ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2008 р. Справа № 10/140-04
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
Іоннікової І.А.
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Пінчукова М.О. - директора,
від відповідача: Шевченко Н.В. - представника за довіреністю № 08-25 від 02.01.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" в особі ЛадижинськоїТЕС, м. Ладижин Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "01" листопада 2007 р. у справі № 10/140-04 (суддя Мельник І.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Джоінт-Трейд" ЛТД, м.Вінниця
до Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" в особі ЛадижинськоїТЕС, м. Ладижин Вінницької області
про стягнення 397393,93 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.11.2007р. у справі №10/140-04 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Джоінт-Трейд" ЛТД, м.Вінниця до Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС, м. Ладижин Вінницької області про стягнення 397393,93 грн.: визнано поважними причини пропуску строку позовної давності та поновлено останній; задоволено уточнені позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача 302090,54грн. -боргу, 1292,30 грн. - витрат в рахунок сплати державного мита та 89,70 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Вважаючи вказане рішення незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясованням обставини, що мають значення для справи, та таким, висновки якого не відповідають обставинам справи, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у позові .
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, наступним:
- судом при вирішенні питання поважності причин пропуску строку позовної давності та його відновлення не взято до уваги та не надано належної юридичної оцінки розписці від 17.11.2002р., згідно якої засновником ТОВ ВКФ "Джоінт-Трейд" М.Пінчуковим отримані документи, які були вилучені в січні 1997р., в 1998р. і вересні 1999 року, а отже позивач мав можливість звернутись з позовом щодо захисту своїх інтересів у встановлений законом строк;
- судом не взято до уваги і не дано правової оцінки доводам відповідача викладених у відзиві на позов, зокрема відносно того, що Ладижинською ТЕС частково проведено розрахунки за паливо на суму 53382,76 грн.;
- суд приймаючи рішення не взяв до уваги постанову ВГСУ від 19.04.06р. в якій зазначено, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано з яких підстав і коли у відповідача виникли збитки чи заборгованість, не було з'ясовано дійсних прав і обов'язків сторін;
- суд не дав оцінки тому факту, що на час укладення договору уступки вимоги від 24.08.99р. існував інший порядок розрахунків за електроенергію;
- прийшовши до висновку, що поставки вугілля здійснювалися без укладення угоди, суд не прийняв до уваги витяг із журналу - ордера №6 за грудень 1998р., тобто в період дії договору № 350 від 12.10.1998р., коли Ладижинською ТЕС прийнято від ЗАТ "Зернопром" вугілля на суму 28057,05 грн.;
- між сторонами фактично існували правовідносини міни вугілля на електроенергію і суду слід було застосовувати відповідні норми ЦК УРСР, чинного на момент виникнення цих правовідносин;
- в судовому засіданні представником позивача був підтверджений факт того, що ТОВ ВКФ "Джоінт-Трейд" не мало і на даний час не має ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом. Позивач фактично з незалежних від відповідача причин не міг отримати електроенергію з ОРЕ в рахунок вартості поставленого ЗАТ "Зернопром" палива, тобто має місце вина кредитора;
- судом не взято до уваги те, що переказове доручення №258 від 11.04.2000р. на суму 246348,66 грн. було оформлене на підставі листа Ладижинської ТЕС №04-961 від 04.04.2000р. уже після укладання договору уступки вимоги від 24.08.1999р.;
- судом не встановлений факт того, що ЗАТ "Зернопром" поступився правом вимоги оплати вартості вугілля, за поставку якого видані переказові доручення №149 від 17.02.99р. та №248 від 11.04.00р.; жоден з документів, зазначених у п.1.1 договору уступки вимоги від 24.08.1999р., не підтверджує уступки вимоги на суму 397393,93 грн. та не підтверджує поставки вугілля ЗАТ "Зернопром" відповідачу на вказану суму;
- повідомлення про вручення №690 не може бути підтвердженням направлення листа від 18.02.2000р. на адресу Ладижинської ТЕС, оскільки використовується позивачем як доказ відправки різних за змістом листів від 19.02.2002р. та від 18.02.2000р.;
- про укладення договору уступки вимоги Ладижинська ТЕС не повідомлялась ні в листі від 19.02.2002р. ні від 18.02.2000р..
