Справа № 11а-696 Головуючий у І інстанції :Мартинишин М.О.
Доповідач: Перетятько В.О. Категорія ст. 296 ч.1 КК України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Перетятька В.О.
Суддів:Гнатіва Н.І.Далиняк О.М.
з участю прокурора: Ходачкевича Ю.І.
засудженого ОСОБА_1
адвоката: розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 червня 2006 року.
в с т а н о в и л а :
Цим вироком:
ОСОБА_1 громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, згідно ст.89 КК України раніше несудимого,-засуджено за ст.296 ч.З КК України на 2 роки позбавлення волі. Взятий під варту з залу суд). Строк відбування покарання рахується з часу взяття під варту - з 27.06.2006 року. Речовий доказ - диск металевий для нарізання овочів залишений у користуванні ОСОБА_2.
За вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 10 грудня 2005 року. близько 18.00. години, перебуваючи в приміщенні своєї квартириАДРЕСА_1, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, умисно вступив у конфлікт з гр. ОСОБА_3, яка перебувала у вказаній квартирі, та. виражаючись в її адресу нецензурною лайкою, наніс їй удар рукою в спину. виштовхнувши її у двір біля будинку, від чого потерпіла впала. Вибігши за нею у двір будинку, ОСОБА_1 почав копати її ногами по тілу. Побачивши протиправні дії ОСОБА_1, ОСОБА_4, який також перебував у той час з ОСОБА_3, намагався припинити хуліганські дії ОСОБА_1. роблячи йому зауваження, на які той не реагував. Тоді ОСОБА_4, з метою припинення протиправних дій. застосував до ОСОБА_1 балончик зі сльозоточивим газом. У відповідь ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 удари руками та ногами по тілу та удар кулаком в ніс, спричинивши садна синці по тілу та перелом кісток носу - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Після цього ОСОБА_1, піднявши з землі цеглину та кинувши її. розбив нею лобове скло автомобіля „ІЖ"д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 спричинивши їй матеріальну шкоду у сумі 390 грн. Коли ОСОБА_3 намагалася припинити вказані дії ОСОБА_1, той наніс їй удар рукою в область лівого ока та ногами по тілу, І спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Коли з автомобіля .,ІЖ" вийшов водій ОСОБА_5 ОСОБА_1 припинив свої дії, закрив хвіртку воріт, спустив з прив'язі собаку і втік до своєї квартири.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Звільнити його з-під варти та обрати мірою запобіжного заходу підписку про невиїзд.
Покликається на те, що суд, постановивши вирок, неправильно кваліфікував його дії за ст.296 ч. З КК України, оскільки вони не носили характеру хуліганства і не були пов'язані із опором громадянину, який припиняв хуліганські дії. як це зазначив суд у вироку. Дії. які він вчинив 10.12.2005 року, носили побутовий характер були вчинені у нього на квартирі, куди прийшли потерпілі самовільно, ображали його і він змушений був виставити їх за двері. Потерпілі своєю поведінкою самі спровокувати інцидент, який виник з їх вини. Громадського порядку він не порушував, потерпілих не бив, нецензурно не висловлювався. Тілесні ушкодження потерпілі могли отримати в іншому місці і у інший час. Хоча він лобового скла у автомобілі „ІЖ" не розбивав він добровільно відшкодував матеріальну шкоду потерпілій, маючи надію, що при цьому кримінальна - справа буде закрита, як йому пояснювали потерпіла та слідчий:
Суд підійшов до розгляду справи та до оцінки доказів однобічно і не взяв до уваги ті докази, які свідчили на його користь.-
Вважає, що суд не з'ясував його особу, оскільки не вияснив чи погашені його попередні судимості.
Вважає також, що справа відносно нього сфальсифікована, оскільки у нього виник спір зі співвласником будинку щодо користування будинком та земельною ділянкою, а син співвласника будинку - ОСОБА_6 раніше працював слідчим у Франківському райвідділі міліції м. Львова і. хоч тепер він працює в іншому райвідділі, але міг впливати на працівників Франківського райвідділу міліції.
Суд закінчив розгляд справи без участі адвоката, чим порушив його права на захист. У вироку наголосив на тому, що 30.12.1994 року прокурором Шевченківського район) м. Львова проти нього була закрита справа на підставі ст.7 КПК України хоч це не було предметом обговорення у судовому засіданні. Вважає, що цим суд погіршив його становище оскільки він з цього питання не був готовим до захисту. Суд допустив і інші порушення кримінально-процесуального закону під час розгляду справи.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, підтримавшого апеляцію міркування прокурора про часткове задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає що вона підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів справи, дії ОСОБА_1. за які він засуджений вироком суду були розпочаті не з хуліганських спонукань, а на підставі особистих відносин між ним та ОСОБА_3. коли вона з іншим потерпілим - ОСОБА_4 прийшла до квартири засудженого вияснити, куди подівся диск для нарізки овочів та допустила у розмові образливі вислови в адресу засудженого ОСОБА_1. Однак, в подальшому дії ОСОБА_1 переросли у хуліганство коли виштовхавши потерпілих з квартири у двір він там почав наносити їм удари руками та ногами, спричинивши зазначені у вироку тілесні ушкодження потерпілим. Продовжуючи такі дії. засуджений ОСОБА_1 вже на вулиці цеглиною розбив лобове скло автомобіля в якому знаходилася стороння для засудженого особа - ОСОБА_5. Такі дії засудженого суд правильно розцінив як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства що супроводжувалось особливою зухвалістю.
