донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.04.2008 р. справа №26/287
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | М'ясищева А.М. |
суддів | Алєєвої І.В. , Акулової Н.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Петрикін О.Ю. - по дов.№3862-п від 01.09.05р., |
від відповідача: від третіх осіб: | ВДВС Ясинуватського МУЮ - Линнік В.В. – посвідчення №0228 ГУДК України – Сагірова М.І. – по дов. №28/2с від 29.12.07р. ВДВС Ворошиловського РУЮ м. Донецька – не з'явився ВДВС Калінінського РУЮ м. Донецька – не з'явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги | відділу Державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції м. Ясинувата та Головного управління Держказначейства України в Донецькій області |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 25.01.2008 року |
по справі | №26/287 (Наумова К Г.) |
за позовом | Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ в особі філії “Донецьке регіональне управління ЗАТ “ПриватБанк” м. Донецьк |
до відовідачі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача | відділу Державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції м. Ясинувата та Головного управління Держказначейства України в Донецькій област ВДВС Ворошиловського РУЮ м. Донецька ВДВС Калінінського РУЮ м. Донецька |
про | стягнення матеріальної шкоди у сумі 73 390 грн |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2008p. по справі № 26/287 позов задоволено, стягнуто з коштів Державного бюджету України з рахунку, відкритого на ім’я Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь ЗАТ КБ “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ в особі філії “Донецьке регіональне управління ЗАТ “ПриватБанк” м. Донецьк шкоду у сумі 6334 грн. 50 коп.
Стягнуто з ВДВС Ясинуватського управління юстиції м. Яснувата на користь ЗАТ КБ “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ в особі філії “Донецьке регіональне управління ЗАТ “ПриватБанк” м. Донецьк витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що ВДВС накладено арешт на майно боржника з порушенням вимог Закону України “Про виконавче провадження”, що встановлено рішенням Ясинуватського міськрайонного суду, яке набрало законної сили, а також допущена бездіяльність, яка призвела до відчуження майна боржника, а саме квартири за адресою: м. Ясинувата, кв-л 103, 21-47, на яке могло бути накладене стягнення у разі відсутності у боржника коштів, достатніх для погашення боргу. Внаслідок цих дій та бездіяльності вирок суду у частині стягнення завданої шкоди не був виконаний у встановлений Законом України “Про виконавче провадження” строк.
Розмір майнової шкоди позивачем визначений у сумі 6334 грн. 50 коп. Шкода виникла у зв’язку з тим, що банк був позбавлений можливості отримувати прибуток з використання у власній господарській діяльності коштів, які могли бути отримані внаслідок реалізації квартири. Позивач розрахував суму шкоди виходячи з вартості квартири у сумі 51300 грн., яка встановлена постановою Ясинуватського міськрайонного суду від 09.06.2006р. за період з 26.07.2006р. –з моменту закінчення встановленого ст. 25 вищевказаного Закону строку виконання судового рішення, по 17.01.2008р. Для розрахунку використана облікова ставка НБУ, яка є орієнтиром щодо вартості залучених та розміщених коштів на відповідний період та є основною процентною ставкою рефінансування.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи доведена протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір шкоди та причинний зв’язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Посилання ВДВС на те, що вартість квартири не може бути прийнята до розрахунку розміру шкоди, оскільки перевищує суму, яка повинна бути стягнута з боржника за наведеним вироком суду, не прийняте судом, оскільки згідно вироку суду, з осіб визнаних винними у скоєнні злочину, стягнута заподіяна шкода у сумі 91600 грн. солідарно.
Відповідно до вимог ст. ст. 541,543,544 ЦК України кожний з боржників повинен відшкодувати заподіяну шкоду у повному обсязі та лише у цьому разі має право зворотної вимоги до інших боржників. Оскільки жодний з боржників не виконав цього обов’язку, ВДВС мала право стягнути з боржника Мар’єнко О.С. шкоду відповідно до вироку суду у повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органом місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, тому у даній справі відшкодування позивачеві шкоди, завданої незаконними діями органу виконавчої служби, має здійснюватись державою за рахунок коштів Державного бюджету України.
Господарський суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій першого відповідача, судові витрати по сплаті держаного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу поклав на першого відповідача.
Оскаржуючи судове рішення ВДВС Ясинуватського МУЮ, звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У судовому засіданні участь брала невідома особа з боку першого відповідача Носач Т.О., коли з боку ВДВС у всіх судових засіданнях приймав участь представник Максютенко С.В.
Дата винесення рішення - 25.01.2007р., а його повний текст підписано 30.01.2008р., що не співпадає реальністю.