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі. Вважають рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною з наступних підстав:
- Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2004р. по справі №13/287-03 встановлено, що причини пропуску позивачем строків позовної давності є поважними;
- взаєморозрахунки вважаються закінченими з моменту отримання постачальником електроенергії на суму поставленого вугілля; проте, всупереч ст. 171 ЦК УРСР, відповідач не здійснив зустрічної поставки електроенергії, а тому допустив прострочення виконання свого зобов'язання;
- позивач не мав ліцензії на продаж електроенергії та не збирався її отримувати з ОРЕ; згідно укладеного договору уступки вимоги ТОВ ВКФ "Джоінт-Трейд" було передане право витребувати від ВАТ "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС борг за отримане вугілля, в період1998-1999 роки в сумі 397393,93 грн. готівкою;
- твердження відповідача про будь-яке часткове погашення заборгованості за поставлене вугілля в червні 1998р. на суму 34319,47 грн. не відповідає дійсності і не підтверджене документально, а журнал-ордер №6 не є належним доказом;
- борг 246398,66 грн. підтверджено гарантійним листом Ладижинської ТЕС №04-961 від 04.04.2000р. до Переказової Угоди №258 від 11.04.2000р. та ж/о №6 за червень 1999р.;
- поставка вугілля на Ладижинську станцію (відповідачу) проводилась задовго до оформлення та підписання договору № 350 від 12.10.1998р., як позадоговірна поставка;
- Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2004р. по справі №13/287-03 встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про укладання договору уступки вимоги.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом всіх обставин справи, оглянувши справу № 13/287-03 за позовом ТОВ ВКФ "Джоінт-Трейд" ЛТД до ВАТ "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС про стягнення 95282,56грн., перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що для виробництва Ладижинською ТЕС електроенергії, ЗАТ "Зернопром" без укладення окремого письмового договору поставки, що не протирічило ч.2 ст.154 ЦК УРСР, в березні 1998р. поставило на Ладижинську ТЕС вугілля в кількості 1777 тонн на суму 87972,65грн., що стверджується актом від 10.04.1998р. (а.с. 109, т.2).
В квітні 1998р. ЗАТ "Зернопром" поставило відповідачу 661,2 тонни вугілля на суму 31692,72 грн., що підтверджено актом від 29.04.1998р., в травні 1998р. - 1071 тон на суму 42381,33 грн., що підтверджено актом від 18.05.1998р. (а.с. 107,108, т.2).
Всього з березня по травень 1998р. ЗАТ "Зернопром" поставило відповідачу вугілля на суму 162046,70грн.
Поставка вугілля на вказану суму підтверджується листом Ладижинської ТЕС від 16.02.1999р. №04-390 та №04-444 від 22.02.1999р., а також переказовим дорученням (угодою) №149 від 17.02.1999р. (а.с. 16,17 т.1, а.с. 111 т.2).
В червні 1999р. ЗАТ "Зернопром" без будь-якої письмової угоди поставило відповідачу вугілля на суму 246348,66 грн., що стверджується листом Ладижинської ТЕС №04-961 від 04.04.2000р., Ж/О №6 розрахунку з постачальником палива за червень 1999р. а також переказовим дорученням №258 від 11.04.2000р. (а.с. 14,15,67 т.1).
Судом першої інстанції всатновлено, що в період з 1998 по 2000 рік ЗАТ "Зернопром" не поставляло відповідачу вугілля на підставі письмової угоди №350 від 12.10.1998р.
Розрахунки за поставлене ЗАТ "Зернопром" відповідачу вугілля в 1998-1999 роках на загальну суму 408395,36 грн. відповідач провів в добровільному порядку частково в сумі 11001,43 грн., що стверджується сторонами, Ж/О №6 за травень 1999р. та листом №012-685 від 26.06.2000р. Державної акціонерної енергогенеруючої компанії "Західенерго" - відповідачем по справі, яким визнано заборгованість перед ЗАТ "Зернопром" в загальній сумі 397393,93 грн. (а.с. 19, 68 т.1)
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції із слідуючих підстав.
12.10.1998р. між ЗАТ "Зернопром" (Постачальник) та ДАЕК "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС (Покупець) укладено договір № 350 на поставку енергетичного вугілля марки "ДГР" та "ГР" в кількості 20000 тон в місяць (а.с. 11-13, т.1).
