КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.06.2006                                                                                           № 43/170

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Брайка  А.І.

 суддів:                                          Бившевої  Л.І.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Вакуленко А.В.

 За участю представників:

 від позивача - Боскіна О. Л.,

 від відповідача - не з’явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2006

 у справі № 43/170 (Пасько М.В.)

 за позовом                               ТОВ "Росшина"

 до                                                   Орендне підприємство "6-й Київський авторемонтний завод"

             

                       

 про                                                  стягнення 100104,00 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2006р. у справі № 43/170 позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми процесуального права; відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання; відповідачу не було направлено копії заяви про уточнення позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив спірне рішення суду залишити без змін, зважаючи на те, що ухвала місцевого господарського суду була надіслана відповідачеві, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотному боці ухвали; таким чином відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання; по суті позовних вимог відповідач не навів жодного заперечення.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 21.02.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Росшина” звернулось з позовом до Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод” про стягнення 97 104 грн. 00 коп. основного боргу, 3 000 грн. 00 коп. витрат на оплату юридичних послуг. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про поставку автомобільних шин та вентелів; на виконання вказаної домовленості позивач в період з 14.09.2005р. по 07.10.2005р. поставив відповідачу автомобільні шини в кількості 1 695 шт. та вентелі в кількості 2 000 шт. на загальну суму 135 324 грн. 00 коп.; за отриману продукцію відповідач розрахувався лише частково, а отже його заборгованість перед позивачем становить 97 104 грн. 00 коп.

Заявою від 14.04.2006р. позивач уточнив підстави позову, а саме зазначив, що відповідач не розрахувався за накладними № РН-0000011 від 07.10.2005р. та № 0000006 від 20.09.2005р., вартість поставленого товару за якими становить 71 904 грн. 00 коп. і 25 200 грн. 00 коп., відповідно.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2006р. у справі № 43/170 позов задоволено повністю.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково, в зв’язку з неправильним застосуванням норм процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 України).

Одним із видів правочинів є двосторонні договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України  господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого печатками. Допускається  укладення  господарських  договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну  листами,  факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень,  якщо  законом  не  встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір  укладається  шляхом  пропозиції  однієї   сторони укласти  договір  (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз глави 54 ЦК України дає змогу зробити висновок, що істотними умовами договору купівлі-продажу, а отже і договору поставки, є предмет договору, тобто зазначення товару, який передається у власність покупця, та ціна.

Оскільки накладні № РН-0000005 від 14.09.2005р., № РН-0000006 від 20.09.2005р., № РН-0000008 від 28.09.2005р., № РН-0000010 від 05.10.2005р., № РН-0000011 від 07.10.2005р. містять істотні умови договору поставки, а саме: предмет договору та ціну товару,  та підписані уповноваженим представниками постачальника і покупця, апеляційний господарський вважає, що фактично між сторонами було укладено договір поставки, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 135 324 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2005р. позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою оплатити заборгованість за поставлену продукцію.

Відповідач відповіді на вказаний лист позивачу не направив, заборгованість не сплатив.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов’язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 97 104 грн. 00 коп. заборгованості цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Однак в частині позовних вимог про стягнення 3 000 грн. 00 коп. витрат на юридичні та консультаційні послуги має бути відмовлено, керуючись наступним.

Судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи, призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 44 ГПК України).

Відповідно до ч. 3  ст. 48 ГПК України витрати,  що підлягають сплаті   за послуги  адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України  “Про адвокатуру”.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України,  який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або  помічника  адвоката  не  менше двох  років,  склав  кваліфікаційні іспити,  одержав свідоцтво про право на  зайняття  адвокатською  діяльністю  та  прийняв  Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає  відшкодування  сум  як  судових витрат,  які  були  сплачені  стороною  за отримання послуг,  лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що СПД – фізична особа Боскін О. Л., якому позивач сплатив 3 000 грн. 00 коп. за надання юридичних послуг (рахунок-фактура № 3/12 від 28.12.2005р.), є адвокатом.

Також не можна вважати ці витрати збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні дані про оплату позивачем юридичних та консультаційних послуг, тобто, що позивач фактично поніс такі витрати.

Місцевий господарський суд  на  вказані  обставини та вимоги  закону уваги не  звернув і зробив неправильний висновок про те,  що сума, заявлена позивачем за  надання  юридичних  послуг, відноситься  до  складу  судових  витрат і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно із ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2006р. у справі № 43/170 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод” (ідентифікаційний код 21534645; 03065, м. Київ, бульв. І. Лепсе, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Росшина” (ідентифікаційний код – 33483573; 07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19) 97 104 грн. 00 коп. основного боргу, 971 грн. 04 коп. витрат по оплаті державного мита за подання позову, 114 грн. 46  коп. витрат по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові про стягнення з Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод” 3 000 грн. 00 коп. витрат по оплаті юридичних послуг відмовити.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Брайко  А.І.

 Судді                                                                                          Бившева  Л.І.

                                                                                          Розваляєва  Т.С.