Рішенням суду встановлено, що 23.12.2005р. Ворошиловським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист на виконання вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька по кримінальній справі по ст. 185 ч. 5 КК України про стягнення з Мар’єнко О.С., Савран В.В., Блажевич Л.С., Блажевич Л.С., Сенецького Д.Ф. Однак Ворошиловським районним судом м. Донецька видано виконавчий лист № 1-197 від 20.01.2006р. про стягнення з Мар’єнко О.С., Савран В.В., Блажевич К.Л., Блажевич І.Л., Сенецького Д.Ф. у солідарному порядку 91 600 грн. 00 коп.
Господарський суд посилаючись на постанову Ясинуватського міськрайонного суду від 09.06.2006р. не врахував, що нею встановлено порушення прав та свобод лише боржника Мар’єнко О.С. та скасовано постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
У відділах ДВС м. Донецька також перебувають виконавчі листи по справі № 1-197 про стягнення з інших солідарних боржників на користь ЗАТ КБ “ПриватБанк”.
Стягувач не скористався своїм правом на оскарження незаконних дій та бездіяльності з боку ВДВС Ясинуватського МУЮ, якими йому начебто заподіяно шкоду та на відновлення строку оскарження рішень чи дій ВДВС Ясинуватського МРУЮ. Проте, майже через півтора року звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення матеріальної шкоди.
Незважаючи на встановлений законом порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, господарський суд приймає рішення про стягнення збитків.
Судом встановлено, що ВДВС допущена бездіяльність, яка призвела до відчуження майна боржника, однак зупинення виконавчого провадження на підставі п. 5 ст. 35 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з розглядом справи в суді за скаргою на дії державного виконавця не є бездіяльністю. Скасування арешту на виконання законного рішення суду також не є бездіяльністю.
По суті, господарським судом вирішено питання щодо порушення прав стягувача у виконавчому провадженні внаслідок незаконних дій та бездіяльності державного виконавця, хоча на виконанні перебуває виконавчий лист Ворошиловського районного суду м. Донецька, а не господарського суду Донецької області, причому за відсутності жодного рішення про порушення прав стягувача у виконавчому провадженні з боку ВДВС Ясинуватського МУЮ.
Судом не прийнято до уваги той факт, що розрахований період отримання позивачем додаткового прибутку з 26.07.2006р. –моменту закінчення 6-ти місячного строку виконавчого провадження не відповідає дійсності, оскільки 15.02.2006р. виконавче провадження зупинено відповідно до п. 5 ст. 35 вищевказаного Закону, а поновлено лише 01.08.2008р.
Також судом проігноровано, що постановою Ясинуватського міськрайонного суду від 09.06.2006р. встановлена не лише вартість квартири, а й факт відшкодування боржником суми 18 320 грн., тобто з частини солідарного боргу.
Скаржник вважає, що у реальності розрахунку позивача щодо отримання ним додаткового прибутку є сумнів, який полягає у тому, що взагалі неможливо запланувати отримання додаткового прибутку з виконавчого провадження за умови виникнення ризику неможливості виконання рішення за обставин, передбачених чинним законодавством.
Приймаючи рішення про стягнення коштів, судом не з’ясовано механізму стягнення шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами ВДВС, якщо такі мали місце.
Крім того, скаржник зазначає, що оскільки спір виник на підставі виконання виконавчого документа, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька, він згідно ч. 2 ст. 384 ЦПК України повинен розглядатися саме цим судом.
Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, як другий відповідач, оскаржуючи судове рішення від 25.01.2008 року просить його скасувати повністю з мотивів порушення господарським судом попередньої інстанції норм матеріального права.
При цьому вважає, що судом не враховано норм бюджетного законодавства, статтею 31 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік” передбачено, що відшкодування шкоди з Державного бюджету у 2008 році здійснюється тільки у випадку, якщо шкода завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Розподіл видатків не передбачає відшкодування шкоди, завданої державними виконавчими органами.
На теперішній час не існує нормативного акту, який би регулював порядок відшкодування збитків на підставі ст. 86 Закону України “Про виконавче провадження”, тому відповідно до ст. 1166 ЦК України шкоду повинен відшкодовувати ВДВС Ясинуватського РУЮ.
Казначейство також зазначає, що рішення суду датоване 25.01.2007р., в той час, як було ухвалене 25.01.2008р.
В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційних скаргах та запереченнях до них.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.
ЗАТ комерційний банк “ПриватБанк” (м.Дніпропетровськ) в особі філії “Донецьке регіональне управління ЗАТ КБ “ПриватБанк” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відділу Державної виконавчої служби Ясинуватського районного управління юстиції м. Ясинувата, Донецької області про стягнення матеріальної шкоди у сумі 73390 грн., посилаючись на ст.5,24,50,55 Закону України ”Про виконавче провадження ”, ст.1173, 1174 ЦК України.
