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України; заявлений Іноземним підприємством “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” позов віднесений КАС України до адміністративної юрисдикції; відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 01.11.2005р.) до початку діяльності апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України; таким чином заявлений позов не підлягає розгляду в господарських судах України за правилами ГПК України.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду – скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Місцевий господарський суд, постановляючи спірну ухвалу, дійшов висновку, що заявлений Іноземним підприємством “Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед” позов віднесений КАС України до адміністративної юрисдикції і не підлягає розгляду за правилами ГПК України. Однак мотиви, з яких господарський суд першої інстанції дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
Як вбачається із позовної заяви, змістом спірних правовідносин в даному випадку є визнання права власності на охолоджувачі Соса-Соlа та виключення їх з акту опису і арешту майна.
Між тим, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
З наведеного вище вбачається, що чинним законодавством України врегульовано порядок вирішення даної категорії справ шляхом подачі позову в цивільному або в господарському судочинстві до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт.
Таким чином, позивач, звертаючись в порядку ГПК України до господарського суду із позовом про виключення майна з акту опису й арешту, реалізовував своє право, надане йому діючим українським законодавством.
Той факт, що позивач звернувся з позовом до Державної виконавчої служби Подільського району м. Києва (відповідач-1), Державної виконавчої служби Оболонського району м. Києва (відповідач-2), а не до боржника або особи, в інтересах якої накладено арешт, не є підставою для відмови в прийнятті позовної заяви, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 24 ГПК України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Проте місцевий господарський суд, постановляючи спірну ухвалу, не визначив правову природу спірних відносин і не звернув уваги на наведені вище норми закону, а тому дійшов хибного висновку про необхідність відмови в прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2006р. № 05-6-41/411 скасувати.
Справу № 05-6-41/411 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Розваляєва Т.С.
Судді Бившева Л.І.
Коваленко В.М.
17.08.06 (відправлено)