У розділі третьому договору сторони передбачили умови розрахунку.
Згідно п.3,4 договору № 350 від 12.10.1998р. сторони зобов'язались на протязі десяти робочих днів слідуючого місяця за звітним складати акт звірки взаємних розрахунків за поставлене паливо.
На підставі акту звірки покупець (ДАЕК "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС) видає постачальнику (ЗАТ "Зернопром") необхідний документ, який підтверджує заборгованість покупця перед постачальником для отримання в ДАЕК "Західенерго" перевідного доручення для отримання електроенергії на оптовому ринку України.
При надходженні інших директивних форм розрахунків за поставлене вугілля останнє оформляється окремим доповненням до договору (п.3.4 договору).
Згідно із ст.151 ЦК УРСР (1963р., діючого на 12.10.1998р.) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до абз. п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №487 від 21.05.1997р. "Про вдосконалення системи розрахунків за спожиту електричну і теплову енергію" (яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 776 від 07.05.2000р.) суб'єкти підприємницької діяльності, що постачають паливо (вугілля, мазут, тощо) енергогенеруючим компаніям та атомним електростанціям отримують електроенергію в рахунок вартості поставленого палива тільки на оптовому ринку електроенергії та постачають її споживачам відповідно до ліцензій, виданих НКРЕ та укладених договорів.
Із змісту постанови слідує, що відповідач не міг отримувати вугілля та постачати електроенергію без укладених договорів, що спростовує доводи позивача про бездоговірну поставку вугілля.
Водночас, сторони не заперечують факт поставки вугілля. Так, Ладижинська ТЕС, листом за №04-390 від 16.02.1999р. звернулась до ДАЕК "Західенерго" про погашення боргу перед ЗАТ "Зернопром" в сумі 162046,70 грн.. Відповідно, за угодою (переказове доручення) про списання заборгованості за поставлену в ОРЕ та отриману електроенергію з ОРЕ №149 від 17.02.1999р. кредитор ОРЕ - ДАЕК "Західенерго" погоджує зменшення заборгованості за поставлену в ОРЕ електроенергію, а дебітор ОРЕ - ЗАТ "Зернопром" погоджує зменшення заборгованості за отриману в ОРЕ електроенергію на суму 162046,70 грн.
У червні 1999р. ЗАТ "Зернопром" додатково поставило вугілля Ладижинській ТЕС на суму 246348,66 грн.
Листом за №04-961 від 04.04.2000р. Ладижинська ТЕС підтверджує поставку вугілля та наявність заборгованості перед ЗАО "Зернопром".
ВАТ "Західенерго" у відповідності до договору оформило ЗАТ "Зернопром" переказове доручення №258 від 11.04.2000р. про списання заборгованості за поставлену в ОРЕ та отриману електроенергію з ОРЕ на суму 246348,66 грн.
26.06.2000р. листом за №012-685 ДАЕК "Західенерго" повідомила Ладижинську ТЕС, що станом на 01.06.2000р. залишок (заборгованість) по переказових дорученнях (угодах) виданих ЗАТ "Зернопром" становить 397393,93 грн., а отже на час укладення договору уступки вимоги від 24.08.99р. боргу відповідача на суму 397393,93 грн. не було і на вказану суму не міг бути укладений договір уступки вимоги.
Пунктом 3.5 договору №350 від 12.10.1998р. сторони - ЗАТ "Зернопром" та ДАЕК "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС, передбачили, що перепродаж боргів по неплатежам третім особам не допускається.
Всупереч договору №350 від 18.10.1998р. ЗАТ "Зернопром" та ВКФ "Джоінт-Трейд" уклали договір уступки вимоги від 24.08.1999р. відповідно до умов якого та: листа №1052 від 21.05.99р., договору №12.04.99-24юр від 24.04.1999р., листа №211 від 15.06.99р., договору №98-05-25-01 від 25.05.98р., листа від 25.05.99р., договору №306 від 04.08.99р., листа №127 від 21.06.99р., листа-підтвердження Ладижинської ТЕС №04.1683 від 24.06.99р., рахунку фактури до платіжної вимоги №84 від 22.06.99р., Кредитор (ЗАТ "Зернопром") передає Набувачеві (ВКФ "Джоінт-Трейд") заборгованість Боржника - Ладижинської ТЕС, як підрозділу ДАЕК "Західенерго" перед Кредитором на загальну суму 397393,93 грн. в т.ч. ПДВ, а Набувач зобов'язується прийняти її на умовах визначених цим Договором (п.1.1 договору уступки вимоги від 24.08.1999р. (а.с.10, т.1)).