До прийняття рішення у справі позовні вимоги на підставі ст.22 ГПК України позивачем неодноразово уточнювались, а саме:
Заявою № Р.09.01/1-21073 від 26.11.2007р. позивач просить стягнути з ВДВС Ясинуватського районного управління юстиції збитки –упущену вигоду в розмірі 16593грн.45коп. у разі щомісячного погашення кредиту рівними частками при відсотковій ставці 2,66% на місяць за період серпень-2006р. по 26 листопада 2007р., відповідно до наказу голови правління Приватбанку “ Про впровадження кредитного карточного продукту кредитної картки “Універсальна” ( а.с.78 - 81 том І ).
Заявою № Р.09.01/1-229 від 09.01.2008р. просить стягнути з ВДВС матеріальну шкоду в розмірі 8043грн.54коп. за період з 01.08.2006р. по 01.12.2007р., з урахуванням облікової ставки, встановленої Положенням про процентну політику Національного банку України, затвердженого Постановою НБУ від 18.08.2004р.№ 389 НБУ в розмірі 8,5 % річних та суми заборгованості 73390 грн. ( а.с.28-30 том ІІ)
Заявою № Р.09.01/1-952 від 18.01.2008р. позивач змінив предмет позову та остаточно сформував позовні вимоги та просить стягнути з відповідачів збитки у сумі 6334 грн. 50 коп. за період з 26.07.2006р. по 17.01.2008р. від не отриманого ним прибутку з використання у своїй діяльності суми 51300 грн. та облікової ставки НБУ 8,5%, 8% та 10 %, встановленої вищевказаним положенням ( а.с.44-46).
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Ясинуватського РУЮ знаходиться виконавчий лист № 1-197/2005, виданий 20.01.2006р. Ворошиловським районним судом м.Донецька на виконання вироку суду по кримінальній справі про стягнення солідарно з Мар’єнка О.С., Савран В.В., Блажевич К.Л., Блажевич І.Л. та Сенецького Д.Ф. на користь ЗАТ КБ “ПриватБанк” (Донецька філія) 91 600 грн.
Постановою державного виконавця від 26.01.2006р. з метою виконання вищевказаного виконавчого листа 26.01.2006р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а постановою серії АА № 317657 накладено арешт на майно боржника –Мар’єнко О.С. – квартиру, розташовану за адресою: м. Яснувата, кв. - л 103, 21/47.
Постановою про зупинення виконавчого провадження від 15.02.2006р.на підставі листа № 341 від 08.02.2006р. Ясинуватського міжрайонного суду зупинено виконавче провадження, а постановою від 01.08.2006р. виконавче провадження поновлено.
Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 09.06.2006р. (залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21.07.2006р.) у справі № 2-А-11/2006 скасована постанова державного виконавця ДВС в Ясинуватсько - Авдіївському районі від 26.01.2006р. про накладення арешту і заборону на відчуження квартири № 47 в будинку № 21 103-го кварталу м. Ясинувата.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2007р. постанова Ясинуватського міжрайонного суду Донецької області від 09.06.2006р. та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 21.07.2006р.залишені без змін.
Ухвала суду мотивована в тому числі тим, що державний виконавець не врахував тієї обставини, що вартість майна, на яке накладено арешт перевищує суму відшкодування.
Одразу після скасування постанови про накладення арешту боржник реалізував квартиру і цей факт не оспорюється сторонами. Разом з тим, з Мар'єнка О.С. станом на 03.10.2007р. ВДВС Ясинуватського міськрайонного управління юстиції стягнуто на користь позивача 16100грн., а залишок нестягнутої суми з боржника Мар'єнка О.С. складає 2200 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що шкода йому завдана внаслідок неправомірних дій ВДВС Ясинуватського РУЮ при виконанні виконавчого листа № 1-197/2005, виданого 20.01.2006р. Ворошиловським районним судом м. Донецька на виконання вироку суду по кримінальній справі про стягнення солідарно з Мар’єнка О.С., Савран В.В., Блажевич К.Л., Блажевич І.Л. та Сенецького Д.Ф. на користь ЗАТ КБ “ПриватБанк” (Донецька філія) 91 600 грн. та подальшої бездіяльності ВДВС, оскільки у разі звернення стягнення на квартиру йому б було відшкодовано суму не менш 51300грн.
