РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                07.09.2011року                                                                         Справа № 2-66/11

        Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя                                                 Бичков П.Ю.,

при секретарі                                          Костенко Ю.О.,

за участю позивача                                ОСОБА_1,          

представника відповідача                      ОСОБА_2.,                                                

представника співвідповідача               ОСОБА_3,                                                                                                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця», виконком Ясинуватської міської ради Донецької області треті особи ОСОБА_2, Служба у справах дітей виконкому Ясинуватської міської ради Донецької області про зобов’язання виконати вимоги Житлового кодексу України та надання постійного житла; зустрічного позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання осіб такими що втратили право користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

29 січня 2007 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ясинуватського міськрайонного суду з позовною заявою до Ясинуватської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства «Донецька залізниця» про зобов’язання виконати вимоги Житлового кодексу України надання постійного житла.

17 квітня 2007 року ДП «Донецька залізниця» звернулось до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, а позов ДП «Донецька залізниця» не визнала і пояснила, що  з 16 листопада 1996 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з сином наймача ОСОБА_4. -  ОСОБА_2 Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3. Після  реєстрації шлюбу через рік вселилися в квартиру батьків чоловіка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., де прожили 3-4 роки. а потім  переїхала з сином в квартиру своєї матері по адресу: АДРЕСА_2, в зв'язку з несумісністю відносин  з батьками чоловіка. З того часу проживає разом з сином у свої матері, але оплачує комунальні послуги за квартиру на 454 км. Шлюбні стосунки з чоловіком  припинила 5 років тому і на цей час їх шлюб  не відновився, відносини з чоловіком не підтримує. У матері проживає 7 осіб, житлові умови не задоволені, бо відсутні види благоустрою. Про відмову ОСОБА_4. від переселення в квартиру дізналася через рік після складання акту про відмову. Вона особисто не відмовлялася від заселення і була згодна вселитися у надану квартиру. Зустрічну позовну заяву ДП «Донецька залізниця» не визнала і пояснила, що не мала можливості проживати в квартирі свекра внаслідок незадоволеного технічного стану жилого приміщення, малого розміру  квартири  та його віддаленості від міста.

Представник ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності пояснила, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 не визнає, так як вважає, що вона немає  права на  виселення з квартири на 454 км з наданням іншого жилого приміщення, бо втратила право користування даною жилою площею. У своєму зустрічному позові просили визнати позивачку особою, що втратила право користування жилою площею в квартирі зайнятою родиною ОСОБА_1 на 454 км, бо не проживає в ньому з 2001 року в зв’язку з переїздом на постійне проживання до іншого жилого  приміщення. Під час розгляду справи представник відповідача доповнив свій позов і просив визнати особами, що втратили право користування приміщення на 454 км як позивачку, так і її неповнолітнього сина ОСОБА_3., просила їх позов задовольнити, а основний позов  залишити без задоволення, а також пояснила, що позивачка звернулася до суду після спливу строку позовної давності і в судому засіданні не просила визнати поважними причини пропуску строку позовної давності і просила застосувати строк позовної давності.

Представник виконкому Ясинуватської міської ради ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні пояснив, що вони не є відповідачами по даній справі, так як позовні вимоги до них не пред’являлися і їх рішення ніхто не оскаржував і позивачка звернулася після спливу позовної давності і строк не поновляла для звернення до суду, в зв’язку з цим просив в позові відмовити що стосовно зустрічного позову винести на розсуд суду відповідно до чинного законодавства.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконкому Ясинуватської міської ради участі у справі не приймав про час і місце повідомлені належним чином, однак на адресу суду надійшла заява в якій просять справу розглянути без їх участі і позовні вимоги ОСОБА_1 просять задовольнити.

Третя особа – ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги невістки ОСОБА_1 визнав у повному обсязі, та пояснив, що дійсно невістка мешкала з ними разом за адресою: АДРЕСА_1. і була зареєстрована, у зв’язку з тим, що будинок знаходиться у аварійному стані вона переїхала мешкати до своєї матері з дитиною, дійсно що як наймач він відмовився від наданої йому квартири, так як цього мало для нашої родини, після цього надав заяву про слухання справи за його відсутністю на задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 наполягав.

Третя особа – ОСОБА_2 у судовому засіданні участі не приймав, про час і місце розгляду повідомлений належним чином, однак надав до суду пояснення, що дійсно перебував у шлюбі з ОСОБА_1 і з 2000 року вони разом не мешкають, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає.