Дана заборгованість Боржника (Ладижинської ТЕС) перед Кредитором (ЗАТ "Зернопром") передається Набувачеві (ВКФ "Джоінт-Трейд") в рахунок та на підставі документів зазначених у п.п. 1.1 "Предмет договору" та Договору №306 від 04.08.1999р. та "Договору поручення №21" від 05.08.1999р. на отримання грошей або товарної продукції (п.1.2 договору уступки вимоги від 24.08.1999р. ).
Відповідно до ч.1 ст.197 ЦК УРСР (1963р., який діяв на дату укладення договору 24.08.1999р.), уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.
Згідно вказаної норми можна зробити висновок, що укладений договір уступки вимоги від 24.08.99р. суперечить договору №350 від 12.10.98р., а саме п.3,5, а отже, позивач, укладаючи даний договір, не набув права вимоги від відповідача боргу, який він мав перед ЗАТ "Зернопром".
Посилання ж представника позивача на те, що договір №350 від 12.10.98р. між сторонами не укладався і поставка вугілля була позадоговірною суперечать матеріалам справи.
Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що поставка вугілля була позадоговірною та позивач набув права вимоги від відповідача боргу на суму 397393,93 грн.
Крім того, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з відмовою від прийняття виконання за договором №350 від 12.10.1998р., оскільки внаслідок прострочення останнім таке виконання втратило для позивача інтерес, була уточнена в судовому засіданні і фактично визначена вимога про стягнення заборгованості.
Судова колегія дослідила в судовому засіданні докази направлення боржнику повідомлення про укладення договору уступки вимоги від 24.08.99р., а саме: реєстраційну картку вхідної кореспонденції Ладижинської ТЕС від 23.02.2000р. №185, де зазначено надходження листа №403 від 17.02.2000р. від ЗАТ "Зернопром" про підтвердження кредиторської заборгованості.
В повідомленні ж про вручення поштового відправлення №690 не зазначено, лист якого змісту направлявся відповідачу.
Крім того, колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне відмітити, що повідомлення про укладення договору уступки вимоги від 24.08.99р. необхідно було направити ДАЕК "Західенерго" - юридичній особі, а не структурному підрозділу.
Відповідно до ст.199 ЦК УРСР (який був чинний на момент листування 17.02.2000р.), якщо боржник не був повідомлений про уступку вимоги, що відбулася, то виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається виконання належному кредиторові.
Згідно ст. 200 ЦК УРСР боржник вправі висунути проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення про уступку вимоги, проте боржник своїм правом не скористався, оскільки не був належним чином повідомлений.
Судова колегія оглянула матеріали справи №13/287-03 за позовом ТОВ ВКФ "Джоінт-Трейд" до ВАТ "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС про стягнення 95282,56грн., на яку посилається суд першої інстанції. В протоколі від 27.05.04р. відсутній запис про огляд оригіналу реєстраційної картки вхідної кореспонденції за 23.02.2000р. №185, оскільки вона не була витребувана судом.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
З викладених підстав судова колегія дійшла висновку про те, що боржник не був належним чином повідомлений про укладення договору уступки вимоги від 24.08.1999р.
Колегія суддів, розглядаючи справу, врахувала позицію Вищого господарського суду, викладену у постанові від 19.04.2006р. у справі № 10/140-04, якою було задоволено частково касаційну скаргу ВАТ "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС і скасовано постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. та рішення господарського суду Вінницької області від 07.10.2004р., а справу №10/140-04 передано на новий розгляд.
При новому розгляді справи суд першої інстанції не надав належного значення висновкам Вищого господарського суду України у даній справі та невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.104 ГПК України одна із підстав скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 01.11.2007 року у справі №10/140-04 не відповідає вимогам закону, а тому його слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС, м. Ладижин Вінницької області задовольнити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 01 листопада 2007 року у справі № 10/140-04 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
3. Справу № 10/140-04 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя:
судді:
Іоннікова І. А.
Віддрук. 4 прим.
1-до справи
2,3-сторонам
4 - в наряд