Внаслідок чого, йому завдано збитки у вигляді недоотриманого доходу з використання у діяльності банку коштів, розмір яких за обліковою ставкою НБУ становить 6334 грн. 50 коп. При цьому шкода заподіяна незаконними діями та бездіяльністю державних органів підлягає відшкодуванню відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди - це протиправність дій осіб, збитки ( майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками ( а саме збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Предметом доказування у справах про відшкодування шкоди, завданої невиконанням рішення суду, є факти пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання, невжиття державним виконавцем заходів передбачених у виконавчому документі у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження", а також факти виникнення шкоди, причинного зв'язку між неправомірними діями ( бездіяльністю) державного виконавця та виникненням шкоди.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок довести бездіяльність державного виконавця, виникнення шкоди та причинного зв'язку між ними покладається на позивача.
При цьому преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків мають судові рішення, якими б встановлювались неправомірність дій або бездіяльність державного виконавця з примусового виконання виконавчого документу, і означає те, що позивачем уже оскаржувались дії (бездіяльність) державного виконавця до суду.
З матеріалів справи вбачається, що на даний час виконавче провадження з виконання вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька про стягнення в солідарному порядку з Мар'єнка О.С. на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" 91600грн.00коп. знаходиться на виконанні і державним виконавцем приймаються заходи щодо його виконання За весь період, ВДВС Ясинуватського міськрайонного управління юстиції з боржника Мар'єнка О.С. стягнуто на користь банку 16100грн.00коп.
Крім того, виконання ВДВС Ясинуватського міськрайонного управління юстиції вироку Ворошиловського районного суду м.Донецька про стягнення в солідарному порядку з Мар'єнка О.С. на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" 91600грн.00 коп. не є остаточним, тому як у відділах державної виконавчої служби м. Донецька також перебувають на виконання виконавчі документи з виконання вироку Ворошиловського районного суду м. Донецька про стягнення в солідарному порядку з інших боржників на користь банку 91600грн.00коп.
Чинним законодавством України надано право стягувачу оскаржити дії чи без діяльність органів Державної виконавчої служби до виконання судових рішень. За результатами розгляду поданої скарги суд виносить ухвалу, в якій визнає доводи скаржника правомірними та недійсними наслідки виконавчих дій, тощо.
Проте, матеріалами справи не підтверджений факт звернення стягувача зі скаргою на дії державного виконавця до суду та винесення ним відповідного рішення. Таким чином в порядку передбаченому чинним законодавством позивачем не доведений факт неналежного виконання державним виконавцем своїх повноважень .
Посилання позивача на факт неодноразового звернення до начальника ВДВС із заявами про прийняття заходів для збереження майна боржника та повторного накладення арешту на квартиру, які залишені без відповідних заходів не є доказом бездіяльності, або неправомірних дій державного виконавця.
Разом з тим, ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.11.2007р. встановлює як факт безпідставного накладання арешту на майно боржника - Мар'єнка О.С. так і перевищення своїх повноважень державним виконавцем, оскільки, вартість майна, на яке накладено арешт перевищує суму відшкодування, ця обставина обумовлює неможливість проведення таких дій відносно цього майна в подальшому.
Таким чином, позивач документально не довів наявність у діях відповідача ознак складу правопорушення, які стали б підставою цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків, а господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При винесенні рішення господарським судом допущена описка в даті його прийняття, а саме зазначено “25 січня 2007р.”, тоді як дійсною датою його прийняття є 25 січня 2008р., яка підлягає виправленню.
Позивачем неодноразово збільшувався розмір позовних вимог та предмет спору, однак в порушення приписів чинного законодавства ним додатково не сплачено державне мито.
Тому судові витрати по сплаті держмита, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача. в доход державного бюджету за подання позовної заяви у сумі 252грн.31коп. та розгляд апеляційної скарги в сумі 31грн.67коп., разом - 283грн.98коп.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду не відповідає матеріалам справи, вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Керуючись ч.1 п. 3 ст. 103, ч. 1 п. 4 ст.104, ст. 105 ГПК України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2008р. по справі № 26/287 скасувати.
У позові закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ в особі філії “Донецьке регіональне управління ЗАТ “ПриватБанк” м. Донецьк про стягнення шкоди у сумі 6334грн.50коп. відмовити.
Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ в особі філії “Донецьке регіональне управління ЗАТ “ПриватБанк” м. Донецьк ( 83000, м.Донецьк, кор./рах 32006176101 в Обласному управлінні НБУ м.Донецька, МФО 335496, код ЄДРПОУ 21955660) в доход державного бюджету державного мита у сумі 283грн.98коп.
Зобов’язати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ.
Головуючий А.М. М'ясищев
Судді: І.В. Алєєва
Н.В. Акулова
Надруковано: 9 прим.
2. позивачу
2. відповідачам
1 у справу
1 ДАГС
2 третім особам
1ГСДО