Вислухавши пояснення сторін, всесторонньо з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважаємо встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16 листопада 1996 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_2, від котрого ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину (т.1 а.с.7). З 8 грудня 1998 року вона була зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Відповідальним квартиронаймачем був її свекор – ОСОБА_4. Розпорядженням голови Ясинуватської райдержадміністрації від 10 березня 1999 року цей будинок було визнано непридатним для проживання через його аварійний стан (т.1 а.с.8,9). На підставі рішення Ясинуватської міськради від 30 листопада 2000 року № 468 в січні 2001 року було виписано ордер на осіб що були зареєстровані у одній квартирі з позивачкою (т.1 а.с.134-135, 136). 10 січня 2001 року працівниками відповідача було складено акт про відмову ОСОБА_4. та членів його родини від отримання однієї запропонованої квартири на всіх осіб, що зареєстровані разом з ним (т.1 а.с.137). Рішенням виконкому Ясинуватської міської ради від 15 серпня 2001 року № 350 рішення виконкому від 30 листопада 2000 року, в частині заселення квартири родиною ОСОБА_4., було скасовано, а ордер анульовано (т.1 а.с.138-139). Відповідальний квартиронаймач ОСОБА_4 з членами його родини по теперішній час проживають за адресою: АДРЕСА_1.   

Також із матеріалів  справи судом встановлено, що  житловий будинок на за адресою: АДРЕСА_1. перебуває на балансі ДП «Донецька залізниця» і передано на обслуговування до її відокремленого підрозділу Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, яке  не є  юридичною особою. Згідно положення про Ясинуватську дирекцію залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця»,  затвердженого 26 червня 2006 року за № 419/н наказом начальника ДП «Донецька залізниця», та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 101-4625, Ясинуватська дирекція залізничних перевезень має правовий статус суб’єкта без права юридичної особи.

Ці обставини підтверджуються наявними в справі доказами і не оспорюється сторонами.

Крім того, як вбачається з акту (т.1 а.с.137), на час його складання, позивачка з чоловіком та дитиною на фактично в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. не проживала. Про порушення своїх прав позивачка дізналася у 2002 році.   

Ці обставини позивачка підтвердила в судовому засіданні і вони не були спростовані сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до вимог ст. 110 ЖК України, громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Відповідно до вимог ст. 111 ЖК України, якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв’язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселеним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення — виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Таким чином, позивач була членом сім’ї наймача, оскільки постійно проживала разом і не вела з ним спільне господарство. Пізніше позивачка виїхала з квартири з поважних причин, оскільки квартира перебувала в аварійному стані. Право на отримання іншого благоустроєного жилого приміщення вона мала б за умови  виселення її в порядку ст.110 ЖК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, позивачка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав після спливу трирічного строку позовної давності. Судом встановлено, що строк позовної давності було пропущено позивачкою без поважних причин. Позивачка не довела ніяких доказів того, що строк позовної давності пропущений з будь-яких поважних причин.   

Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, так як представник відповідача наполягав на відмові у позові через сплив позовної давності, з цих підстав у позові необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог відповідача про визнання позивачки та неповнолітнього ОСОБА_3. такими, що втратили право користування жилим приміщенням, вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 72 ЖК України, суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Відповідно до ст. 71 ЖК України (частини 1 і 2) встановлює, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Факт того, що позивачка та неповнолітній ОСОБА_3 без поважних причин не проживали за місцем реєстрації з відповідальним квартиронаймачем спростовано поясненнями позивачки та матеріалами справи. В судовому засіданні було доведено наявність аварійності будинку де була зареєстрована позивачка з дитиною. Суд вважає це поважною причиною не проживання позивачки з неповнолітньою дитиною за місцем реєстрації.   

Такі обставини не можуть бути підставою для визнання ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3. такими що втратили право користування жилим приміщенням. Крім того, неповнолітній ОСОБА_3 в силу свого неповноліття змушений проживати з матір’ю і самостійно не приймає рішення про своє місце проживання.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачка не користувалася жилим приміщенням в будинку відповідача за адресою: АДРЕСА_1., понад строки встановлені ст. 71 ЖК України, з поважних причин, а тому позов відповідача про визнання позивачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням задоволенню.    

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 256, 257 Цивільного кодексу України, статтями 11, 60, 212, 214 – 218, 224 - 228 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про зобов’язання виконати вимоги Житлового кодексу України та надання  постійного житла -  відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви Державного підприємства «Донецька залізниця» до ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3  про визнання осіб такими що втратили право користування  жилим приміщенням – відмовити.

          Рішення може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, або протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

    Суддя:   П.  Ю.  Бичков