В той же час. суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч.З ст.296 КК України як пов'язані з опором громадянину, який припиняв хуліганські дії.
Колегія суддів виходить з того, що дії засудженого могли б бути кваліфікованими за ч.З ст.296 КК України лише тоді, якщо би потерпілий ОСОБА_4 був би стороньою особою , яка би дійсно припиняла хуліганські дії. Однак, як вбачається із матеріалів справи потерпілий ОСОБА_4 такою особою не був. Він. як співробітник ОСОБА_3, за ї проханням і разом з нею, загодя взявши балончик зі сльозоточивим газом, прийшов до квартири засудженого ОСОБА_1 для вияснення наведених вище обставин. Коли ОСОБА_3 почала питати у засудженого ОСОБА_1 де є диск для нарізки овочів. ОСОБА_4, як зацікавлена особа, включився у розмову і запропонував засудженому допустити їх до приміщення, яке ОСОБА_3 орендувала у ОСОБА_1 і подивитися чи не лишився вказаний диск там. По суті, потерпілий ОСОБА_4, разом з ОСОБА_3 став стороною спору, який виник між ними та засудженим ОСОБА_1 з другої сторони. В подальшому, коли засуджений ОСОБА_1 виштовхав ОСОБА_4 і ОСОБА_3 зі своєї квартири у двір, при чому, ОСОБА_4 першим падав на сходах і, підхопившись на ноги, не дав впасти ОСОБА_3 і коли засуджений ОСОБА_1 у дворі почав наносити їм удари, ОСОБА_4 застосував проти ОСОБА_1 балончик зі сльозоточивим газом, як вони і домовлялися раніше з ОСОБА_3.
Колегія суддів вважає, що при таких обставинах. ОСОБА_4 не може розцінюватись як інший громадянин, який припиняє хуліганські дії, а повинен визнаватись як звичайний потерпілий по справі, як і потерпіла ОСОБА_3, а тому дії засудженого ОСОБА_1 повинні бути перекваліфікованими з ч.З ст.296 на ч. 1 ст'296 КК України з призначенням покарання, передбаченого частиною першою даної статті.
При вивченні матеріалів справи у колегії суддів не виникає сумнівів у доведеності
винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст..296 ч.1 КК України. Його винність доведена, в першу чергу показаннями потерпілих ОСОБА_3. ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, заключеннями судово-медичних експертиз про заподіяні потерпілим тілесні ушкодження, протоколом огляду місця події та фото таблицями про пошкоджене лобове скло автомобіля. Вказаним і іншим доказам у сукупності. які навів суд у вироку, він дав правильну оцінку і покликання засудженого на те, що потерпілі могли отримати тілесні ушкодження в інший час і у іншому місці, як і спеціально пошкодити скло автомобіля із помсти до нього, колегія суддів вважає надуманими.
Колегія суддів вважає, що із вироку підлягає виключенню покликання на судимості ОСОБА_1 у митлому, оскільки вони погашені.
Колегія суддів вважає безпідставним покликання в апеляції на порушення права на захист засудженого у зв'язку з відсутністю адвоката під час закінчення слухання справи судом . оскільки на а.с.240 є заява засудженого про те, що він просить продовжувати розгляд справи у відсутності адвоката, а на а.с.241є запис у протоколі судового засідання про те, що засуджений просить продовжувати розгляд справи у відсутності адвоката і що свої інтереси він буде захищати самостійно.
Колегія суддів вважає безпідставним покликання в апеляції на те. що суд обтяжив становище засудженого тим, що вказав у вироку про те що 30.12.1994 року проти нього була закрита справа прокурором на підставі ст..7 КПК України. Вказана постанова долучена до матеріалів справи (а.с. 123) і оголошувалась у судовому засіданні (протокол-а.с.247) . Покликання на вказану постанову розцінюється як характеризуюча засудженого обставина і не погірш) є його становище.
В матеріалах справи немає жодних даних про те. що син співвласника будинку, в якому проживає засуджений. ОСОБА_6 якимось чином впливав на органи досудового слідства чи на суд. тому таке покликання в апеляції є безпідставним.
Як видно із матеріалів досудового слідства і протоколу судового засідання, органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені засудженим у апеляції доводи про однобічність досудового слідства і судового розгляду справи є необгрунтованими.
Колегія суддів при перевірці справи не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули о за собою скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_1, про що він порушує питання у апеляції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок, в частині кваліфікації дій засудженого та призначеної міри покарання, підлягає зміні.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст.362,365,366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Перекваліфікувати його дії зі ст.296 ч.З КК України на ст.296 ч.1 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.296 КК України у вигляді 6 (шести) місяців арешту.
Виключити з вироку покликання на те, що ОСОБА_1 раніше судимий і вважати його, згідно ст.89 КК України, раніше не судимим.
В решті вирок залишити без зміни.